Психологиня Марина Огороднійчук говорить про те, що без світла – отже, без хорошого інтернету - для дітей 11-16 років це суперсерйозний виклик. Інтернет – це спілкування (основна потреба підліткового віку!), це можливість відволіктися, підтримка і джерело емоційних вражень, які зараз дуже потрібні. На тлі загальних труднощів втрата такого ресурсу може призводити до різних наслідків: від хороших до поганих.
Молодшим підліткам ще важко переключитися з динамічного світу гаджетів на паперовий формат. Особливості нейрофізіології підліткового віку не дозволяють дітям довго фокусуватись на книжках чи домашньому завданні. Це не означає, що він «не любить читати». Просто до цієї любові треба ще трохи дорости.
У відповідь на нестабільність електропостачання та інтернет-доступу серед підлітків 11-15 років більш поширеними є реакції роздратування, плаксивість, прояви тривожності.
Марина Огороднійчук вважає, що допомогти можна.
Добре, коли підліток має свою кімнату. Якщо він «заховався» там на певний час – не варто порушувати його простір. Іноді для дитини це просто спосіб впоратись з емоціями і заспокоїти себе.
Під час відключення світла дорослим потрібно бути готовими до різних емоцій дітей: від розгубленості до гіркого суму і сліз. Знову ж таки, в силу своєї вікової фізіології (особливості нейропроцесів) дітям 11-16 років важко справлятися зі своїми почуттями. Тож іноді вони дозволяють собі виражати їх назовні – часом досить експресивно. Це теж один із способів пройти через труднощі, які є зараз.
Наш мозок здатен краще впоратись з емоційними реакціями. А для підлітків маємо трохи побути «емоційними контейнерами»: поспівчувати, побути поряд поки відбувається вираження важких емоцій і переживань.
Залучення підлітка до можливих активностей. Настільні ігри, приготування їжі, догляд за тваринами/рослинами, бьюті-процедури, спорт чи будь-яка рухова активність, прогулянки, робота з декором або прибирання – можливо, з цього є щось, що подобається Вашому підлітку. Тоді точно можна запропонувати йому таку діяльність або здійснити її разом в ті години, коли інтернет-простір недоступний.
Багато говорити, якщо зараз «є контакт». Розмови дійсно допомагають. Якщо у Вас є хороший емоційний контакт з дитиною і готовність говорити – варто робити це. Але питайте тоді, коли дійсно є щире бажання і час слухати. Формальні питання передбачають формальні відповіді.
Підтримка – це про розділити почуття і побути разом, коли складно.
Чого варто уникати: порад (якщо про них не просять), підведення підсумків, оцінки чи порівняння з іншими (це найбільше небезпечна і шкідлива штука).
Корисним є вміти говорити не про школу. Часто діти скаржаться на те, що коли є хвилинка для розмов з батьками, уся бесіда зводиться до питань про школу і навчання. Хочеться не цього. Хочеться уваги до переживань і власного внутрішнього стану.
Слухайте повну розмову у доданому звуковому файлі.
Розмовляв Володимир Гарматюк