Шість годин на львівській площі Ринок
27 серпня о 12:00 на площу Ринок у Львові вийшов польський письменник, журналіст, екскурсовод і волонтер Борис Тинка. У руках він тримав картонну табличку з написом українською мовою:
«Я поляк. Мене звати Борис Тинка. Багато років я підтримую Україну, і мені не потрібна була війна, щоб це довести. Таких, як я, у Польщі — переважна більшість. Не забувайте про це».
Одноосібна акція тривала шість годин. Упродовж цього часу до Бориса Тинки підходили львів’яни, військові, матері з дітьми, літні люди. Вони дякували, ставили складні запитання, ділилися власними переживаннями. За словами ініціатора акції, найважливішим для нього було не просто зробити жест підтримки, а почути голоси українців. Борис Тинка каже:
— Я думав про таку акцію кілька тижнів. Розглядав різні міста: Львів, Одесу, Київ. Через роботу, професійні зобов'язання, не міг зробити цього раніше. Але я бачив хвилю ворожості й ненависті, яка, на жаль, з’являється в Польщі — особливо в Інтернеті. Мені хотілося зробити для українців щось добре й показати: ця ненависть не є голосом усієї Польщі. Вона голосна, її видно, але це меншість. Можна було вийти на площу в Кракові — це було б простіше. Але суть полягала в іншому: я хотів сказати це саме українцям і побачити їхню реакцію.
Одеса, яка стала життям
Борис Тинка живе у Кракові, але його професійний та особистий зв’язок з Україною триває багато років. Він працював гідом в Одесі та Києві, був почесним послом Одеси в Польщі, написав кілька книжок, присвячених українським містам і Чорнобильській зоні. Серед його видань — «Sekrety Odessy», «Odessa dla romantyków», «Odessa 2 maja 2014. Krwawy ślad „rosyjskiej wiosny”», «Odessa 4.5.0.», «Sekrety Kijowa», «Sekrety Czarnobyla» та «Czarnobyl, Prypeć i Strefa Wykluczenia». Саме в Одесі він прокинувся вранці 24 лютого 2022 року. Тоді Борис Тинка залишився у місті на три місяці й включився в організацію гуманітарної допомоги. Відтоді він регулярно їздить в Україну з волонтерськими поїздками.
Деякі з книг Бориса Тинки, присвячені Одесі. Письменник розповідає:
— У 2008 році я приїхав до Одеси на відпочинок із родиною. Тоді я майже не знав місцевої мови, а в місті переважно звучала російська. Одеса відразу мене зачарувала — це було кохання з першого погляду. Польськомовних джерел про місто тоді майже не було. Тому я почав купувати книжки російською, шукати україномовні матеріали, читати, досліджувати історію. У якийсь момент я зрозумів, що хочу написати польською путівник про Одесу. Я закоханий в Одесу, почуваюся там як удома, маю там багато друзів, знаю місця, до яких звичайний турист ніколи не потрапить. Колись я був переконаний, що найкрасивіше місто у світі — це Краків. Але виявилося, що є ще Одеса.
Агресивна меншість не говорить від імені Польщі
Акція Бориса Тинки відбулася в час, коли в польсько-українських відносинах відчутно побільшало напруги. У соціальних мережах і в публічному просторі з’являються агресивні коментарі, образи та узагальнення щодо українців. Іноді словесна ворожість виходить за межі Інтернету. На думку Бориса Тинки, причини цього явища не можна звести до одного чинника. Йдеться і про давні стереотипи, і про суспільні страхи, і про політичну риторику, що використовує антиукраїнські настрої як спосіб мобілізувати виборців.
— Подивіться тільки, що робить Конфедерація Польської Корони, що робить Конфедерація, що роблять праві. Політики Права і справедливості також часто йдуть у цьому напрямку, забуваючи, що Ярослав Качинський під час протестів на Майдані у 2013 році кричав «Слава Україні!». Так, він вигукував «Слава Україні!» і підтримував Україну. І цього в нього ніхто не забере. Безвідносно до того, чи я прихильник політики ПіСу чи ні, належить сказати слова поваги і визнання на адресу тодішнього польського уряду, котрий у 2022 році зробив багато хорошого для України. Політики набирають бали своїми антиукраїнськими заявами, а їхні слова падають, на жаль, на благодатний ґрунт. Я хочу ще раз наголосити: Конфедерація Польської Корони і Конфедерація — це політики, які роблять це цинічно, підступно, вони підбурюють, підпалюють і грають на антиукраїнських настроях свідомо. І, на жаль, деякі люди піддаються цим наративам. Але дуже важливо, щоб ми зрозуміли — це не є більшість. Так, гейт, агресія в Інтернеті — криклива, вульгарна, але це не про всіх. Я хочу наголосити: людей, які підтримують Україну, набагато, набагато більше!
Розмови, обійми і складні запитання
Допис Бориса Тинки про львівську акцію швидко поширився соціальними мережами. Фото поляка з плакатом на площі Ринок зібрало тисячі реакцій, коментарів і поширень. Сам він зізнається, що не очікував такого відгуку. Проте найціннішими були не реакції в Інтернеті, а живі зустрічі у Львові. До нього підходили військові — у формі та цивільному одязі, поранені захисники, діти, матері, літні люди. Письменник каже:
— До мене підходили дуже різні люди: військові, поранені солдати, матері з дітьми, літні люди. Я не зустрів жодної негативної реакції. Були складні запитання, наприклад, «чому поляки це роблять?», але не було агресії. Мене це дуже вразило. Україна перебуває у стані війни, переживає неймовірно важкі часи, але люди тут здатні піднятися над емоціями, подивитися на ситуацію ширше. Мені здається, що частині польського суспільства сьогодні цього бракує.
Побажання Україні
Наприкінці розмови Борис Тинка поділився своїми побажаннями для України з нагоди 35-річчя незалежності. На святкування Дня незалежності наш співрозмовник спеціально приїхав до Варшави з Кракова і був вражений позитивною атмосфеорою, яка панувала на Замоквій площі. Він зазначив:
— Насамперед бажаю, щоб Україна могла святкувати свою незалежність через п’ять, десять, сто років і щоб їй більше ніколи не довелося воювати за неї. Українцям, які живуть у Польщі, бажаю почуватися тут безпечно, відчувати, що поруч є добрий сусід. Хотілося б, щоб негативні інциденти були настільки рідкісними, аби не визначали щоденне життя людей. Тим, хто живе в Україні, бажаю перемоги або такого завершення війни, яке дасть людям можливість безпечно повернутися до своїх домівок, відбудовувати життя і країну. Дуже хочу, щоб Україна стала членом Європейського Союзу та НАТО. Україна сьогодні захищає всю Європу, а її армія була б великою цінністю для Альянсу. І ще хочу, щоб ми знову могли приїжджати до Одеси, Києва, Львова, подорожувати Україною, і не чути звуки сирен. Україна — це прекрасна країна з прекрасними людьми.
Найближчу поїздку до своєї улюбленої Одеси Борис Тинка планує на жовтень.
Запрошую послухати повну версію розмови у доданому файлі.
Яна Стемпнєвич