Анно, ще кілька років тому Болгарія була дуже проросійською, у країні було дуже багато росіян і особливо відчувався пієтет, може, навіть вдячність до росіян за те, що, мовляв, урятували під час Турецької війни, під час Другої світової війни, такі герої, «богатирі рускіє». Наскільки змінилася ситуація зараз?
Оскільки я в Болгарію вперше приїхала у 2009 році, а з 2015 вже тут живу постійно, то сказала би так, що настрої змінилися з початком повномасштабної війни, можливо, навіть після 2014 року.
Загалом щодо настроїв, можна так сказати, болгари поділяються на кілька категорій.
Є такі відверто агресивно проросійські, як правило, це старше покоління болгар. Їх уже не зміниш і не має сенсу взагалі з ними вступати в будь-які дискусії. Я це вже зрозуміла, і тому навіть собі нерви не псую, коли десь зустрічаю таких людей, які намагаються мене переконати, що нам не треба воювати з нашими братами росіянами, нам просто треба здатися по-хорошому і разом жити, бо ми колись були одним народом. От там ностальгія соцчасами, як Болгарія в дружбі з Радянським Союзом жила і так далі. Ну, і, звичайно, є дезінформація, ці міфи російські про так зване визволення росіянами Болгарії від турецького панування, де дуже багато є моментів, які вони не хочуть чути.
Наступна категорія — це ті люди, які тривалий час взагалі не цікавилися темою України, стосунків росії-України. Вони нібито відкриті до сприйняття, готові вислухати, щось переосмислити, але з дуже великою обережністю цю інформацію сприймають. З ними є сенс вести діалог і якщо не остаточно переконати, то принаймні десь схилити на бік України можна.
І третя категорія – це болгари, які нас стовідсотково підтримують із самого початку повномасштабного вторгнення.
Люди з цієї третьої групи, про яку Ви говорите, нам допомагають? І чи в доволі динамічній внутрішній політиці Болгарії є партії, які розуміють важливість українських інтересів?
Деякі з 2014-го допомагають. Коли наша організація «Мати Україна» починала тоді ще збирати кошти, всі необхідні речі для нашої армії, то долучалися і болгари, дуже багато нас тоді підтримували.
І з 2022-го року, звичайно, ця підтримка посилилася, тому що вони пересвідчилися, що справді росія — це агресор. І вони злякалися, що росія може й до них дійти й тут не буде кому захищати Болгарію.
Вони на всі мітинги наші ходять, носять стрічки синьо-жовті, у них дуже антиросійські погляди. І таких людей, до речі, немало в Болгарії.
Єдине, що погано, — проєвропейські партії між собою «воюють». І, відповідно, проросійські цим користуються й відбирають значну частину електорату, поки ці партії чубляться між собою. Знайома нам ситуація. Ми теж через це неодноразово проходили.
Ось ці категорії — перша, про яку я сказала, і третя, — стали більш радикальними. І зараз взагалі тема України дуже така болюча. Іноді не знаєш навіть, чи варто зізнаватися, що ти з України, бо не знаєш, яка буде реакція. Тобто зараз суспільство фактично розділилося.
А російська пропаганда, звісно, надалі буяє? Не уявляю, щоби вони відпустили такий жирний причорноморський шматок, як Болгарія, та ще й у Європейському Союзі напередодні виборів
Російська пропаганда продовжує тут свою справу робити. І, як наслідок, зараз знову готуються чергові парламентські вибори в Болгарії. Вони тут дуже часто проходять.
Я бачу, що найагресивніше себе зараз піарить дуже проросійська партія. Відверто не каже, що вона проросійська, вони себе називають болгарськими націоналістами, — партія Вазраждене (Відродження). Вони так здалеку заходять, що не потрібно від болгарського лева відмовлятися, Болгарія має вийти з НАТО і ЄС. З таких починають гасел, але фактично за ними стоїть росія, це вже ні для кого не є таємницею. Їхня кампанія зараз перед виборами дуже потужно фінансується з Кремля, на жаль. Ця партія і зараз є в парламенті, але, на жаль, за попередньою статистикою, за опитуваннями, вона буде однією з провідних. Багато за неї голосуватимуть.
З цього я розумію, що росіяни себе почувають в Болгарії і надалі дуже комфортно? Бо раніше вони себе почували прекрасно, поводили себе так нахабно, як зазвичай, російська мова була скрізь і болгари переходили на російську. Бо ось вони тут вілікіє царі світу, богатирі рускіє, а всі решта, біля них там якісь випадкові тіні. Чи так само, чи все-таки трохи притихли?
З приводу росіян — якраз тут дуже змінилося все. По-перше, їх суттєво поменшило.
Про Софію я не можу сказати, бо місто велике, але на узбережжі Чорного моря, де вони колись будували готелі й скуповували нерухомість, і фактично там собі створили такі міста в містах, зі своєю інфраструктурою. Вони, у принципі, вважали, що їм мова болгарська не потрібна. Жили там десятиліттями й не вчили болгарську, бо там всі довкола мали знати російську, і з ними спілкуватися їхньою мовою. Плюс там вони свої школи відкрили, свої поліклініки, де весь персонал, відповідно, російськомовний.
Там і наші були теж, і українці, на жаль, деякі приєднувалися до них, і відповідно створювали такий ефект, що зараз болгари вважають нас одним народом. На жаль, і наші українці в цьому винні також. А зараз ситуація змінилася, тому що офіційно все ж таки Болгарія — це член Європейського Союзу, член НАТО, і Болгарія — в списку країн-ворогів для росії, бо підтримала санкції.
Тож зараз ситуація така, що на узбережжі росіян уже майже не лишилося. Вони почали масово продавати цю нерухомість і їхати з Болгарії, тому що, по-перше, уже не впускають до Болгарії машини з російськими номерами. Відповідно, вони не можуть (авіарейси, мабуть, якісь є, я, чесно кажучи, навіть не цікавилася, напевно, є) в’їжджати машинами. Вони тут мають обмежені права, на них косо дивляться справді, вони вже бояться говорити, що вони росіяни, навіть ті, які нібито підтримують Україну, які кажуть, що вони втекли від режиму, вони теж ходять на наші мітинги. Є тут і такі росіяни. І вони теж так принишкли, намагаються швидше вивчити болгарську, щоб ніхто не здогадався, що вони росіяни. Їм соромно.
І що навіть - немає російських прапорів?
А з приводу прапорів... Була така історія от у цьому році, на 3 березня, оцей день «звільнення болгар від османського панування». І росіяни ж вважають себе героями, що це ж вони звільнили, — порозвішували прапори російські.
Я не знаю, чи це посольство організувало, чи це місцеві русофіли, але коли стало відомо, що ці прапори по Софії порозвішували — одразу ж мер видав наказ негайно познімати і, в принципі, заборонив будь-де вішати російські прапори. Зараз мер Софії дуже підтримує Україну, він із проєвропейської партії.
Я сподіваюся, що зворотніх кроків уже не буде, яка б там сила не перемогла, усе ж таки буде більшість проєвропейська, яка нас підтримує, адекватна. Хочеться вірити, що цей процес триватиме і, можливо, навіть із часом і російське посольство закриють тут. Я мрію про це, якщо чесно.
Які тренди теперішньої російської дезінформації Ви зауважили, які впадають в око? Зрозуміло, що цей антиамериканізм, про який і росіяни, і китайці триндять в усьому світі безперервно, що США — диктатор, який нав'язує всім свою волю, а вони хочуть справедливого переділу світу, а ще які? І чи Ви помічаєте, що болгарська держава якось бореться з російською дезінформацією?
На жаль, держава в цьому плані мало робить. Окрім того, президент болгарський, він такий дуже проросійський, на жаль. На щастя — держава не президентська. Однак він виступає, нещодавно знову десь виступав і говори, що ми маємо помиритися з росіянами, і так далі.
Які тренди? Вони люблять про цих дітей Донбаса говорити, усі ці завчені російські (речі), це ж, напевно, з якихось російських джерел інформації вони це дістають і поширюють. А коли ти намагаєшся їм пояснити, щось донести, —у них розрив шаблону. Коли ти їх намагаєшся абсолютно логічними запитаннями десь відхилити в бік — вони тут губляться, не знають, що сказати й виходять із дискусії. Це теж показує, що люди не свої думки поширюють, а що це на них так діє пропаганда. Ну, Америка — так, це тут постійно, Америка-Америка, це найбільший ворог тут.
Це при тому, що болгарська інтелігенція, може, менше, як українська, але також потерпала від радянських утисків, і заможних боларських господарів так само репресували чи позбавляли власності...
Видно, що дуже сильно мізки промиваються. Я їм пояснюю: ви ж своєї історії власної не знаєте! Я читаю багато болгарської літератури, документалістики теж, про репресії, які були тут, у Болгарії, як знищували інтелігенцію болгарську, коли прийшла ця прорадянська влада.
Є зараз сучасні письменники, пишуть цікаві романи на ці теми, про певні історичні періоди, наприклад, після того ж звільнення так званого, як Болгарія воювала з росією, був навіть такий період.
Це все було приховано тривалий час. Зараз це виходить на яв, тому що багато родин постраждало, лишилася пам’ять, лишилися документи, лишилися свідчення — і є зараз інформації дуже багато. Думаю, щтой, хто хоче дізнатися правду, хто хоче почути — той почує. А серед тих людей, які нас підтримують — не лише молодь, старших людей серед них багато.
Ті, що зі старшого покоління, нас підтримують саме тому, що їхні родини колись постраждали від оцих більшовиків. Коли прийшли в Болгарію оці «визволителі», то почали так само, як і в нас було в 30-х роках, відбирати у них все, розкуркулювати, і фактично їх заганяти силою в колгоспи, фізично знищувати, відправляти в табори. Пам’ять про це в постраждалих родинах передавалося від дідів, від батьків — дітям, у них уже така генетична ненависть до всього російського. І тому нормальна реакція зараз — підтримувати Україну, підтримувати цивілізаційний світ і нормальний європейський вибір, а не дику орду.
Це для них мотивація, щоб не повернулися в ті часи, у які колись постраждали їхні предки.
Звукову версію розмови слухайте в доданому файлі
Сніжана Чернюк