Смартфони давно перестали бути лише засобом комунікації. Встановлені на них шпигунські програми стали звичним інструментом збору приватної інформації — не тільки для спецслужб, а й для політичних структур. Скандал із програмою Pegasus у Польщі знову відкрив питання про контроль спецслужб та межі приватності громадян. Pegasus — шпигунське програмне забезпечення, розроблене ізраїльською компанією NSO Group. Воно дозволяє отримати віддалений доступ до смартфонів, читати повідомлення, переглядати фото й відео, прослуховувати дзвінки. За даними польських служб, у 2017–2022 роках цю технологію застосовували щодо майже 600 осіб.
Сьогодні соцмережі — головне поле битви за громадську думку. За оцінками експертів, від 70 до 75% людей отримують інформацію про світ саме через Facebook, TikTok чи YouTube. В ефірі Польського радіо 24 голова Європейського аналітичного центру «Res Futura» Міхал Федорович зазначив, що за останнє десятиліття цифрові платформи повністю змінили те, як ми сприймаємо світ і дізнаємося про нього.
«Соціальні мережі — це порожня посудина, яку наповнюють різноманітними повідомленнями. Самі по собі, без людей, соціальні мережі — ніщо. Це просто непотрібний додаток, який нікому не потрібен: він не робить щасливішим, не лікує душу, нічого не дає», — пояснює фахівець.
Незалежно від того, звідки походять меседжі, від політиків, медіа чи звичайних користувачів, усі вони впливають на наш світогляд і поступово формують те, як ми сприймаємо події навколо. Кожне повідомлення, лайк або коментар може об’єднувати людей і змінювати ставлення до політичних процесів. Соціальні мережі перетворюють інформацію на емоційний та когнітивний досвід, а ми самі, взаємодіючи з контентом, стаємо його частиною. Ми створюємо власні й поширюємо чужі меседжі, коментуємо, реагуємо, і таким чином формуємо мережевий ефект, що здатен впливати на громадську думку.
«Прокидаємося вранці, заглядаємо в телефон... і саме звідти дізнаємося, що відбувається у світі. І ось алгоритм, який показує нам певні речі, постійно намагається нас задовольнити. Його красиво називають crowd-pleaser, тобто тим, хто прагне "догодити натовпу". Його завдання подати нам такий контент, над яким ми проведемо більше ніж три секунди.
Про те, що саме ви бачите на екрані, вирішує ваш великий палець. Якщо палець швидко прокручує стрічку – це означає, що контент нас не цікавить. А якщо він раптом зупиняється і затримується більш ніж на пару секунд, тоді алгоритм отримує сигнал: "о, ці матеріали йому/їй подобаються"», — додає Міхал Федорович і згадує про російський інтернет-трафік.
Він зазначає, що це дає змогу побачити, як російська влада формує думку населення про Польщу. Кожен російський пост, коментар та поширення меседжів створює образ країни, яка нібито постійно провокує і загрожує.
«Російська пропаганда використовує соціальні мережі для того, щоб формувати суспільну думку, постійно готувати населення до збройного конфлікту та переконувати, що нібито саме інші країни є провокаторами», — зазначає він. Повторювані меседжі творять альтернативну картину світу, яку частина населення приймає як власну реальність.
Розмова у прикріпленому аудіофайлі.
PR24/Вікторія Машталер