Нещодавно міністр внутрішніх справ Томаш Семоняк визнав, що організована злочинність повернулася до Польщі. За його словами, це пов'язано з неконтрольованим напливом мігрантів до Польщі в останні роки. Прем'єр-міністр Дональд Туск оголосив про депортацію іноземців, які порушують закони Польщі.
Він поінформував, що перші депортації злочинців з-за кордону відбудуться в перший тиждень березня. «Для депортації, звичайно, також потрібна угода з країнами, куди ми будемо депортувати злочинців, які знайшли спосіб жити в Польщі, порушуючи закон. Ці перші депортації, зокрема до Грузії, оскільки [грузинські банди] дуже активні, стануть фактом у перший тиждень березня», - сказав він.
Міністр внутрішніх справ і адміністрації Томаш Семоняк наприкінці лютого підтвердив, що готуються рейси депортації іноземних злочинців. Деяких іноземців також судитимуть у Польщі за скоєні тут злочини.
Томаш Семоняк зазначив, що з Польщі будуть депортації людей, які скоїли тяжкі злочини:
«Напади, крадіжки, пограбування, вбивства - все це в цьому каталозі злочинів. Що стосується національностей, то в кожному з випадків - це меншість серед тих, хто перебуває на території Польщі. Натомість є найбільше громадян України та громадян Грузії серед тих, хто підлягатиме різним покаранням у Польщі чи видворенню. У випадку громадян України це пов’язано з тим, що в Польщі проживає близько двох мільйонів громадян цієї країни».
Томаш Семоняк запевнив, що всі справи розглядатимуться індивідуально:
«За порушення правил дорожнього руху не будуть депортувати. Натомість за продовження перебування без дозволу, чи роботу без дозволу, якщо це повторюється – так. Всі, хто дотримується польського законодавства, легально працює, сплачує податки, ласкаво просимо. Злочинці – категорично ні».
У програмі «W samo południe» Кшиштофа Ґжесьовського на хвилях Першого каналу Польського радіо колишній речник Головного управління поліції доктор Маріуш Соколовський з Варшавського університету зазначив, що іноземці, які приїжджають до Польщі, все частіше вчиняють тут злочини:
«Ця злочинність іноземців, особливо зі східного кордону, помітна вже деякий час. На що нарікає поліція. Вони теж це бачать. І це поволі стає помітним у статистиці, що якщо взяти до уваги іноземців, які скоюють злочини, найжорстокіші, то це вже великий відсоток. Поліція не знає про багато злочинів, які скоюються. Мова йде про дуже велике, темне число. Якщо говорити про найжорстокіші злочини іноземців, то це насамперед грузинські, українські, чеченські та білоруські злочинні групи. І дуже часто ці групи вчиняють злочини проти власних співгромадян, які знаходяться тут, у нашій країні. Дуже часто це люди, які залякані й не повідомляють про ці злочини, і поліція про них не знає. Боротися з цими жорстокими злочинними групами важко. Це дуже герметичні групи. Вони часто складаються з людей з однієї місцевості, невеликого села. Ввести у них будь-якого агента, джерело інформації чи сторонню людину практично неможливо. Якщо до всього цього додати проблеми, з якими зараз зіштовхується поліція – відсутність персоналу і велика кількість досвідчених поліцейських, які в останні роки залишили роботу, – то ситуація виглядає не дуже добре. Я вже декілька місяців повторюю, що побоююся за нашу безпеку, якщо щось не зміниться».
За словами Соколовського, з усіх людей, які приїхали до Польщі з-за східного кордону, найбільше злочинів, за статистикою поліції, скоюють грузини. На додаток, ексречник головного коменданта поліції Польщі побоюється зростання злочинності у країні після можливого завершення бойових дій в Україні:
«Якщо взяти до уваги всю кількість людей, які приїхали до нас з Грузії, поліція сьогодні оцінює, що близько 1/4 цих людей порушують закон у нашій країні. Я не хочу всіх осіб, які приїхали до нашої країни, вкидати до одного кошика, бо це буде для них шкідливо. Але не забуваймо, що так як колись багато поляків виїждало до Великої Британії, серед яких туди поїхало теж багато польських злочинців, так і тут, навіть якщо ще раз взяти до уваги громадян України, громадян Чечні, яких ми прийняли в той час, коли почалася війна і ми хотіли їм допомогти, ми керувалися відкритим серцем, то ми також прийняли велику групу тих, хто зовсім не заслуговує на цю допомогу і хто має інше уявлення про функціонування тут, у Польщі. Це люди, які займаються пограбуваннями, тому що вони знають, як це робити, це люди, які часто використовують небезпечні інструменти під час скоєння злочинів. Я теж боюся, що в той момент, коли, я сподіваюся, закінчиться війна в Україні, до нас теж приїдуть групи людей, які воювали, які мають проблеми психологічного характеру, піддаються постійному стресу, а також мають доступ до зброї – це чергова річ. І люди, які також можуть приїхати сюди, хотітимуть вирішити свої особисті проблеми, шукаючи своїх партнерок, які почали тут своє нове життя. І це також небезпечно для нашої країни».
А тому Польща має рішуче запобігти зростанню злочинності серед іноземців. Про це вже в етері Польського радіо 24 сказав доктор Маріуш Соколовський з Варшавського університету, колишній речник головного коменданта поліції.
Експерт у сфері боротьби зі злочинністю наголосив, що потрібне швидке впровадження превентивних заходів, оскільки злочинів, які скоюють банди з-за східного кордону, стає, за його словами, дедалі більше:
«Необхідні рішучі заходи з метою міжнародної співпраці у сфері боротьби з іншомовною організованою злочинністю. Треба вербувати людей, які можуть надавати інформацію на тему злочинних груп. Треба зміцнити співпрацю з поліцією з-за нашого східного кордону. І тут від наших криміналістів я чую про ще одну проблему – це, наприклад, проблема обміну інформацію з українською поліцією, що робить нас дещо „сліпими” у таких ситуаціях».
Маріуш Соколовський зазначив, що найбільшою проблемою зараз є кількість злочинів, скоєних іноземцями проти власних співгромадян, оскільки про такі дії рідко повідомляють.
Артур Дубель з Університету WSB Merito у програмі «Pomówmy o tym» Павела Воєвудки на Польському радіо 24 зауважив, що організовану злочинність не слід плутати з мафією. Крім того, на його думку, цю тему можуть свідомо використовувати у певних політичних цілях:
Dubiel1 «Про мафію ми говоримо тоді, коли хтось із органів державної влади чи місцевого самоврядування бере участь у злочинному угрупованні і за відповідну вигоду вирішує справи за бажанням злочинців. Варто на цьому наголосити, бо у публічному просторі, в дискурсі з’являється інформація про злочинні угруповання, і можна задуматися, чи це бува не політичне паливо, яке, на жаль, служить для поляризації суспільства, аби нападати на певні нації. Але навіть дивлячись на статистику, з року в рік злочинність іноземців справді зменшується. Якщо дивитися на це протягом десятиліть, то так, вона зросла. А тепер нам просто потрібно подумати, чи ми говоримо про злочини, які насправді вчиняють усі, про організовану злочинність чи про типові злочини мафії, і ми, як поляки, також беремо в цьому участь, і дуже серйозно беремо, тому що наші злочинні угруповання мали контакти з угрупованнями, не хочу сказати, що з усього світу, але іноді я б сказав, з дуже далеких напрямків. Під час міграційної кризи виявилося, що до неї та до контрабанди людей, і саме з Близького Сходу, причетні, наприклад, польські злочинні групи, які походять із середовищ футбольних хуліганів. Тому ми „не гірші”. Організована злочинність є складною проблемою і ми повинні підходити до цього всього дуже серйозно».
Артур Дубель також наголосив, що необхідно визначити поняття критичної злочинності, яка зачіпає державу, державні структури, а не є «лише» локальною проблемою. Експерт теж звернув увагу на загрози, що можуть виникнути в Польщі із ймовірним припиненням бойових дій в Україні:
«Деякий час тому Головне слідче управління поліції (CBŚP) заявило, що коли війна в Україні якимось чином закінчиться, ситуація нормалізується, і в нашу країну може бути, наприклад, приплив нелегальної зброї. Організовані злочинні групи можуть мати набагато легший доступ до неї. Може виявитися, що на ринку опиниться більше всього, що є нелегальним, і, перш за все, дешевшим. А отже в організованих злочинних груп буде простіший доступ до всього нелегального, передусім зброї. Між злочинними групами встановлюються дедалі міцніші міжнародні зв’язки, чому сприяють відкриті кордони в ЄС. Ось нещодавно по телевізору почув, що в Гданській затоці виловлювали пакети з наркотиками, тобто наркотики скидали на вході в порт, які згодом і виявили прикордонники. Не обманюймося, міжнародна злочинна співпраця, хоч це і не найкраще формулювання, процвітає».
1 березня в етері одного з польських телеканалів заступник міністра внутрішніх справ та адміністрації Мацей Дущик, говорячи про анонсовані Дональдом Туском на початок березня перші депортації затриманих у Польщі іноземних злочинців до країн походження, зокрема до Грузії, зазначив, що це буде одна з найбільших депортацій з Польщі від 1989 року. Він додав, що в депортаційних літаках будуть дуже різні люди, «також учасники злочинних угруповань, які вчинили злочини на території Польщі». При цьому, за словами заступника міністра, «немає простого твердження, що іноземці скоюють більше злочинів, але вони частіше помітні у певних злочинах, наприклад, наркозлочинах, контрабанді зброї, а також злочинах, пов’язаних з міграційними процесами в Польщі».
А вже 5 березня речник Міністерства внутрішніх справ й адміністрації Польщі Яцек Добжинський повдіомив, що розпочато депортацію іноземців, а спецлітаком до Грузії відправили 17 злочинців.
«Польща — толерантна країна, але ми рішуче не потерпимо злочинів, які тут скоюються», — сказав Яцек Добжинський журналістам:
«Злочинцям, не важливо звідки вони походять, з якої країни світу, тут не раді. Вони будуть депортовані. У нашій країні немає місця для осіб, котрі порушують законодавство Польщі. Чи це дрібні крадіжки, грабежі, розбій, чи це торгівля наркотиками, зброєю, чи участь в організованих злочинних групах – ми не будемо терпіти у Польщі будь-яких скоєних злочинів».
«Депортації почалися. Ми фактично розбиваємо грузинські банди. Не словами, а діями», - написав прем'єр-міністр Дональд Туск на сайті X.
**
Продовжується програма «Бентежить» і далі говоритимемо про симптоми посттравматичного стресового розладу, пов’язаного із війною в Україні, у поляків. Повномасштабна агресія й велкиа війна Росії проти України триває вже четвертий рік, і, виявляється, має величезний вплив на емоційний стан не тільки передусім українців, але й поляків.
Як сказала у програмі «Cztery pory roku» Романа Чеярека на хвилях Першого каналу Польського радіо психологиня, викладачка Інституту психології у Вищій школі професійної освіти доктор Беата Райба, поляки відчувають певний страх, пов’язаний з війною в Україні:
«Боїмося. Але просто не зовсім розуміємо, чого саме. Спочатку війни ми відреагували тривожно, що було дуже чітко видно в статистиці. Майже 60 відсотків з нас мали посттравматичний стресовий розлад або принаймні деякі його симптоми. З одного боку, тому що це просто наш кордон, а з іншого боку, ми бачили біженців, допомагали їм і долучалися. Це також резонувало передусім із нашим родинним досвідом, тобто з так званою травмою поколінь. Якщо ми чуємо, що в нашій родині був голод або когось убили, то страх у нас ще більший. На даний момент – через три роки після початку конфлікту – ситуація трохи ліпша, хоча у віковій групі 50+ все ще 40 відсотків людей мають симптоми посттравматичного стресового розладу. Проте трохи складно відокремити, чи це спричинено лише війною в Україні чи пандемією».
Докторка Беата Райба пояснює, що «польське суспільство все ще живе в тіні травми Другої світової війни»:
«І це те, що змушує нас реагувати з тривогою, На першому етапі війни ми кинулися до магазинів, ми мобілізувалися, аби допомагати. Натомість на нинішньому етапі ми намагаємося адаптуватися. Це може означати, наприклад, що ми не читаємо газет або не натискаємо на посилання з інформацією про цю війну. А може бути й навпаки, намагаємося якось убезпечитися. Реакція на стрес може бути дуже різною. Від мобілізації, роботи, допомоги іншим, до повного ігнорування, байдужості. Ми таким чином можемо підсвідомо захищатися від того, що для нас надто страшно, тому що іноді це надзвичайно важка інформація. Однак дослідження також показує, що ті з нас, хто залучається, хто допомагає, зазвичай трохи стійкіші як до посттравматичного стресу, так і до депресіїабо депресивного настрою, оскільки ми маємо здатність відновити контроль над тим, що відбувається. Тобто, ми маємо певний контроль, маємо певний вплив, і це змушує нас почуватися краще. Це дає нам відчуття, що в такій ситуації хтось простягне нам руку допомоги, тому що ми самі це робимо».
Ведучий Роман Чеярек звернув увагу на те, що у значної частини польського суспільства в голові може «не клеїтися» і може виникати дисонанс та обурення, коли, з одного боку, бачать українських біженців, мам з дітьми на кордоні, котрі втікають від війни, передусім на початку повномасштабного вторгнення, а з іншого боку – все помітніші на вулицях польських міст дорогі автівки на українській реєстрації і заможні безтурботні українці, у тому числі дорослі чоловіки. Докторка Беата Райба відповідаючи на цей коментар наголосила, що не потрібно узагальнювати:
«Просто українці, так само, як і поляки, є й такі, є й інші, є багаті, є бідні. Я знаю таких людей, які виїхали сюди 15 років тому і вони побудували тут життя, вони тут працюють. Тому насправді у нас тут і бідні біженці, і багаті, і ті, хто ніколи не був біженцем, а хто виїхав набагато раніше. І це не повинно склеюватися в голові. Однак це правда, що ставлення поляків до українців має тенденцію до погіршення і це ставлення є узагальнюючим. Тобто приблизно третина поляків сприймає всіх українців як вимогливих, як тих, хто тягнеться до так званої соціальної допомоги і ми насправді не бачимо іншого боку медалі, тобто те, що вони розвивають нашу економіку, вони є робочою силою, і що дуже часто вони просто повноправні жителі й наші сусіди».
Психологиня Беата Райба також дала декілька цінних порад, як слід намагатися впоратися зі своїми страхами, агресією, стресом, різними тривожними й психологічними станами у ці неспокійні часи, які кожен з нас нині переживає, також у контексті ставлення до інших людей, з інших країн:
«Перш за все, намагайтеся не узагальнювати. Люди різні. Ми також різні, тому це перший крок. Фактично, треба пом’якшити наше ставлення. І другий крок — подумати про те, що нас лякає найбільше. Це можуть бути історії з майбутнього, але зараз ми тут, у мирі. Можливо, інформація з-за кордону і наша власна емпатія, змушує нас не переставати думати про тих людей, які там. І, можливо, нам варто обмежити використання соціальних медіа або медіа загалом, обмежити наш доступ до інформації. Однак, якщо ми дуже, дуже боїмося, якщо цей страх дуже сильний, настільки сильний, що впливає на наше функціонування, тоді варто звернутися за порадою до фахівця. Нам усім сняться кошмари, наприклад, але якщо ці кошмари не дають нам спати, вони пов’язані з війною, якщо вони не час від часу, а постійні, то це вже привід звернутися до спеціаліста. Якщо вдень ми не можемо відірватися від ЗМІ, від інформації, значить, є привід піти до спеціаліста. Якщо ми відчуваємо напади паніки, стан загрози, поганий настрій, відсутність радості, - це ті моменти, коли нам слід звернутися до спеціаліста. Особливо якщо наше мислення зосереджено на війні, на нашій власній безпорадності. Це може просто допомогти нам вийти із глухого кута».
PR1, PR24/Т.А.