З метою збереження генофонду в Україні у часи війни нещодавно був ухвалений закон про збереження репродуктивних клітин військових. Не менше важливими з огляду на це є і програми сурогатного материнства. Це етично та юридично складний аспект сучасної репродуктивної медицини, який викликає широкий спектр думок та дискусій у світі. Цей процес полягає в тому, що жінка, сурогатна мати, носить і народжує дитину для інших людей, зазвичай генетичних батьків, що виникає у випадках, коли пара є одностатевою, або ж власна вагітність для жінки стає неможливою чи небезпечною. Або ж це може бути у випадках, якщо батьки військових в разі загибелі сина чи доньки хочуть за допомогою сурогатної матері мати онуків. Однак сурогатне материнство регулюється різними законами у кожній країні, що призводить до великої різноманітності підходів до цього питання. Деякі країни визнають сурогатне материнство повністю, тому ця практика в Україні має правовий статус. В інших же країнах цей процес може бути обмежений або взагалі заборонений, наприклад, у Польщі. Головною причиною заборони сурогатного материнства у Польщі є погляди на мораль. Влада вважає, що використання жінок як сурогатних матерів може порушити традиційні родинні цінності. Такий підхід відображає загальний соціокультурний контекст Польщі, де релігійні та консервативні інтереси відграють важливу роль у формуванні суспільства. Про проблематику репродуктивної медицини, зокрема сурогатного материнства під час війни, у програмі «На хвилі здоров’я» розповіла адвокат з медичного права юридичної фірми «Ілляшев та Партнери», волонтерка, яка допомагає військовим та українцям у Польщі, Алла Цимановська.
Україна була однією з таких найпопулярніших країн, зокрема серед іноземців, які потребують послуг сурогатного материнства. Війна змінила цю ситуацію. Розкажіть, будь ласка, з якими складнощами, труднощами зараз стикнулися сурогатні матері та генетичні батьки, якщо говорити про проблематику під час війни в Україні?
Тут варто розглядати це питання з декількох сторін. Тому що, з одного боку, це проблематика під час війни для, наприклад, іноземних громадян, які були замовниками цієї послуги сурогатного материнства в Україні. А інша проблематика стосується у взаємовідносинах в цьому трикутнику між клініками репродуктивних технологій, агенцією, яка займається підбором сурогатних матерів і безпосередньо сурогатної матері, і батьками біологічними потенційно народженої дитини. Тому пропоную спочатку обговорити проблеми, з якими ми зіткнулись під час війни в Україні, з іноземними клієнтами, які звертались масово, приїжджали в Україну для того, щоб взяти участь в програмі сурогатного материнства. Основна проблема була в тому, що такі батьки брали участь в цій програмі, наприклад, до початку повномасштабного вторгнення, після того як розпочалися активні дії на території України, в тому числі і в Києві. Тому що Київ у нас є центром, був, точніше, центром надання послуг сурогатного материнства. І перша проблема складалась в тому, що багато дипломатичних установ завершували роботу в Україні, на початку 2022 року вони прискорили оформлення виїзних, проїзних документів для дітей, наприклад, які вже були народжені в результаті програми сурогатного материнства. Навіть ми стикались з тим, що посольства та консульські установи працювали в неробочі години, вихідні дні. Тобто для того, щоб прискорити видачу необхідних документів. А що стосується тих дітей, які були ненароджені, тут проблематика інша. Деякі матері виїхали, наприклад, за територію України, які були сурогатними матерями, які перебували на території іноземних громадян під час вже пологів. І це було ускладнено тим, що, наприклад, або в них були відсутні документи, які підтверджували, що вони перебували там на законних підставах, або, наприклад, сурогатні матері не виїжджали за територію України, а залишались в Україні, перебували в місцях, де проходили активні бойові дії, наприклад. Іноземні громадяни, біологічні батьки не мали змоги приїхати на той час в Україну через застереження посольств і консульських установ. І тому це досить ускладнювало процедуру і комунікації, і взагалі отримання дитини після її народження.
Скажіть, якщо брати в Європі ситуацію з правовим врегулюванням проблематики сурогатного материнства?
Наскільки мені відомо, з Європи і з країн Східної Азії, Сполучених Штатів Америки було дуже багато клієнтів, які звертались за правовим оформленням цієї процедури. Але що стосується Польщі, наскільки мені відомо, програма сурогатного материнства взагалі заборонена на території Польщі. Є програми репродуктивних технологій, за якими Польща працює, це, наприклад, ЕКО, вони використовують в своїх медичних установах. А що стосується безпосередньо сурогатного материнства, то тут йде, наскільки я розумію, наскільки я знаю, вплив Католицької церкви, яка має дуже посилену репутацію серед суспільства і, в тому числі серед законотворців, які досі не оформили питання сурогатного материнства на законодавчому рівні. Тобто, поняття в Польщі складається таким чином, що дитина, яка народжена від матері, от вона є дитиною цієї матері. Тобто у Польщі відсутня взагалі ситуація, коли жінка народжує дитину з використанням біологічних матеріалів інших людей і віддає цю дитину далі іншій родині.
Чи були до Вас такі звернення, наприклад, що стосується тих родин, українських родин, які втратили синів, доньок, захисників, захисниць, але залишився біоматеріал? Тому що ми знаємо, що законодавство України зараз вже зробило чимало кроків в цьому напрямку. Чи можуть, наприклад, батьки використовувати цей біоматеріал і залучати до цього сурогатних матерів зараз?
Так, Світлана, тільки на початку цього року був такий великий скандал стосовно утилізації біологічних матеріалів, які залишали військовослужбовці. Тобто це було таким кроком з боку української держави, коли фактично військовослужбовців позбавляли права на біологічне батьківство або материнство. І завдяки суспільству і засобам масової інформації, і ми висвітлювали як юристи, ми докладали також багато зусиль для того, щоб цю ситуацію виправити. І наразі вже відбуваються певні зміни, в тому числі в законодавстві для того, щоб все ж таки біоматеріали після загибелі військовослужбовців були збережені протягом певного терміну. До нас приходили, звертались особи, які мають в розпорядженні біологічний матеріал загиблих військовослужбовців. Наразі ми цього ще не робили, тому що це дуже нова така теорія для українського законодавства, але запити є, ми розуміємо, що це актуально. Єдине, що вартість послуг сурогатної матері, вона інколи просто перевищує можливості простих людей в Україні, а на законодавчому рівні держава поки що не здатна фінансувати такі процедури, тому що, наприклад, протягом певного часу зберігання біологічного матеріалу відбувається за рахунок держави, якщо цей матеріал належав військовослужбовцям, то що стосується послуг сурогатного материнства, то, на жаль, такі послуги державою не оплачуються, і поки що розмов таких немає. Це така основна проблематика.
Запрошуємо послухати інтерв'ю у доданому файлі.
Світлана Мялик
