«Війна - це страшний випадок, коли ми відчуваємо загрозу не якомусь дискомфорту, а ми відчуваємо загрозу життю. Страх смерті — це найбільший страх кожної людини. Тому здається, що немає місця оптимізму в такому стані», - розповідає психотерапевтка Ольга Чеснокова. Вона на собі пережила всі жахи війни. Евакуація, виїзд за кордон, повернення до України, життя без електроенергії в Києві, сигнали тривоги — це все вона пройшла, як і багато інших українців.
«Перший крок до оптимізму стається тоді, коли ми усвідомлюємо - ми живі і живемо просто зараз. Багато енергії під час війни і під час будь-якої втрати йде на те, що ми ніяк не можемо змиритися з тим, що життя, яке було до 24 лютого, його більше немає. Це настільки важко усвідомити, що ми продовжуємо внутрішньо і з іншими людьми сперечатися і дуже багато говорити про свої втрати, бідкатись, що ніколи більше не буде так, як було.
Якщо спробувати усвідомити, що наше життя змінилося і тепер наша реальність — ракетні обстріли, втрати близьких, втрати домівок, перебування в іншій країні — для тих, хто виїхав за кордон. Якщо усвідомити, що це і є наше життя, звільниться місце для того, щоб подивитися, добре, у нас немає того, що було, а що у нас є?
Нова навичка — це не будувати фундамент, а створювати опори маленькі, але щоб їх було багато. Що таке оптимізм в умовах постійного стресу і постійної загрози життю? Це вміння шукати і не знецінювати те, що приносить нам радість, позитивні емоції, відчувати щось, окрім негативу».
Повністю розмову з психотерапевткою Ольгою Чесноковою слухайте в доданому файлі
Лариса Задорожна