Люблін був останнім польським містом, де було показано виставки «Блокпост пам'яті» і «Погляди майбутнього», координатором яких є Національний військово-історичний музей у Києві. До цього їх також побачили жителі Ґданська, Варшави та Кракова. Унікальність цих виставок полягає в тому, що на них представлено особисті речі загиблих воїнів на сході України. Усі експонати – це власність родин загиблих солдатів. Крім того, вони їздять й різними містами України вже протягом кількох років, а матеріали постійно доповнюються. Куратори кажуть, що усі експонати, які представлені, повернуться до родин загиблих.
Павло Нетьосов з Національного військово-історичного музею України розповідає присутнім про експонати на виставці «Блокпост пам’яті» у Коронному Трибуналі в Любліні. Ця виставка є розповіддю про речі людей, яких нема. З дерев’яних скриньок виглядають фото молодих облич, присутні бачать їхні особисті речі – прапори, зубні щітки, посвідчення… Одначасно із виставкою «Блокпост пам’яті» перед люблінською Ратушею відкрилась друга частина виставки під назвою «Погляди майбутнього». Це фото дітей загиблих, які розповідають про своїх татів. Другу годину від початку вернісажу люди не розходяться і слухають Павла Нетьосова та інших кураторів.
Для міського голови Любліна Кшиштофа Жука, це - зворушення і сум. - Коли ми бачимо молоду людину, яка загинула, захищаючи свою Батьківщину, залишивши родину, малих дітей, це дуже зворушує, а з іншого боку - на другій виставці біля ратуші ми бачимо іншу сторону – осиротілих дітей, засмучених, нажаханих, вони сумують і дивляться в далечінь за батьком. Це вражає, засмучує. Варто розуміти, що війна – це не абстракція, війна – поруч, це страшна річ. Треба зробити все, аби її не було. Ми – з Україною і українцями. Сьогодні це Україна фронт боротьби зі злом. Це слід так розуміти, - сказав президент Любліна.
Співорганізатором виставки було Генеральне консульство України в Любліні. Український консул Василь Павлюк каже, що мета цієї виставки передусім показати, що війна триває і вона дуже близько.
Для парисутнього на виставці віце-спікера Люблінського воєводства Збіґнєва Войцєховського, тема Майдану, а згодом війни в Україні має дуже сильний особистий вимір. Його донька Вікторія - художниця, створила декілька інсталяцій і короткометражний фільм про ці події. - Треба усвідомити, що це справді відбувається. Люди гинуть, страждають, їх вбили або вони стали каліками – фізичними чи психічними. Адже хтось, хто втратив друга, вже не такий, як було раніше, коли вони були щасливі, коли гралися, зустрічалися у колі друзів, і були щасливі. Хтось, хто втратив близьку людину, вже не повернеться до цього психічного стану. Але для тих, хто вирішив піти на війну, найважливішою була вільна і незалежна Україна. Вони по-справжньому вірили і ті, хто живуть, і далі вірять в ці ідеали. Інша справа – чи ті, хто керує, в це вірять. Чи зробили вони все, аби їх уберегти. Це питання, на які важко знайти відповідь, і я не знаю, чи це можливо, - сказав Збіґнєв Войцєховський.
Запрошуємо послухати програму у доданому файлі.
Мар'яна Кріль, Українська служба Польського радіо