Як і в минулі роки, зберігається тенденція тяжіння молодших людей до онлайн-медіа, а старших вікових груп – до традиційних ЗМІ. Відповідно до дослідження Детектору медіа у грудні минулого року, 40% серед тих, хто дивиться національні телеканали, складають люди віком від 18 до 29 років, у віковій групі 30-39 років частка глядачів зростає на 15% і досягає піку серед людей старше 60 років (86%). Порівняно з минулими роками у всіх вікових групах аудиторія українських загальнонаціональних телеканалів помітно знижується, проте не за рахунок збільшення кількості користувачів соціальних мереж, як це було у 2020 році, а за рахунок збільшення передачі інформації з уст у вуста та використання месенджерів.
Тим не менш, у світі запланована на цей рік сума витрат дев’яти провідних медіа- та технологічних компаній зросла на 10% порівняно з попередніми роком, згідно з даними Wells Fargo, які наводить Variety.
Говоримо з Максимом Кравчуком, CBDO Cosmonova Broadcast.
- Максиме, ви як представник компанії, технології якої безпосередньо задіяні для поширення українського контенту закордон, як оцінюєте ситуацію на зараз?
- Український контент взагалі погано відомий закордоном. Довгий час була складна ситуація із дотриманням авторських і ліцензійних прав в Україні, яка заважала виробникам контенту заробляти на ньому, і це створювало перепони для просування контенту на інших ринках. Однак, останні роки покращилась ситуація з контентом в Україні, знову знімається якісне кіно, яке показують у всьому світі, на масового глядача, на воєнні теми. Фільми “Кіборги”, “Черкаси” були в обігу в США.
Українські канали почали включатись до мереж європейських та американських операторів. Це взагалі нешвидкий процес, а досить повільний. Але кількість контенту, який Україна продукує і який може бути цікавий, зараз поступово значно збільшується. Тут варто подякувати такому проєкту, як UATV (зараз він телеканал Freedom). Це державний канал іномовлення, на який виділились великі кошти з державного бюджету, і це дало змогу домовитись з міжнародними організаціями про просування цього телеканалу, включити його до мереж операторів і провайдерів по всьому світу: Північна Америка, Латинська Америка, Європа, країни Африки. Цей канал ніби відкрив двері для інших телеканалів. Тобто це був перший такий контакт, більшість контактів дізнались, що є така Україна, з ким можна контактувати, як можна знайти канали через нього.
Відчувається, що кількість каналів, запитів, які приходять до нас, постійно збільшується. Якщо раніше ми мали одиниці контрактів на доставку контенту закордон, то зараз маємо їх десятки. Можемо говорити про збільшення в десять разів.
Контент стає якіснішим, контент стає цікавішим, контент стає запитуваний в інших країнах. І навіть запитуваний в перекладі, це теж говорить про якість.
- А які зміни спостерігаєте під час війни?
Під час війни, звичайно, у всіх є плани на розвиток. Буквально у червні ‒ на початку липня більшість бізнесів в Україні почали рахувати, до чого призвела війна, що в них залишилось, почали будувати якісь напрямки майбутнього розвитку. Тому що ця війна була непередбачувана для всіх. Всі кинули всі сили, що вони мають, на забезпечення територіальної оборони в містах, на підтримку зв'язку, на евакуацію, на перенесення обладнання, на збереження активів. Потім була така перерва, і в червні ми помітили, що бізнес в Україні починає не так відроджуватись, як починає займатись відродженням, плануванням. Зараз важко підбити результати, зараз тільки липень, але ми вже бачимо, що бізнес якраз вже говорить про гроші. І дуже багато монтажних рук, які раніше займалися зйомками фільмів, зйомками передач, втратили можливість займатись цим під час війни, вони здебільшого зараз займаються зйомками роликів і монтажем про Збройні сили України. Ці ролики створюють такий сильний ефект моральної підтримки, і поширюються як соціальними мережами, так і крутяться на телеканалах.
Силами п’яти телеканалів України був зроблений 24-годинний новинний марафон на телеканалі “Рада”, був перекладений на англійську мову і поданий Європу. Так само на українській мові цей сигнал транслюється в Європі. Це соціальна програма, багато компаній пожертвували частину своїх ресурсів на те, щоб це зробити.
- Кількість переміщених українців у Європу якось вплинула на парадигму?
- Контент — це зв’язок між людьми. Якщо ми маємо багато біженців в Європі, то відповідно є запит на цей контент. Потрібно дати контент, який їм буде якомога ближчим. Тут в першу чергу включається соціальна функція, тому що зрозуміло, що вони там не можуть платити якісь кошти за контент, вони не є платоспроможними в плані рекламодавця, не є зацікавленою аудиторією. Але це є можливість створити аудиторію для телеканалу, зайняти нішу, зайняти частину ринку.
- Якщо я як глядачка у Польщі хочу побачити українську трансляцію по телевізору, куди маю звернутись?
- Достатньо зателефонувати до служби підтримки свого кабельного оператора і залишити заявку з побажанням мати побільше українських телеканалів. Оператори зазвичай в кінці якогось періоду — місяця чи кварталу — підбивають кількість звернень. Якщо є запит від глядача, то вони починають розглядати і дивитись в сторону поповнення свого списку каналів.
- Я читала про те, що російські канали вимикають зараз в Європі. Чи можна сказати, що їх місце займуть українські?
- Україна ще з початку війни, ще вісім років тому, повідомляла і Раду Європи, і робили експертизу по цих телеканалах, але Європа не мала тоді сміливості про це заявляти і якось їх обмежувати. Нарешті Європа на восьмий рік війни визнала, що в цих телеканалів не дотримуються журналістських стандартів висвітлення інформації, тому вони є суто пропагандистськими, і вони були заборонені і прибрані є європейських супутників, прибрані є європейських кабельних мереж.
Довгий час, поки Росія формувала свої пропагандистські наративи по всьому світу, використовуючи старі напрацювання Радянського Союзу, маючи супутникові лінії зв'язку, маючи доступ до парламентських організацій, у нас такої програми не було, тому в цій області у нас невеличка ямка вийшла.
Останнім часом Україна таки приділила цьому увагу, і ми стараємось її закривати. Вже ефект від цього є, наш канал Freedom є в багатьох кабельних мережах. Він поширює новини так, як це бачить Україна. Ми маємо надію, що весь цивілізований світ бачить так само, як це бачимо ми. Відповідно, результати деякі є, але це довготривалий процес.
- За дослідженням Детектора медіа, лише 36% опитаних відповіли, що для них важливо знати власників медіа. Крім того, 46% впевнені, що знають частину власників ЗМІ, з яких вони регулярного отримують інформацію. Нещодавно Рінат Ахметов оголосив, що його холдингова компанія залишає медіабізнес, а ліцензії будуть передані державі. Чи можете прокоментувати це рішення?
- Повідомлення Ріната написано так, що його можна зрозуміти дуже по-різному. Тобто там чітко незрозуміло, які він має наміри. Це може бути закриття повне бізнесу, передача бізнесу державі… Мають відбутись якісь дії, щоб ми побачили напрямок цього руху. Це по-перше. По-друге, у нас багато років не приймається закон про медіа, і умовою кандидатства в ЄС у нас було одним з пунктів його прийняття. Тому зараз Верховна Рада взялась активно за прийняття цього закону. Цікавий момент, що він трохи нівелює ліцензії як такі, тому що ліцензії на мовлення ‒ це досить стара пережита тема. Вона була актуальна багато років тому. Вона забезпечувала збереження мовного ресурсу за якоюсь групою власників каналів. Це заважало розвитку, появі великої кількості каналів. Коли ринок вже розвинувся в десятки разів, і коли ринок продажу контенту ‒ це вже мільярди доходів від реклами, ми тепер можемо працювати за європейськими принципами, коли у нас каналів не декілька десятків, а набагато більше, і глядач, відповідно, може обирати те, що йому потрібно.
Тому це значення ліцензій трохи нівелюється, вхід на бізнес-телебачення стає простішим. Насправді ідея створити телеканал є у багатьох, а віднести три-п'ять мільйонів гривень за ліцензію готові не всі. Після прийняття цього закону це стане можливо, там буде ще багато інших змін. Тому тут може бути якийсь зв'язок насправді.
Закон про олігархів несе таку думку, що телебачення ‒ це є окремий бізнес, і компанії, які займаються телебаченням, мають займатись телебаченням, мають отримувати дохід від телебачення. Це ненормально, коли якийсь бізнес використовуються як засіб для підтримки іншого бізнесу. Для захисту нафтових компаній чи ще чогось мати свій телеканал ‒ це не є нормально, тому що такий телеканал не буде відданий принципам журналістики.
Слухайте розмову у прикріпленому звуковому файлі
Антоніна Ріа