18 жовтня відзначають Всесвітній день менопаузи та андропаузи. У рубриці «Ми — суспільство» Української служби Польського радіо Яна Стемпнєвич запросила до розмови Сильвію Ковальську — медичну дієтологиню та йогиню, яка багато років працює з темою менопаузи й невдовзі опублікує результати своїх спостережень, знань і досвіду в електронній книзі OMENO.
— Нашу розмову я хотіла б почати зі слова «менопауза». Цей термін указує на паузу; паузу в чому? У житті? З іншого боку, «відцвітання» (польськ. przekwitanie), адже з таким визначенням я теж стикалася в польській мові, викликає асоціацію з квітами, які вже відцвіли й ось-ось зів’януть. Натомість «клімактерій» (клімакс) — термін, який ми також використовуємо в Україні, — походить із латини й означає кризу в житті людини. Латинське слово climacter означає критичний момент у житті людини, а Пліній навіть вирахував, що ця криза припадає на 49-й рік життя. Як на мене, жодне із цих слів не є нейтральним. Яке обрала б ти?
— Жодне з них не є нейтральним, і всі вони мають певне забарвлення. Це або щось погане чи неприємне, або слова, забарвлені браком знань. Я дуже люблю точну термінологію і замість того, щоб вгадувати, що автор мав на увазі, віддаю перевагу конкретиці, бо тоді маю впевненість, що розумію, про що насправді йдеться. Це стосується як моєї роботи з пацієнтками у сфері дієтології, так і мого власного здоров’я, а також наукових досліджень, за якими я, з огляду на свою освіту та професійну діяльність, уже кілька років із захопленням стежу.
Такі слова, як «клімактерій», про який ти згадала, чи дедалі частіше вживане слово «трансформація», мають дещо філософський характер. Вони охоплюють період як до менопаузи, так і після неї. І ніхто не знає, коли цей період закінчується, а коли, відповідно до цих визначень, насправді починається.
Сама ж «менопауза» визначається як одна точка в часі. Тобто вона теж нічого нам не окреслює, крім факту відсутності менструальних кровотеч протягом 12 місяців. І це все. До того ж момент настання менопаузи неможливо передбачити. Це ще більше ускладнює ситуацію, адже ми оперуємо певними середніми показниками й знаємо, якими є нормальні вікові межі настання природної менопаузи. Ми знаємо, що зазвичай це відбувається у віці від 45 до 55 років.
На мою думку, найкращим є чіткий поділ, який відображає етапи життя жінки. Я поділяю їх на чотири критичні періоди з погляду здоров’я та секреції гормонів. Це: pokwitanie — період фертильності, який також називають пременопаузою; перименопауза — період, що передує менопаузі, і постменопауза — період після менопаузи. Саме перименопауза є ключовою в контексті гормональної трансформації, про яку ти згадала.
На мою думку, саме ці два терміни — перименопауза та постменопауза — дають змогу чітко розмежувати етапи на часовій осі й створюють надійну відправну точку для подальшої розмови.
— Мені теж сподобався термін «трансформація», який ти згадала. Раніше я з ним не зустрічалася. Але перш ніж перейти до розмови про перименопаузу й менопаузу, про те, як підготуватися до цієї трансформації та змін в організмі, хочу запитати тебе про сором. Мені врізався в пам’ять фільм «Карамель» ліванської режисерки Надін Лабакі. Це історія чотирьох подруг, і в однієї з героїнь припиняються менструації. Вона соромиться зізнатися в цьому найближчим подругам і вдає, що в неї місячні: забруднює гігієнічні прокладки червоним барвником, постійно скаржиться на біль у животі, пояснюючи, що в неї саме «почалося», і так далі. У такий спосіб вона обманює і цих жінок, і, як мені здається, саму себе. Чому вона це робить? Тому що страшенно боїться: для неї припинення менструацій — сигнал, що вона просто старіє. А вона цього дуже боїться. Тож хочу запитати: звідки беруться ці страхи й сором, через які жінкам важко зізнатися, що вони входять у період перименопаузи чи менопаузи?
— Якщо говорити про фільм «Карамель», то в ньому зображено дуже цікаву динаміку між жінками. Вони різного віку, і я думаю, що це певною мірою може пояснювати їхню поведінку. У групі ровесниць про такі речі розмовляють трохи інакше. Принаймні такий мій досвід.
А чому виникає цей сором? Тому що світ завжди любив і досі любить молодість, особливо в жінках. Адже чоловіки «старіють, як вино», а жінки з віком стають невидимими. На жаль, нас, жінок, завжди вчили, що значення мають лише молодість і здатність народжувати дітей. Протягом тисячоліть це було нашою розмінною монетою. І це не нова тема.
В еволюційному та патріархальному контекстах цінність жінки завжди пов’язували з її репродуктивною здатністю. А завершення фертильного періоду означало своєрідне культурне зникнення, певну культурну невидимість. Якщо чоловік із віком здобуває статус мудреця і ми ставимося до нього як до людини, до якої варто звернутися, щоб поговорити, бо вона має знання та досвід, то жінка чи не в кожній культурі ставала «відьмою».
Теоретично обидва ці поняття означають приблизно те саме — обізнану й мудру людину. Але конотація слова «відьма», як ти й сама, напевно, відчуваєш, залишилася негативною. І, на жаль, тисячоліття цькування та подібних наративів сформували наше уявлення про самих себе, навіть коли ми розуміємо, що ці уявлення хибні.
Нещодавно я замислювалася над тим, як змінився цей підхід за останні кілька років. Можливо, я перебуваю у своїй інформаційній бульбашці, де темі менопаузи приділяють більше уваги, або ж люди відвертіше говорять зі мною, бо знають, що я займаюся цим питанням.
Проте, спостерігаючи за контентом у медіа, я маю враження, що про старість і старіння почали говорити більше. І хоча я досі вважаю, що загальний наратив незмінно звучить як «молодість — так, старість — ні», попри всі ці виснажливі тренування, драконівські дієти, дорогі, а часом і не надто безпечні процедури, пошуки «чарівної пігулки» тощо, я все ж доходжу висновку, що значна частина жінок змінює цей наратив.
З’являється сильний жіночий голос і чітке послання: я можу мати сиве волосся та зморшки, можу не колоти філери в певні ділянки обличчя чи тіла. Гадаю, дедалі більше жінок починають цінувати можливість старіти природно й гідно та більше інвестувати у власний розвиток.
Я знаю безліч жінок, які буквально перевертають гори: попри щоденні обов’язки, вони навчаються, змінюють кар’єру в досить зрілому віці — як-от я, адже моя професійна трансформація теж відбулася п’ять-сім років тому, тобто досить пізно, у 43–45 років. Ці жінки подорожують, реалізують свої захоплення і, по суті, перестають сидіти тихо, як перелякані мишки.
Я думаю, ця зміна вже відбувається, і ми й надалі спостерігатимемо за нею, адже жінки починають розуміти: важливе не лише те, скільки ми живемо, а й те, наскільки якісним є наше життя.
— Який найгірший стереотип, пов’язаний із менопаузою? Чи йдеться саме про те, що жінка перестає бути помітною?
— У мене є інші варіанти відповіді. Зробімо так: я відповім на це запитання, зосередившись лише на одній фразі, яка для мене є своєрідним «камінчиком у черевику». Я не можу його позбутися, бо він постійно туди потрапляє: я знову й знову дізнаюся від своїх пацієнток, що вони почули щось подібне. І ця фраза звучить так: «Ви для цього ще занадто молода».
Зараз поясню, у чому річ. Знаєш, я помітила, що багато хто з нас боїться стати невидимими, непомітними, як ми вже говорили раніше. І часто жінки відчувають цю невидимість як брак уваги з боку чоловіків. Найчастіше наша «невидимість» після певного віку — для кожної це свій рубіж — означає саме відсутність чоловічої уваги.
Натомість справжня невидимість, на мою думку, виникає в зовсім іншому місці й є набагато небезпечнішою. Вона з’являється в лікарських кабінетах, коли ми перебуваємо в перименопаузі.
Перименопауза — надзвичайно цікавий період у житті жінки, і вона набагато складніша за постменопаузу. Це час, коли ти як людина, що усвідомлює себе, починаєш замислюватися: чи не втрачаєш ти розум, чи не збожеволіла, чи все з тобою гаразд.
Поглянь на це так: ти відчуваєш, що з тобою щось не так, що ти почуваєшся інакше. Починаєш шукати причину й, звісно, допомогу. Здаєш аналізи, результати яких, як правило, у межах норми. Менструації регулярні, але певні симптоми є.
Наприклад, твоя старша подруга розповідає, що саме так у неї починалася перименопауза. Ти хапаєш результати аналізів, біжиш до лікаря, а він дивиться на них — усе гаразд. Запитує, чи регулярні в тебе менструації. Ти відповідаєш, що так. Лікар дивиться на тебе й каже: «Ви ще занадто молода», — а потім відправляє додому, наприклад, із рецептом на антидепресанти або радить схуднути чи менше стресувати. Або взагалі натякає, що ти марно забираєш його час.
Для мене це проблема, адже на ранніх етапах перименопаузи зміни, які відбуваються в організмі, та пов’язані з ними симптоми не такі хрестоматійні, як припливи жару чи щось подібне. Вони можуть бути зовсім іншими, менш очевидними й більше пов’язаними з нашим психічним станом.
Ми можемо, наприклад, забувати слова, почуватися роздратованими, мати перепади настрою або так званий «мозковий туман». Тобто забувати слова, почуватися розбитими й розгубленими, не пам’ятати, що збиралися зробити. Ідеш на кухню по щось і забуваєш, навіщо прийшла. Або намагаєшся сформулювати думку й висловитися на певну тему, але не можеш, бо відчуваєш ступор: мозок раптово перестає функціонувати, і здається, ніби хтось просто залив його трьома літрами жиру й там нічого не працює.
Можуть також виникати проблеми зі сном і тривожні розлади. І хоча менструації залишаються регулярними, вони можуть стати ряснішими. Є безліч нюансів.
І ось лікар, якому ти показала результати аналізів, каже йти додому й не хвилюватися, бо все гаразд. А ти відчуваєш, що щось не так.
І вгадай, що може бути однією з причин таких симптомів, окрім захворювань? Припустімо, ти здорова й жодних патологій немає. Що може викликати такий стан і такі відчуття?
— Припускаю, що гормональні зміни.
— Дуже влучне припущення, адже, на мою думку, однією з причин таких симптомів є зміни рівня прогестерону. По-перше, його зазвичай узагалі не перевіряють у цьому контексті, адже найчастіше цей показник визначають під час обстежень, пов’язаних із плануванням вагітності.
Як виявляється, рівень прогестерону може починати знижуватися задовго до настання менопаузи. Рівень тестостерону, як стверджують деякі дослідники, також починає знижуватися раніше. Прогестерон може знижуватися за багато років до менопаузи, оскільки з часом змінюється характер овуляції.
І хоча прогестерон, як і інші гормони, має власну динаміку змін, спочатку його рівень може знижуватися поступово, без різких стрибків, а овуляції все ще відбуваються, у жінок, чутливих до гормональних коливань, симптоми можуть з’являтися задовго до настання активної, «хрестоматійної» перименопаузи. Згодом до цього можуть долучатися зміни рівня естрадіолу, а також згадані раніше припливи жару.
Багато лікарів досі дотримуються уявлення, що першими симптомами менопаузального переходу є припливи жару, які, за типовим сценарієм, починаються за два-чотири роки до менопаузи. Це переконання може зашкодити, адже, звісно, є жінки, у яких припливів жару взагалі не буде і які пройдуть через менопаузальний перехід, майже не помітивши його. За деякими оцінками, це стосується 10–15 % жінок.
Проте це не скасовує того факту, що в інших жінок можуть виникати симптоми, пов’язані з гормональними змінами, які стають реальною проблемою. Ти відчуваєш, що щось не так, а лікар не бачить проблеми.
Це жінки, яких система ігнорує. Вони залишаються сам на сам зі своїми проблемами й часто отримують неефективне лікування. Так вони поневіряються роками, інколи навіть понад десять років, не отримуючи допомоги, лише тому, що хтось не помітив їхніх симптомів і не визнав можливості того, що вони перебувають у перименопаузі.
Тож для мене це головний стереотип. Коли ми приходимо до лікаря зі своєю проблемою, нам кажуть, що ми «занадто молоді», лікують від хвороб, яких у нас немає, або просто відправляють додому ні з чим.
— Якби ти мала створити «стартовий пакет» для свідомої підготовки до перименопаузи та менопаузи, які обстеження й аналізи ти б порекомендувала?
— Не існує такого поняття, як «пакет аналізів на перименопаузу». Саме тому я дотримуюся правила: ми маємо розуміти власне тіло й вести календар менструального циклу та симптомів, щоб знати, що відбувається.
Натомість, щоб з’ясувати, що саме відбувається з нашим організмом, потрібно звернутися до лікаря. Він збирає анамнез і на його основі формує план лабораторних аналізів крові, сечі та інших обстежень, які допомагають перевірити стан здоров’я й виключити інші причини симптомів.
Зазвичай існують базові програми профілактичних обстежень для жінок віком від 35 років. Вони можуть включати загальний аналіз крові, визначення рівня глюкози крові натщесерце та ліпідний профіль — це основа. До переліку також можуть входити дослідження функції щитоподібної залози, печінкові проби та визначення рівня креатиніну.
Важливими можуть бути й визначення рівня заліза та феритину, а також вітаміну D, який має значення для здоров’я з багатьох причин, особливо в періоди перименопаузи та постменопаузи. Загальний аналіз сечі та регулярне вимірювання артеріального тиску також мають значення.
Не менш важливими є скринінгові обстеження: тестування на вірус папіломи людини (ВПЛ) або цитологічне дослідження, а також ультразвукове дослідження органів малого таза, обстеження молочних залоз і мамографія відповідно до віку та медичних показань. Це фундаментальні заходи профілактики.
Після базових обстежень лікар може призначити додаткові дослідження, щоб переконатися, що симптоми не вказують на певне захворювання. Якщо інших причин не виявлено, симптоми можуть бути пов’язані з перименопаузою та гормональними змінами.
До таких програм обстеження я додала б денситометрію для визначення мінеральної щільності кісткової тканини. Як дієтологиня, своїм пацієнткам я також пропоную аналіз складу тіла методом біоімпедансометрії, оскільки для мене це має велике значення. Він дає змогу оцінити співвідношення різних компонентів тіла, зокрема жирової тканини, та певні показники водного балансу. Ці дані можуть бути важливими в роботі дієтолога.
Для мене ключовими є дві речі. По-перше, потрібно добре підготуватися до візиту, адже це полегшує роботу лікаря й допомагає нам швидше отримати необхідну допомогу. По-друге, важливо розуміти, що перименопаузу зазвичай визначають на основі медичного анамнезу, симптомів і клінічної оцінки, а не лише за результатами лабораторних аналізів. Це дуже важливо.
— На своєму сайті, анонсуючи електронну книгу OMENO, ти пишеш: «Я проходжу це разом із тобою». Це буде путівник? Порадник?
— Робота над книгою почалася давно, коли я писала дипломну роботу на тему харчування в період менопаузи. Саме тоді для мене почали вимальовуватися багато важливих аспектів. Уже тоді я думала написати на основі своїх досліджень невелику електронну книгу обсягом приблизно 50 сторінок, адже такої літератури тоді ще бракувало.
Таким був початковий план. А потім, коли я сіла писати цю 50-сторінкову електронну книгу, з неї виросло видання обсягом понад 600 сторінок із великою та дуже актуальною бібліографією. Адже вся праця спирається на наукові дані, і я не включала до неї неперевіреної інформації. Принаймні дуже старалася цього уникнути. Якщо хтось знайде якусь помилку, то я, не знаю, пригощу його комбучею! Я прагнула створити ґрунтовне видання.
Якщо розглядати книгу загалом, то, крім наукових фактів, у ній є елементи історії та соціології, великі розділи з біології, фізіології й, звісно, дієтології — зі значним акцентом на медичній дієтології, адже це моя спеціалізація.
Я свідомо описала як «золоті стандарти», так і менш оптимальні підходи, щоб показати: у нас є різні варіанти — одні кращі, інші гірші. Тож обирай, жінко, те, що підходить саме тобі.
Я також пишу про спосіб життя, який має вирішальне значення для нашого самопочуття та функціонування. Розповідаю про те, як усе це впливає на наше тіло і чому варто наважитися на зміни.
Це саме та книга, якої мені самій бракувало, коли я шукала інформацію для себе, хотіла зрозуміти, що зі мною відбувається, і намагалася поглянути на весь цей хаос збоку, зупинитися й подумати: «Добре, Ковальська, що ти можеш зараз із цим зробити? Які в тебе є варіанти?»
Під час написання цієї книги я сама дуже багато чого навчилася. Сподіваюся, що ці знання отримають і мої читачки, які матимуть під рукою докладний опис більшості проблем, що можуть виникнути на цьому етапі життя.
33:20 20261018_My spoleczenstwo_OMENO.mp3 Ми - суспільство. «Ви для цього ще занадто молода»: Сильвія Ковальська про перименопаузу
Запрошуємо послухати повну версію розмови у доданому аудіофайлі.
Яна Стемпнєвич