Минулого разу ми говорили з вами про те, що соцмережі набагато більше розповсюджують дезінформацію, аніж традиційні ЗМІ, що тисячі лайків під українофобськими дописами насправді свідчать не про ставлення поляків до українців, а про ступінь враженості соцмережі російською дезінформацією.
Ви також розповідали, що виявили цілу мережу акаунтів, із яких щонайменше чотири тисячі виявилися фейковими й висловили тривогу з приводу того, що компанія «Мета» вважає, що українські й російські солдати повинні трактуватися однаково й що російських солдатів належить підтримувати, бо вони жертви.
І так — маємо багато соцмереж — тікток, який належить Китаю, телеграм, дітище росіянина, фейсбук, який належить галичанину в четвертому поколінні, тож чи можна якимось чином вплинути, коригувати дії чи то власників соцмереж, чи то адміністрації, зокрема фейсбуку. Чи є якісь юридичні підстави для цього, а якщо ні, то як можна це зробити чи — не можна?
Алєксандра: Це дуже цікаве питання, і я лише коротенько згадаю і рекомендую вам ознайомитися з дослідженнями, проведеними НАТО Strategic communication Center of Excellens.
Учергове були проведені такі дослідження, під час котрих вони купили на різних соцмережах фейкові інтеракції (фейкову взаємодію), які походять від ботів, тобто лайки, коментарі, поширення, перегляди.
Коротко кажучи, учергове це дослідження довело, що фірми собі з цим зовсім не дають раду. Ця послуга не лише дешева, але й через місяць ці фейкові інтеракції наявні на профілях, тобто фірми їх не усувають і навіть після скарг вони все одно довго лишаються активними. Подекуди, наприклад, на фейсбуку, політика фірми є такою, що перевіркою фальшивого акаунту займаються лише після певної кількості скарг, тож це таке ускладнене. Але на цьому рівні фірми безпорадні й це велика проблема.
І тут із цікавою ініціативою виступила, власне, Литва. Наша організація теж була залучена до цієї ініціативи, ми подали ідею. Зокрема йдеться про впровадження штрафів за використання акаунтів-ботів на національному рівні, тобто через впровадження законної заборони використання таких акаунтів, оскільки зараз кожен може собі це купити і на цей момент немає за це жодного покарання.
Якуб: Це є один зі способів, за допомогою якого можна було би намагатися боротися з такою штучною скоординованою діяльністю, а другий, який є в розпорядженні — використання допомоги звичайних користувачів і відмова від байдужості чи нейтральності щодо нарацій в інтернеті людей, які використовують соціальні медіа.
Треба скаржитися на такі ненависницькі коментарі, спростовувати неправдиву інформацію.
У Литві діє група, яка називається «Ельфи». Вони невипадково взяли таку назву, бо борються з інтернет-тролями. Ми також співпрацюємо з литовськими «Ельфами». І ми проводили акції масових скарг на неправдиві дописи або проросійський зміст, у результаті котрих певні сторінки чи групи з фейсбуку були видалені.
Але це лишається рухом знизу, громадянською ініціативою, яка так насправді не замінить модерації на рівні всього соціального ЗМІ. А оскільки такі медіа дуже бояться осуду за цензуру, за упередженість, то так можна сказати, що їм невигідна масова перевірка акаунтів на автентичність. Ну й власне, чим більше є користувачів, фейкових чи справжніх, — тим більш популярним є цей медіаресурс.
Алєксандра: Ще додам тут, що, може, ми повинні спуститися ще нижче й сягнути основ — до формування на якнайранішому рівні молоді, дітей, студентів критичного мислення. Ну бо, власне, навіть якщо на одній платформі будуть впроваджені якісь регулювання, вдасться це якось опанувати, то з’являються інші й завжди будемо запізнюватися на крок. Тож варто розпочинати від цього першого основного бар’єру, який є найефективнішим, тобто тієї одиниці, яка споживаючи різні повідомлення з інтернету, ставить собі питання: якою є мета, навіщо хтось розповсюдив таке повідомлення, чи мав якийсь інтерес у тому, щоби популяризувати цю інформацію, форсувати; хто є автором, якщо говоримо про статтю чи якийсь інший матеріал і так далі. Я думаю, що від цього потрібно розпочинати й якнайраніше впроваджувати таке навчання.
Я багато разів подавала такі скарги, але жодного разу це не було розглянуто й жодних результатів, крім відписок, що фейкові сторінки, брехливі чи образливі або загрозливі коментарі не порушують правила фейсбуку я ніколи не отримала. Чи можна про такі випадки повідомляти вам чи ви вже й так маєте більше праці, ніж можете справитися?
Якуб: Якщо йдеться про випадки, коли мас-медіа відмовляються розглядати якісь питання, де явно виступають порушення критично важливих правил або розповсюдження проросійських нарацій, то ми дуже охоче приймали би такі заяви, тому що в контексті Литви нам вдалося зібрати велику доказову базу, коли фейсбук незаслужено блокував користувачів інтернету за те, що писали критичні повідомлення на тему російських солдатів. А одночасно трактував користувачів дуже вибірково, бо не блокував повідомлень проросійських.
Тож після того, як ми зібрали достатню кількість таких випадків, вдалося це передати далі, на міністерський рівень, де вже з вищого рівня можна намагатися якось тиснути на таких медіагігантів. Чим більше таких випадків ми зберемо — тим легше буде вказати, що вони не можуть себе поводити так, ніби ця війна не існує, — а саме це ми намагаємося робити.
Аудіоверсію розмови слухайте в доданому файлі.
Сніжана Чернюк