Дехто, з кими поговорили науковці, кажуть, наче пережили якесь моторошне дежа вю. Так було під час окупації нацистської. Подекуди, каже дослідниця Світлана Маховська, на горищах тримали запаси їжі. Так колись навчилися у війну чи в Голодомор. І тепер вони придалися тим, хто в 21 столітті опинився в окупації цього разу російській. Люди не вірили, що таке можливо сьогодні у центрі Європи.
«Люди вчилися розпалювати вогонь без засобів для цього, готувати їжу, ділилися однією куркою на кілька сімей. Перекидали через огорожу, бо не було можливості передати через обстріли. Не в кожному подвір'ї була криниця. У місті було дуже складно. Набагато простіше було в селі. Один із моїх співрозмовників сказав, що подібне пережив під час окупації нацистами», - розповідає Світлана Маховська.
Світлана Маховська, кандидатка історичних наук, етнологиня, антропологиня, із початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну долучилася до організації та проведення проєкту «Гуманітарні аспекти російсько-української війни: історико-культурні візії та сучасні стратегії виживання». У межах цього проєкту з травня 2022 року науковці фіксують та зберігають свідчення очевидців/учасників подій російсько-української війни. За два роки в межах проєкту спільно з командою науковців було обстежено 25 населених пунктів Чернігівської області та 3 мікрорайони Чернігова, що найбільше постраждали внаслідок масованих обстрілів росіян навесні 2022 р. На території деокупованої Київщині впродовж 2024 та початку 2025 рр. вдалося обстежити 20 населених пунктів. Упродовж другого етапу проєкту архів також поповнили аудіозаписи усноісторичних свідчень з АР Крим, Донецької, Одеської, Херсонської, Сумської та Харківської областей, а також матеріали інтерв’ювання біженців із Житомирської, Дніпропетровської та Запорізької областей, які виїхали до Німеччини. У 2024 році було розпочато друге коло інтерв’ю з очевидцями окупації.
Наразі одним із пріоритетних завдань, окрім накопичення, збереження та захисту зібраного масиву інформації про події сьогодення, є проведення повторних інтерв’ю з очевидцями російської окупації задля виявлення особливостей функціонування пам’яті про травматичні події та специфіки омовлення пережитого досвіду через певний проміжок часу.
Світлана Маховська у рамках проєкту «Свідчення з війни» Польського інститут філософії та соціології розповіла про роботу свою та колег.
Те, що розповідає науковиця, треба чути, щоби знати. Це не легко слухати. Однак це треба знати. Щоби нарешті «ніколи знову» перестало бути просто гарними словами раз на рік у день пам'яті та примирення.
Володимир Гарматюк