Міський транспорт у Варшаві, який загалом є на чудовому рівні, періодично добиває нас зміною маршрутів, а інколи маємо враження, що половина Варшави розкопана, а друга стоїть у корках. Коли я на зупинці, яка ніколи не була кінцевою, але стала нею через, власне, розкопану дорогу, звернулася до водія з питанням, коли автобус від’їжджає, то він втомлено махнув рукою на табличку спереду автобуса, на якій, звичайно, висвітлювалося, через скільки хвилин автобус поїде. Ну так, можна було здогадатися і самій подивитися, замість красти у нього хвилину відпочинку. А водночас з’ясувалося, що не лише ми, пасажири, маємо що сказати водіям, але й водії хотіли би нам щось повідомити, як це зробив мій співрозмовник.
Доброго ранку, я водій варшавського автобуса і хотів би познайомити вас з деякими необхідними правилами громадського транспорту у Варшаві. По-перше, я помічаю, що більшість людей, переважна більшість, не лише іноземці, але навіть поляки не розрізняють різні види зупинок.
І у нас є початкова і кінцева зупинки, є зупинки на вимогу, і саме на вимогу є найважливішими. Якщо ми стоїмо на зупинці, то варто подивитися, чи на номері маршруту, яким збираємося їхати, є фіолетова смуга, й чи на цій смузі щось написано. Якщо на вимогу — там буде написано «na żądanie» або просто польська літера Z. Це означає, що автобус зупиняється, якщо хтось просить про цю зупинку на самій зупинці чи всередині автобуса.
Якщо ви всередині автобуса — треба натиснути кнопку. Найкраще натиснути кнопку біля дверей, тоді двері автоматично відкриються, коли автобус зупиниться. Тому що якщо ми натиснемо цю кнопку десь посередині на якомусь поручні і будемо готуватися йти, то може бути по-різному.
Часто буває, що не встигаємо вийти, бо водій вирішив, що хтось випадково, спиною, наприклад, натиснув кнопку, він зупинився, але ніхто не виходить, то він і поїхав. Однак якщо ми стоїмо на вулиці на зупинці — потрібно махати здалеку. Це дозволяє водію безпечно зупинитися і безпечно зайти в кишеню біля зупинки.
Махаємо рукою, поки водій не дасть нам знак, що він нас помітив, і цей сигнал — правий поворотник. Якщо він вмикає правий поворотник, отже, він зупиняється на цій зупинці. Однак, якщо ми махнемо пальцем якусь секунду, а, може, він у цей момент дивився в дзеркало, бо водієві на багато чого треба зважати?
Або, наприклад, буває ситуація, що час мене дуже підтискає, я можу з чистою совістю залишити його на цій зупинці. Тож в інтересах пасажира махати рукою і домагатися, щоби автобус таки став, чи не так?
Ну, нам пощастило, ми таки сіли в автобус. Які правила чигають на нас далі?
Тепер, якщо ми всередині і збираємося вийти на зупинці, але не знаємо, чи вона на вимогу, чи постійна.
У кожному автобусі збоку є табло, яке водії називають між собою дошкою, там є перелік усіх зупинок і позначено, чи ця зупинка на вимогу, чи це постійна, так звана звичайна. Якщо це на вимогу, ми знову натискаємо кнопку на вимогу на достатній відстані від зупинки. Ми не шокуємо водія натискаючи її перед самою зупинкою, гаразд? Бо якщо в автобусі молодий міцний чоловік — він витримає, коли автобус різко загальмує, а якщо там стоїть старенька людина? Тоді буде, як ми говоримо, «збір салону», чи не так? Бо всі побіжать до кабіни.
Про це теж потрібно пам’ятати й краще зібрати весь багаж заздалегідь, бо часто буває, що виходить одна людина, водій вважає, що вийшов той, хто натиснув кнопку. А другий позаду збирає навушники, відкладає телефон, закриває сумку, підходить до дверей, а водій автобуса уже відкликав дозвіл. Що це за дозвіл? Пасажир натискає кнопку відкриття дверей, а водій натискає на дозвіл — двері відчиняться. Але якщо водій зніме дозвіл — натискання кнопки пасажиром більше не відчинятиме двері. Водій рушить! Тоді найрозумнішим у цій ситуації буде крикнути водієві: «Агов, вибачте, відчиніть двері, будь ласка». І тоді водій, якщо є така можливість, зупиниться та випустить нас. Не потрібно до нього йти, бо доки дійдемо — він уже на півдорозі до наступної зупинки й не випустить нас. Ми залишимося в цьому автобусі та проїдемо, на, як я кажу, бонусний урок.
Що вас найбільше дратує в пасажирах, наприклад, поведінка пасажирів, що ви очікуєте від них: що мають робити чи не робити?
Звичайно, правила досить складні і часто змінюються, тому багато людей навіть не знають, що це таке насправді.
На підлозі автобуса, особливо біля дверей, є жовті плями. Особливо це важливо на передніх дверях.
Отже, це жовте поле не для того, щоб зробити підлогу красивішою, а тому, що там заборонено перебувати під час руху. Чому? Це дуже важливо для водія, бо на цих місцях пасажири обмежують водієві оглядовість. Наприклад, якщо ми повертаємо праворуч, то з місця водія велодоріжки справа практично не видно. Це, як то кажуть, їзда наосліп. А закон говорить, що якщо ви не впевнені, ви повинні утриматися від руху. Тому я дійсно не повинен рухатися, якщо я не бачу цієї полоси.
Звісно, коли автобус переповнений, не завжди можна тримати ці місця вільними. Але зазвичай автобус не йде переповнений увесь маршрут, а лише місцями, ми теж це враховуємо, можемо якось дуже обережно там проїхати, пристосуватися, але є різні аргументи.
Ще таке. Правила зараз дозволяють перевозити велосипед, але теж із певними обмеженнями. Якщо ми їдемо з велосипедом, і хтось хоче зайти з дитячою коляскою чи інвалідним візком, то ми не чекаємо, доки водій вийде і скаже нам, ми зі своїм велосипедом просто виходимо самі. Такі правила й не можна перевозити велосипед і коляску одночасно.
Ще згадав про зупинки. Коли ми приїжджаємо на кінцеву, і колір наклейки з номером нашого автобуса синій, то це зупинка для виходу. Ми просто там виходимо.
Потім автобус поїде вперед, де є зупинка для посадки, і ми там заходимо, щоб не штовхатися з людьми, які виходять на кінцевих, особливо великих, наприклад, таких, як станція метро Wilanowska.
Мене в автобусі дратують люди, які гучно розмовляють по телефону. Чи є для вас проблемою розмови пасажирів по мобільних?
Так, це справді проблема. Власне, незрозуміло навіть для кого більша. Багато людей намагаються донести до всього автобуса те, що мають сказати. Найчастіше це люди, які повертаються від лікаря, й цілому автобусу треба з’ясувати, на що ми хворі, так?
Але є частина пасажирів, яка шукає такого собі більш інтимного місця для розмови. От вони стають обличчям до лобового скла, спиною до всього автобуса, і починається історія. Я пам’ятаю такі випадки зі свого професійного життя, які неможливо повторити, адже я не знаю, о котрій годині вийде програма!
Ну а з таких простіших, наприклад, розповідь жінки про візит до фахівця перед пологами. Ця розмова закінчилася, тим, що, мовляв, я буду закінчувати, бо вже болять ноги, то піду сяду. Це однозначно значить, що вона прийшла до цього водія, щоб бути в цій «інтимній телефонній будці», щоб там поговорити, а потім повернутися в автобус і сісти. А водій, ну, не знаю, може, як лікар чи священник, усе має вислухати.
Так, звичайно, можна використовувати телефони в автобусі, але не обов’язково через гучномовець, не обов’язково за метр від вашого рота, щоб усі мали це слухати! Варто пам’ятати про це, і ви навіть можете закінчити розмову, коли ви вийдете з автобуса, чи не так?
Зараз літо, буває спекотно й інколи незрозуміло, чому водій в автобусі не вмикає кондиціонер.
Насамперед ми повинні розуміти, що в таку сильну спеку часто кондиціонер просто не може нормально впоратися. Якщо ми відкриваємо двері щохвилини, а ще люди люблять зайти на зупинці кожен через свої двері, тобто відчинити четверо дверей, а не одні чи двоє...
Теж часто буває, що пасажир натискає теплу кнопку на перших дверях, а потім на ще одних. І на зупинці відчиняються двоє дверей, хоча одна людина виходить. Автобус не є щільною бочкою, йому доводиться дуже багато працювати. Коли така спека, то і двигун кипить, і кондиціонер інший, правда?
Та й автобуси різних часів, різних заводів, різних марок, обладнання по-різному реагує на спеку.
І це також правда, пані та панове, що наказ включити кондиціонер іде зверху. Не водій вирішує, вмикати чи ні, чи хтось попросить увімкнути, а хтось прийде і каже, мені холодно, вимкніть, бо бувають такі випадки, дуже часто, до речі.
Чи є якісь нормативи, де написано, що якщо хтось уже біжить до автобуса, то водій не має на нього чекати. Бо часто здається, що ось уже тиснеш кнопку на дверях, а водій зумисне рушає або поїхав перед самим носом.
Ви добре поставили це запитання, бо воно дуже точне, і я забув про нього. Отже, насамперед ви повинні зрозуміти, що водій не зачинив двері перед носом. Це неможливо. Водій не зачиняє двері, водій починає процедуру зачинення. Коли водій натискає кнопку зачинення дверей — вони не зачиняються одразу.
Лунає сигнал, і ви маєте знати, що коли почули сигнал — не виходьте, і є затримка після сигналу, щоб пасажир міг відійти назад, щоб його не зачепили двері. Тому ви не можете затиснути дверима пасажира. За власним бажанням пасажир може увійти в двері, що зачиняються, проігнорувати сигнал попередження про двері, що зачиняються, і увійти. Тоді двері його затиснуть, а не водій.
У моєму професійному житті були різні, так би мовити, цікаві випадки, але я їх тут не згадуватиму. А згадаю, що інше. На вулицях Варшави дуже багато автобусів. Часто буває, що затори призводять до того, що ці автобуси збираються разом у години пік і наздоганяють, і наздоганяють один одного.
Це дуже поширена картина, і ми не можемо її уникнути.
Але це неправда, що автобуси їздять «стадами». Це неправда. Просто так є — і все. Не віриш — влаштовуйся і попрацюй. Варшавський міський транспорт чекає з відкритими обіймами всіх зацікавлених.
І потім, якщо, наприклад, водій затримується — він не має права ще накопичувати затримки. Він не може чекати всіх, хто спізнився на автобус, правда? Пасажир повинен бути на зупинці за хвилину до запланованого відправлення, тому що автобус має право вирушити за хвилину до запланованого відправлення. Тож логічно, що водій не може чекати на всіх зупинках усіх, які запізнилися.
Двері зачиняються? Так, оскільки водій почав закривати їх раніше, а не тоді, коли ви дійшли до дверей. А ти думаєш, що він зачинив у тебе перед носом. Ні, це так не працює.
Ще про гальмування... Деякі водії так гальмують на кожній зупинці і на світлофорі, що можна морську хворобу отримати.
Ну, мені як водію важко щось конкретне тут сказати. Ви вже їхали зі мною, тому знаєте, як я гальмую. Але все залежить насамперед від обладнання. Є різні автобуси, як я вже казав, про такі технічні моменти можна було би довго говорити.
Водночас не обов'язково автобус причиною. Також може бути водій, адже кадри постійно оновлюються, тому їм також потрібен час на вдосконалення. Люди довго вчаться водити машину, а тут автобус! Теж треба трохи повчитися, так?
Є різні причини... Коли я їду пасажиром, то теж іноді я підходжу до кабіни, щоби побачити, хто їде, чи це хтось із знайомих, або дивлюся на їхній номер, який розповість мені про досвід водія, і я зрозумію.
Але це життя. Ми не всі ідеальні в нашій роботі, чи не так? Однак ми якось не дивимося на себе, а нам би дуже хотілося оскаржити цих водіїв, особливо тому, що ми знаємо, що нам потрібно лише дістати телефон і написати скаргу. На яку професію і на кого ще можна так просто дістати телефон і написати скаргу? Лише на цих нещасних водіїв. Настали нові часи і книги скарг усюди скасовані, лише водії лишилися поза цим прогресом. Сьогодні в магазині, якби ми попросили книгу скарг, ми б тільки розсмішили людей, так?
Є книги, у яких друкують ці старі записи як цікавинки чи анекдоти, але в нашому випадку вони вічно живі, і в нашому спілкуванні ці книги скарг усе ще присутні, і ви можете писати в них все, що хочете.
Чому пишеш? Бо можеш, чи не так? Якщо мене розлютив начальник на роботі чи дружина вдома, я пішов до автобуса, визвірився на водія та ще й написав скаргу на цього хулігана, так? Ну, звичайно, можна.
Розмова не закінчилася так печально, а насправді закінчилася кількома анекдотами й інформацією про те, що є соціологічне дослідження, у якому з’ясовувалися причини, чому постають конфлікти між пасажирами й водіями. Чи Ви вже здогадалися, чому кнопку біля дверей називають «ciepły przycisk» — тепла кнопка? Бо в холодну пору водій не мусить відчиняти всі двері і так зберігає тепло в салоні, а в спеку що? Так, у спеку зберігає прохолоду всередині автобуса, якщо не доводиться на кожній зупинці відчиняти всі двері.
Пасажирські перевезення у Варшаві не лише мають відбуватися за правилами, ці правила також переважно зумовлені інтересами пасажирів.
Звукову версію розмови запрошую слухати в доданому аудіофайлі.
Сніжана Чернюк
