Директорка «Лікарів без кордонів» у Польщі: бажання допомагати, яке з’явилося у поляків після 24 лютого, зберігається на високому рівні

У понеділок, 27 травня, «Лікарі без кордонів» у Польщі опублікували звіт під назвою «Гуманітарний барометр 2024». Це циклічне опитування громадської думки щодо участі поляків у допомозі іншим

Гігієнічні набори, доставлені волонтерами та Мальтійською службою допомоги в село Катеринівка Харківської області

EPA/SERGEY KOZLOV

Поляки хочуть допомагати. Згідно з щорічним дослідженням «Лікарів без кордонів» «пробудження бажання допомагати» після початку повномасштабної війни в Україні збереглося. Водночас разом зі зміною потреб воєнних біженців з України, які прибули до Польщі, змінилася і форма допомоги. Про це розповідає в інтерв’ю Польському радіо для України керівниця «Лікарів без кордонів» у Польщі Драгінья Надаждін.

На початку розмови керівниця організації поділилася найважливішими, на її думку, результатами опитування:

— Для нас у цьогорічному дослідженні «Гуманітарний барометр» надзвичайно важливим було те, наскільки активно польки й поляки допомагали торік; те, як вони оцінюють свою залученість у різні форми допомоги нужденним. Ми хотіли побачити, чи цей стрибок, який ми зафіксували після початку повномасштабної війни в Україні, після вторгнення росії в Україну, зберігся. Чи ця тенденція збереглася? Ми побачили дуже оптимістичні результати: 85% осіб заявило, що торік вони допомагали іншим. Це лише на 2% менше, ніж у попередньому році. Минулий рік у порівнянні з попередніми роками показав значний стрибок — на 30 процентних пунктів. Ми бачимо, що після атаки росії на Україну польське суспільство прокинулося, я говорю зараз саме про допомогу, благодійність. Ця тенденція зберігається. Змінюються форми допомоги, оскільки змінюються потреби.

Згідно з дослідженням «Гуманітарний барометр» поляки цікавляться подіями у світі. Понад 90% знає про війну в Україні та цікавиться нею, але трохи менше людей цікавиться війною в Секторі Гази або іншими конфліктами, в яких Польща не бере безпосередньої участі. Продовжує Драгінья Надаждін:

— Ми досліджували два важливих елементи. По-перше, які форми допомоги обирали наші респонденти. Після початку повномасштабної війни в Україні більшість осіб передавали речі або самі допомагали. Зараз же більшість осіб фінансово підтримує гуманітарні організації. Це важлива зміна, яка спричинена, зокрема, потребами, адже змінюється ситуація. По-друге, ми питали, яким групам людей у Польщі готові допомагати наші респонденти. Помітно, що частина осіб зазначає, що хоче допомагати саме у Польщі, адже в країні також є проблеми. У цьому випадку ми зафіксували стрибок кількості респондентів, які зазначають, що варто допомагати й у самій Польщі. Якщо ж ми говоримо про конкретні речі, до яких долучаються люди, то вони хочуть допомагати, перш за все, дітям, людям з інших країн, які постраждали внаслідок катаклізмів, а також людям в інших країнах, в яких йдуть війни. Якщо ми говоримо про Україну, то ми питали, чи люди знають, чули про ситуації, коли потрібна гуманітарна допомога. Майже всі чули про те, що відбувається в Україні. Люди відповідали «так» навіть не замислюючись. Інша справа, про яку варто сказати, це те, що 65% опитаних сказали, що були активно залучені в допомогу Україні. Для порівняння варто зазначити, що у випадку України майже всі опитані сказали, що чули про неї, а от про війну у Секторі Гази чули 87%. Дуже багато людей стверджує, що треба допомагати людям з інших країн. Тобто дві третини наших респондентів зазначило також, що Польща має допомагати нужденним в інших країнах.

Згідно з опитуванням поляки допомагають, тому що вірять, що «люди повинні допомагати й ділитися один з одним» і що «хороші речі повертаються».

— Ми питали, що мотивує, є основним імпульсом або рушієм до цих дій. Тут люди згадували про солідарність. Це була найпопулярніша відповідь, адже люди мають допомагати одне одному, ділитися одне з одним. 61% людей дав відповідь, що це було для них головною мотивацією. Більше ніж половина опитаних сказала, що вірить у те, що добро повертається, і, можливо, колись хтось допоможе у відповідь. Більш ніж одна четверта наших опитаних відповіла, що допомога приносить задоволення. Ми на практиці переконалися у тому, що надавати допомогу важко, але одночасно це приносить задоволення, радість або відчуття, що ти зробив гарну справу. Це також важлива мотивація. 

Найголовнішою перешкодою для допомоги є обмежені ресурси, як зазначають опитані:

— Найчастіше лунав фінансовий аргумент. Люди, оцінюючи свою фінансову ситуацію, часто говорять, що не мають коштів або вони обмежені. Це основний момент, на який люди звертали увагу, коли говорили про перешкоди у наданні допомоги. Я зазначу, що ми не досліджували фактичний стан польської економіки чи фактичний фінансовий стан наших респондентів. Тут важлива передусім їх власна оцінка, як вони самі оцінюють свої фінансові спроможності. Тут на перший план вийшли фінансові аргументи.

Драгінья Надаждін пояснила, як результати цього опитування у майбутньому можуть вплинути на роботу організації в Польщі:

— В цьому опитуванні нас цікавило два питання. Важливе те, як люди сприймають і наскільки хочуть підтримувати організації на постійній основі. Ми як організація, що цілковито опирається на приватні пожертвування в Польщі, то для нас важливо, аби люди підтримували нас на постійній основі. Це важливий аспект. Це допомагає нам планувати свою діяльність, тому що ми знаємо, які кошти ми маємо. По-друге, це нам теж допомагає швидко відреагувати на якусь нову кризу. Ми одразу можемо переказати кошти на допомогу туди, де це потрібно. Друга важлива річ, коли ми говоримо про це опитування, то це для нас певний показник того, чого не вистачає в формуванні розуміння польського суспільства про гуманітарні кризи. Однією з наших цілей, згідно зі статутом, є те, аби люди у Польщі знали, з чим мають справу люди, що опиняються у таких ситуаціях, як війна в Україні чи війна в Секторі Гази, або стихійна лиха. Для нас важливо формувати розуміння та інформувати про те, що ми бачимо на власні очі, працюючи у більш ніж 70 країнах світу.

Це опитування жодним чином не впливає на те, в яких країнах ми будемо працювати. Оцінка того, де варто допомагати, опирається на нашій оцінці ситуації, на тому, що бачать наші команди в полі, а не на тому, про який аспект, яку тему, яку географічну територію більше знають поляки, і де б вони більше хотіли нести допомогу.

У кінці нашої розмови я запитала у директорки «Лікарів без кордонів» у Польщі, чи результати «Гуманітарного барометра» вселяють в неї оптимізм та віру у людей?

— Результати дослідження вселяють в нас віру. Вони показують, що бажання допомагати, яке з’явилося після початку повномасштабної війни в Україні, зберігається на дуже високому рівні. Одночасно люди реалістично оцінюють свої можливості. Вони говорять, що не лише приватні особи мають допомагати, цим також має займатися держава, до цього процесу мають бути залучені спеціальні установи, які були створені з цією метою на міжнародному рівні чи на рівні Європейського Союзу, гуманітарні організації, але також бізнес. Я думаю, що це опитування вселяє віру в те, що люди не лише хочуть допомагати, але їхнє бажання не є скороминущим.

Дар'я Юр'єва