SavED — міжнародний благодійний фонд, який відновлює доступ до освіти в громадах, що постраждали від війни, розв’язаної росією проти України.
Головна мета цієї організації — повернути дітям право навчатися, забезпечити їх необхідними інструментами й ресурсами, щоб вони могли пізнавати світ. Однією зі співзасновниць фонду є ексміністерка освіти і науки України Анна Новосад, з якою поспілкувалося Польське радіо для України.
Анна Новосад розповіла, що SavED зараз працює у п’яти регіонах та в одному місті: на Київщині, Чернігівщині, Харківщині, Миколаївщині та Дніпропетровській області й у місті Житомир.
«Ми працюємо загалом у 70 громадах в цих областях і, як правило, ми фокусуємося на тих, які вразливі. Це ті, які були в окупації, і зараз звільнені. Це ті, які сильно обстріляні, побиті, де все погано з доступом до освіти, і прикордонні громади, якщо ми говоримо про Чернігівщину. На Харківщині прикордонні громади були в окупації, вони також дуже сильно побиті», — розповідає Анна Новосад. В інтерв'ю співзасновниця благодійного фонду SavED розповіла, в якому стані там перебувають заклади вищої освіти.
Інший аспект — це те, що до початку повномасштабного вторгнення уряд України намагався приділяти більше уваги до потреб людей з обмеженими можливостями. Анна Новосад розповіла, чи зараз на це є ресурси, чи Україні вдається продовжувати рухатися в цьому напрямі.
Говорячи про те, з якими психологічними проблемами зараз стикаються українські діти, Анна Новосад згадала про результати опитування, яке нещодавно оприлюднив її фонд. Згідно з цими даними, лише 57-60% учнів з ученицями, батьків, учителів з учительками та представництва адміністрацій вважають, що учнівство почувається спокійно або дуже спокійно. Ще 31-39% стверджують, що учні й учениці однаково часто почуваються спокійно і тривожно. Важливо звернути увагу: якщо лише 2-4% батьків, учительства і представництва адміністрацій вважають, що їхня дитина / учнівство мають тривожний стан, то серед самих учнів та учениць цей показник становить 12%. Щонайменше втричі більше дітей мають тривожний стан, ніж вважають їхні батьки й учителі.
Говорячи про результати дослідження, співрозмовниця Польського радіо для України зазначила, що одним з важливих висновків стали дані про те, що найнижчий оптимізм щодо майбутнього України та бажання жити далі в Україні спостерігають саме серед учнівства.
Серед 52% оптимістично налаштованих 31% — радше оптимістично сприймають майбутнє. Ще 25% учнів та учениць мають ані оптимістичні, ані песимістичні погляди, а 24% — мають песимістичні погляди на майбутнє України. Серед учнівства 53% хочуть після школи точно лишатися в Україні (хоча з них 23% хочуть жити в іншому населеному пункті, ніж тепер). Водночас чверть хоче переїхати жити за кордон. Решта 20% не визначилися. Батьки мають подібні погляди. Третина учнів та учениць у містах хотіли б поїхати вчитися за кордон (у селах показник — 16%).
«Для України стратегічно боротися за кожного старшокласника тут і зараз, щоб він чи вона тут залишилися. Ми власне експериментуємо з тим, як зробити так, аби діти, особливо з деокупованих громад, побитих невеличких населених пунктів, в яких і до великої війни можливості були значно менші, як зробити так, аби вони відчули себе суб'єктними, аби вони через причетність, дотичність до відновлення, до допомоги, аби вони через це відчуття захотіли тут залишатися», — підсумовує Анна Новосад.
Послухати повну розмову можна у прикріпленому аудіофайлі.
Дар'я Юр'єва