Українські чоловіки мобілізаційного віку не зможуть тимчасово отримувати консульські послуги. Таке розпорядження видало МЗС України. В паспортних столах за кордоном — вже великі черги.
Міністерство закордонних справ України оприлюднило роз'яснення: «Надання консульських послуг припиняється, доки інформаційно-комунікаційні системи МЗС не будуть змінені відповідно до Закону про мобілізацію. Нещодавно за нього проголосувала Верховна Рада України. Закон вступить в дію 18 травня».
Що ж думають щодо нововведення правозахисники? Далі — думка виконавчого директора Української Гельсінської спілки з прав людини Олександра Павліченка:
Треба говорити про те, що цей закон сьогодні існує у тому вигляді, в якому він існував і до широкомасштабного вторгнення, до 2022 року.
Власне, він містить норми, які не мають жодних застережень щодо надання консульських послуг. Зараз відомство посилається на норми закону, який набере чинності аж 18 травня, закон набирає чинності через місяць після його оприлюднення. Однак вже зараз обмежується в правах через надання консульських послуг значна категорія громадян, які перебувають за кордоном України і звертаються за консульськими послугами. Тому, тут питання щодо легітимності і правової обґрунтованості цих дій із посиланням на норму, яка зараз є нечинна. Тобто, виходить, можна застосувати посилання на закон, який заплановано ухвалити у 2035 році.
Яка логіка такого рішення? Що воно дасть Україні? Пояснює правозахисник:
Воно стосується тих, хто перебуває за кордоном на законних підставах і тих, хто на менш законних підставах або ж на незаконних підставах. Тих, хто втік з України в силу різних причин, маючи фальшиві довідки, посвідчення, виїхавши на навчання або умовне навчання, з якихось інших обставин і причин. Але вони розуміють, що в разі повернення їх в Україну, вони вже не матимуть можливості, по-перше, виїхати, по-друге, вони будуть мобілізовані. А вони не хочуть, мабуть, з якихось причин, щоб це відбулося.
Друга категорія, скоріше за все, не буде звертатися за консульськими послугами й буде шукати можливості, по-перше, триматися якомога далі від консульських установ України та шукати можливості легітимного перебування за кордоном, де вони зараз знаходяться, через зміну статусу.
Тобто, це буде або статус біженця, або пошук можливості, скажімо, мати резидентство, або статус особи, яка на законних підставах проживає на території тієї чи іншої держави, або ж навіть буде шукати можливості отримати громадянство іншої держави.
Тобто, це буде відштовхування українських громадян від українського громадянства. Замість того, щоб шукати способи не такого батога, як заганяння в Україну для звіряння даних, варто шукати мотиваційні стимули, які б справді працювали на те, щоб певна кількість громадян, які перебувають за кордоном, могли повернутися, проходити реєстрацію і бути повноцінними громадянами, не боячись бути притягнутим до відповідальності, умисно уникаючи всіх процедур, пов'язаних із постановкою на військовий облік.
Повністю інтерв’ю з Олександром Павліченком можна послухати у доданому файлі
Лариса Задорожна