Серед багатьох організацій, які у Польщі опікуються українськими воєнними мігрантами, — Фонд «Лєшно для України» (Fundacja Leszno dla Ukrainy — пол.). Лєшно — містечко, що розташоване у західній частині Польщі між Вроцлавом та Познанню. Його населення налічує трохи менше ніж 60 000 мешканців. Нині у самому Лєшно і його найближчих околицях проживає від 7 500 до 9 000 громадян України. Як і більшість волонтерських організацій, Фонд «Лєшно для України» зародився з низової допомоги наприкінці лютого-початку березня 2022 року. На початку волонтерська група чергувала цілодобово у приміщенні, яке надало місто.
«Приблизно за два-три тижні наша група із трьох осіб, тобто, я, Аґнєшка Пташинська і Амадеуш Ґрущинський, вирішили, що зможемо набагато ефективніше допомагати, якщо матимемо правовий статус. Місто не могло допомагати на необхідному на той момент рівні, адже не мало додаткового фінансування. Окрім цього, Лєшно підпорядковується воєводському місту Познань, тож очікування коштів займало час. Аби скоротити цей шлях, ми створили фонд. Офіційною датою є 31 березня 2022 року. До правління увійшли ми втрьох і у такому складі керували фондом до квітня 2024-го. Аґнєшка вийшла із керівної групи, адже має маленьких дітей. А за наше волонтерство "платять" наші найрідніші. Однак Аґнєшка продовжує інтенсивно допомагати за іншими напрямками і є членом Ради Фонду. Від початку ми були дуже добре організовані. Кожен з нас працює в різних сферах бізнесу: у мене є рекламне агентство, Амадеуш займається організацією заходів і ресторанами, Аґнєшка — блогерка і письменниця. Тож ми дуже ефективно налаштували роботу соціальних мереж, і людям, які приїздили до Лєшна, було легко зорієнтуватися, де та якої допомоги шукати. У першій хвилі через наш пункт пройшло понад 7 000 українців. Організованими автобусами ми відправляли їх далі: у Нідерланди, Бельгію, Францію, Німеччину, Ірландію. У цьому нас підтримало Товариство "Центр сприяння та розвитку громадянських ініціатив" PISOP, яке є однією з організацій місцевого самоврядування, що підтримує низові ініціативи мешканців», — розповіла співзасновниця і президентка Фонду «Лєшно для України» Кароліна Лончек.
Аби запобігти випадкам торгівлею людьми або зникнення безвісти, контактний пункт у Лєшно від самого початку вів власну базу громадян України, які зверталися по допомогу. У 2022 році перший контактний пункт, на базі якого почав діяльність фонд, обслуговував 650 людей на тиждень.
«Згідно з даними міського управління, із тих шести з половиною тисяч осіб, які приїхали до Лєшна у 2022 році, і котрі є у нашій базі, PESEL отримала 2931 людина. У Лєшно були страшенні черги, адже ці заявки обробляли лише в одному вікні, тому ми відправляли охочих в сусідні ґміни, в Сьвєнцехову, в Осєчну або в Кшивіну. У 2023 році, згідно з нашою базою, до Лєшна приїхало понад півтори тисячі осіб, PESEL зі статусом UKR отримали 714 з них. У 2024 році з 1088 нових жителів за PESEL-ем звернулося 579 осіб. Це не означає, що більшість із них не мають персонального номера, адже чимало приїхали з інших міст задля возз'єднання сім'ї, або вони знайшли тут роботу, або їм не сподобалося у Варшаві, тепер вони живуть тут. Всі види допомоги, яку ми нині пропонуємо, зокрема, юридичні консультації, можуть отримати люди лише зі статусом УКР. Разом з тим є чимало осіб, які не мають такого статусу. Більшість з них мають або брата, або дядька, який працює тут чи в Німеччині, або ще десь, і допомагають їм фінансово. Тож ми знаємо, що окрім цих людей, які є у нашій на базі, у Лєшно проживають люди, які працюють, але не отримують нашої допомоги, бо, можливо, приїхали до міста та околиць ще до повномасштабної війни», — додала Кароліна Лончек.
Нині у фонді на різних напрямках працює до 30 волонтерів, які проводять мовні курси, працюють у бібліотеці і світлиці. Щодня, окрім вівторка, з 10:00 до 14:00 діє інформаційний пункт. У вівторки він чинний з 15:00 до 19:00.
«Левова частка людей, які з нами працюють, це громадяни України. У команді фонду є шестеро поляків, а решта — українці. І якби не вони, нам було б дуже важко. Звісно, це волонтерська робота. Не існує жодного напрямку нашої діяльності, який би міг бути оплаченим, якби не це волонтерство. Фінансування такої діяльності, як наша, має бути у 8-10 разів більшим, аніж ми можемо зібрати зараз. Наші волонтери — це люди з вузькою спеціалізацією. У нас є дівчина, яка займається питанням оформлення пенсій, вона добре знається на українській і польській системі. І нині їй телефонують із ZUS з проханням про консультацію. У нас є дівчата, які добре розуміються на польському та українському податковому законодавстві. Серед пенсіонерів, які приходили в клуб, є жінка, яка виявилася українською юристкою і зараз вона допомагає нам з цим самим українським правом. Те, що в нашій громаді є українські лідери, які допомагають, і не лише нам як фонду, але й своїм співгромадянам в Лєшно, я вважаю великим успіхом. Більшість наших українських волонтерів — високоосвічені люди, які в Україні були депутатами сільських рад, економістами, або викладачами мови, навіть мікробіолог. Це люди, які застосовують свої знання для допомоги іншим, які здатні нести українську культуру у світ і дещо долати стереотипи, які коли стосувалися, приміром, поляків на Заході. Їх сприймали як заробітчан. А тут у нас є фахівці в певній галузі, які є великою рекламою для всієї України», — зауважила Кароліна Лончек.
Чимало заходів фонд «Лєшно для України» присвячує дозвіллю та інтеграції людей старшого віку, і з інвалідністю. Зокрема, це воркшопи з цифрової грамотності, екскурсії, кулінарні майстер-класи, клуби для спілкування, серед яких, наприклад, — «Кава з польською» для людей старшого віку. Є і новаторський міжкультурний проєкт «Почитай мені, бабусю». Серед іншого він популяризує читання, але передовсім об'єднує самотніх людей похилого віку з матерями та їхніми дітьми, котрі потребують підтримки. Він полягає у тому, що жінка старшого віку бере в бібліотеці книгу і до її читання готує якісь цікаві розповіді. Допомагає їй у цьому актор анімації і так у рухливій грі відбувається читання якогось оповідання чи казки. Такі заняття тривають по півтори години на тиждень у Лєшно, а також у місті Ліпно. У другому діє центр колективного проживання, де переважно проживають люди похилого віку.
Як зазначила Кароліна Лончек, старші люди від таких заходів отримують велику радість і відчувають себе потрібними у цій спільноті.
Запрошуємо послухати матеріал.
Христина Срібняк