Звідси ялинкові прикраси вже багато років мандрують у світ. Вони – найрізноманітніші: від традиційного, польського типу до американського стилю, з багатим оздобленням і різними формами. Тут також є Музей ялинкових прикрас і величезна крамниця з іграшками.
Тут працють різні люди – від помічників Святого Миколая до тих, хто робить іграшки, їх розмальовує, чіпляє кліпси, пакує і висилає у світ.
Усіх вітаю! Я – помічник Святого Миколая. Я – справді Ельф № 1, помічник Миколая, але я не працюю, а лише наказую. А всі інші Ельфи, які сюди приїжджають, вони мусять працювати. Знаєте, у чому це полягає? Якщо ви приїдете на цю фабрику і побачите, які різні іграшки тут роблять, то ви мусите зробити собі маленький подарунок – для доні, для сина, для внуків. Лише тоді ви отримаєте від Миколая якийсь гарний подарунок. Якщо ви власноруч не зробите такого подарунка, то самі не отримаєте його.
Зараз Зиґмунт вам покаже, як видуваються ялинкові іграшки, а пізніше я проведу вас до музею, там ви оглянете його, а потім підемо ще у нашу крамницю. Там є найкрасивіші іграшки у світі.
Я почав працювати, коли ще був молодим хлопцем. Пізніше велика фабрика згоріла. Я працював в іншому місці, пішов на пенсію. А тут я зараз підробляю. Я це вмію, – розповідає пан Зиґмунт.
А який це матеріал? Як з ним працюється?
Це – найпростіше содове скло. Все залежить від діаметра скляної труби. Якщо він більший, то відповідно іграшка може вийти більша. Важливо – вміти це опанувати. Це – досить складно. Наприклад, звичайну, круглу іграшку, то я, мабуть, вчився робити протягом трьох місяців. Лише тоді вона мені вдалася.
І ви хотіли цього?
Я тоді був молодий. Звісно, хотілося. Мені платили за це. Зараз важко знайти когось, хто б хотів це робити. Приходять люди, через два-три дні лишають це, не мають терпіння. Треба вчитися, крутити це скло, у відповідний момент забрати з вогню. Здається, що це просто. Але це складно, треба навчитися працювати зі склом, постійно вправлятися.
Зараз такий гарячий час на виготовлення іграшок. Коли найбільше іграшок створюєте?
По-справжньому гаряче – у листопаді. Весь листопад, грудень і січень. Але цього літа, не знаю чому, але весь Ізраїль тут був. Постійно хтось сюди приїздив, ізраїльські родини. Взагалі не було перерви.
А скільки іграшок вдень ви робите у такий гарячий час?
Це залежить від того, скільки годин працюємо. Ось, наприклад, це іграшка у формі бурульки. То таких я роблю десь 60 за годину.
Я обрізаю іграшки на машині. Роблю коробки, запаковую їх. Монтую у іграшки кліпси. Спочатку обрізаємо, потім ставимо кліпс і дротик. І тоді вже можна вішати на ялинку. Зараз мені вже рідко тріскають. Лише тоді, коли вона вже трохи пошкоджена. Я вже багато років тут працюю, мені дуже подобаються іграшки, – розпровідає одна із працівниць іграшкової мануфактури.
Зараз ми в музеї. Ми були у Новому музеї, де ми творимо музей Кентшинської іграшки у Замку чорнокнижника. Він ще не завершений, але як ми завершимо, то це буде найкрасивіший музей у світі. А це – старий музей. Подивіться, які гарні тут речі. Подивіться на цю музичну ялинку, яка тут стоїть, ангели, вирізьблені з дерева, тут з тканини – іграшки з ангелами. Наші дівчата дуже здібні і вміють усе, – роповідає перший Ельф.
Ось на цій стіні – іграшки лише американського типу. Американці самі проектують ці іграшки, а ми їх робимо. Це – не наші проекти і не наші іграшки, ми не можемо їх продавати. Це така постійна експозиція, але іграшки – американські.
А чим вони відрізняються? Що такого особливого у них?
У них спеціальне декорування. Таку іграшку жоден європеєць не купить. Можливо, росіянин, або хтось з Литви чи Латвії, але німець не купить. Ці іграшки надзвичайно багаті. Погляньте, скільки тут різних елементів, оздоб, брокату. Вони – дуже красиві, виблискують. У нас тут, більше на захід, ми робимо більш матові, тоновані іграшки, не такі крикливі. Це така різниця між тими іграшками.
А скільки в усій експозиції іграшок?
Ніхто не рахував, їх тут безліч. Ось, наприклад, шлюбна сукня з ялинкових іграшок. Це така Снігова Королева. А за нею – цілий похід, усі – заморожені: лебеді, коти, пташки, вона всіх заморожує.
Щороку головний якийсь інший колір на іграшки. Цього року, як я зауважив, модний м’ятний колір, делікатний рожевий, припудрований. Але інші кольори також присутні – іноді червоний, іноді золотий. Тут, у Кентшині ми робимо іграшки з 1946 року, а в цьому будинку – з 1992. Отже, це вже понад 30 років тут. А так, то понад 60 років. Кожного року щось інше. Бувало, що у певні роки були лише червоні іграшки і нічого більше, і лише гладенькі. Коли ми робили різні гарні іграшки, то їхали на базар, аби їх продати, то всі казали: що ти привіз? Привези нам червоні, гладенькі іграшки.
А як щодо форми? Чи трапляються, наприклад, якісь звірятка чи рослини?
Це залежить від регіону. Більшість тих звірят, які зображені на прикрасах, які ви там бачили, то здебільшого це все до США. Вони дуже люблять різні форми. За них би вони віддали всі гроші. Тому ми для них це робимо. Але в нас радше переважають круглі форми. Це все ручна робота – видуваємо, вручну розмальовуємо і пакуємо.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар'яна Кріль