«Не купуй — адоптуй!» Ось таким гаслом муніципальна влада Ланьцута — маленького, 18-тисячного польського містечка, заохочує прийняти під свій дах безпритульну собаку або кота. Та попри те, що все більше зростає свідомість нашої відповідальності за їхню долю, ця проблема аж ніяк не вирішена. Нині розповімо, як намагаються з цим упоратися у містечку, де не працює притулок для бездомних тварин. До речі, Ланьцут не перше містом у Польщі, де цю проблему намагаються вирішити на муніципальному рівні. Якщо коротко, то при управлінській місцевій структурі створюють місце (він, загалом, називається «Адопційний куток!», а точніше — це суто віртуальний куток), який є таким собі посередником між твариною і людиною. Віртуальним він є у тому сенсі, що це просто-на-просто рубрика на сайті управління міста з детальною інформацією про безпритульних тварин, яким потрібно знайти дім.
Бургомістр Ланьцута Рафал Кумек:
— Насправді ініціатива створити цей пункт належить жителям нашого міста. На мою думку, не лише у нас у Ланьцуті, чи в Польщі, але й у всьому світі існує проблема з бездомними тваринами. Ми вирішили зробити на сайті нашої мерії таку рубрику, в якій буде можливість розмістити повідомлення про те, що якійсь тварині потрібен опікун. У такому анонсі є одна чи декілька фотографій і точний опис кожної собаки або кота, а згодом — інформація про їхню подальшу долю. Хоч цій ініціативі всього кілька місяців, то вже можна сказати, що вона потрібна і завдяки ній вдалося покращити долю певної кількості котів та собак.
Звісно ж, я б хотів, щоб такі повідомлення взагалі до нас не надходили. Щоб ні одна тварина, яка живе при якомусь домашньому господарстві, ніколи не була покинута напризволяще...
На практиці «Адопційним кутком» у Ланьцуті займається (у рамках своїх службових обов'язків) координаторка Департаменту охорони навколишнього середовища Управління міста Катажина Клюз-Ґоштила:
— Слідом за іншими містами, в яких така програма успішно працює, ми вирішили запустити її в нас. І це вдалося — куток розпочав роботу десь півроку тому, і за той час лише для однієї собаки (як ми її називаємо — сироти) не знайшли хати і буди змушені відвезти до притулку для тварин. Ідея, яку ми поширюємо, така: краще адоптувати, ніж купити тварину, тому що так допомагаємо покращити долю наших, ланцутських, чотирилапих. А все відбувається так — людина нам повідомляє (здебільшого телефоном або особисто), що хтось підкинув її, наприклад, кішку, і що вона не зможе цю сироту взяти до свого дому. З цього моменту починається наша робота — ми маємо зробити все для того, щоб знайти їй опікуна.
У такому випадку, працівники мерії розміщують на сайті установи інформацію про тварину і поширюють її у соціальних мережах. Люди радо вподобають дописи, і врешті-решт знаходиться хтось, хто готовий прийняти її під свій дах. До того часу собака або кіт перебувають у ветеринарній амбулаторії. Всіх собак та кішок, підпадають під адопцію, перевіряє ветеринар, вони вакциновані, дегельмінтизовані і, залежно від віку та бажання майбутніх господарів, кастровані або стерилізовані.
Бургомістр Ланьцута Рафал Кумек:
— У нас є укладений контракт з ветеринаром, який надає послуги у лікуванні безпритульних тварин. Ми на цю ціль кожного року у бюджеті міста виділяємо певну суму коштів. Невелика сума передбачена теж на придбання їжі для бездомних котів. Є в нас одна жінка, яка опікується такими тваринами, і місто їй у цьому допомагає.
Координаторка Бюро охорони навколишнього середовища Управління міста Ланьцута Катажина Клюз-Ґоштила уточнює, що підгодовувати безпритульних тварин — це обов'язок мерії, врегульований законом. Жінка, яка доглядає за котами-безхатченками, двічі у тижні приходить до будинку мерії, де отримує котячий корм для своїх підопічних. Виявляється, що ця жінка підгодовує чотирьох котів. На наше запитання, чи це означає, що в майже 20-тисячному місті Ланьцуті живуть лише чотири безпритульні кішки, чиновниця вдруге уточнює інформацію...
— Я б сказала: які вільно живуть... Тобто такі, які, скоріше за все, не почувалися б комфортно у домашніх умовах... Вони собі прекрасно дають раду в міській екосистемі, у них все добре. Мені здається, що вони, зі свого боку, віддячуються місту корисними справами — полюючи на гризунів. Ось така в них натура.
А щодо названих опікунів тварин, то собаку або кота передають новому, лише дорослому, власнику після підписання угоди про адопцію. Звісно ж, ці тварини передають безкоштовно.
Водночас на сайті Управління міста просять тих, хто бачить, що особа покидає собаку чи кота, запам'ятати обставини події, та, наприклад, реєстраційний номер автомобіля, і негайно сповістити про це працівникам поліції або мерії.
Своїм найбільшим успіхом працівники мерії вважають успішне завершення пошуку нового місця для життя для семи кількаденних цуценят. Їм знайшли притулок, що спеціалізується в догляді за такими маленькими домашніми тваринами, а після того, як вони підросли, влаштували у нових господарів.
Бургомістр Ланьцута Рафал Кумек:
— Справою зацікавився фонд, що працює неподалік Варшави, і ці кошенята спочатку потрапили саме до них. До речі, їх туди завіз своїм автомобілем волонтер — депутат нашого міста (а це близько 300 кілометрів).
А ми ще додамо, що Мазовецькому воєводстві у будинку Управління гміни Старе Бабіце, створили (мабуть, перший такий у Польщі) Адопційний куток для рослин — домашніх квітів, для яких шукають нових господарів.
Запрошуємо послухати передачу у доданому файлі.
Галя Леськів, Мар'яна Кріль, Наталія Бень