Наприкінці 2021 року в світ вийшла монографія «Літературний образ дитинства в часи кризи XX–XXI ст.» під науковим керівництвом Катажини Якубовської-Кравчик із кафедри україністики Варшавського університету. З опису та вступу до цієї монографії ми дізнаємося, що дане видання присвячене насамперед аналізу певної проблеми в українській літературі. Польські й українські дослідники зосередилися на образі складного дитинства, починаючи від літератури зламу XIX–XX століть і закінчуючи творами останніх років. Пані Катажина розповідає про те, як народилася ідея видання цієї монографії:
- Ідея видати цю монографію, мені здається, народжувалася поступово, впродовж багатьох років. Кілька років тому я зрозуміла, що ця тема – тема дитини в українській літературі – відносно мало досліджена, що весь час дитина, дитинство, література дитинства залишаються десь осторонь від основних досліджень. У ті часи я досить інтенсивно досліджувала літературу, пов’язану із Революцією гідності, а потім із війною на Сході України, тож це поєднання дитинства з одного боку, а з другого – важких травматичних подій, здавалося для мене цікавим та складним викликом. Отже, я працювала над цією темою, а потім несподівано для всіх прийшла пандемія – усі конференції, які мали проводитися, були скасовані. Я подумала, що, можливо, шанс таки є (тоді ця ідея була досить новою, але зараз це вже звична річ) спробувати провести наукову дискусію у віртуальному просторі. Цей простір має свої переваги та недоліки, але польським та українським науковцям було легше зустрітися так, аніж в інших реаліях. Так виникла перша ідея організувати конференцію, присвячену цьому нелегкому дитинству XX–XXI ст. Після конференції було видано ще одну книгу, крім тієї, про яку ми говоримо. Ця монографія – дискурс важкого дитинства, і я сподіваюся, що вона стане початком ширшої дискусії на цю тему, особливо в українській літературі.
Наша співрозмовниця розповіла про те, скільки часу тривала робота над науковою монографією:
- Робота над монографіями зазвичай тривала, а конференція – місце для обговорення, обміну думками та досвідом, тому спочатку тексти презентують на конференції, а потім потрібен деякий час для підготовки до друку. Якби тексти були надруковані безпосередньо без урахування того, що мають сказати інші дослідники, – це було б неправильно. Ось це перший етап, а другий – це сама редакційна робота, редакційне дослідження, а потім видавнича робота. Цю книгу видано у видавництві Варшавського університету.
Катажина Якубовська-Кравчик уже не вперше торкається дитячої проблематики. Вона розказала про те, як розвинувся інтерес до цієї теми:
- Щоби відповісти на це треба повернутися в давні часи. Темою дитинства я почала цікавитись із часів навчання на полоністиці. Оскільки я закінчувала й українознавство, і полоністику, вирішила дослідити на полоністиці проблематику дитинства на південно-східних територіях Республіки Польща (тоді туди ще входили й українські території) у першій половині XX ст. ще до початку Другої світової війни. Отже, під керівництвом професора Ґжеґожа Лещинського я підготувала магістерську роботу, з якої пізніше були надруковані деякі статті. Потім я займалася іншими темами, зокрема, польсько-українськими відносинами та стереотипами в польській та українській літературі XIX ст. і на цю тему була створена моя перша монографія. Через деякий час я відчула потребу повернутися до теми дитинства, і першою колективною публікацією стало видання «Українські світи дитинства та юності» про польських та українських митців, які торкаються теми дитинства в Україні.
Пані Катажина розповіла про значення дослідження образів дитинства в цій монографії:
- Я думаю, що в даній монографії ми порушуємо кілька проблем, бо XX ст. називають століттям дитини, але водночас це століття багате на історичні події: війни, революції, розвиток тоталітарних систем. Це століття також принесло багато викликів і травм у дитинство. Власне ці проблеми дитинства, перервані травматичними суспільно-політичними подіями, існують і сьогодні, тому ця книга (та й інші книги) посилається на сучасну українську літературу, присвячену військовим операціям на Сході України. Колись хтось сказав, що дитина не може передати словами те, що відчуває. Ці реакції дітей набагато складніші, і я хочу, щоби ми поглянули на те, як письменники шукають слова та образи, які могли б відтворити такий сильний страх, сильні емоції та моменти, які пережила та носить у собі дитина. Тут поєднуються й перепади настрою, і депресія, і психічні розлади, тому дуже різні чинники впливають на ставлення дитини, ким вона стане, пізніше ці чинники виходять із дітьми в дорослий світ. Це образи, які часто повертаються до людей чи письменників після багатьох років життя. Що важливого в цій книзі, на мою думку, – літературні твори, пов’язані з образом дитинства, розглядаються в різних дослідницьких ракурсах: історичних, поетичних, і насамперед дослідженнях травм пам’яті. Книга «Літературний образ дитинства в часи кризи XX–XXI ст.» присвячена не тільки українській літературі, як я вже згадувала, але й широкому колу письменників. Книга розпочинається з дослідження професора Ярослава Куліщука, присвяченого творчості Михайла Коцюбинського. Наступні дослідники «йдуть крізь століття», аналізують тексти Модеста Левицького, Григора Тютюнника, Євгена Гуцала, Миколи Вінграновського, Володимира Куліша й сучасних письменників – Юрія Винничука, Софії Андрухович, а також Олега Сенцова.
Ми дізнаємося, як монографія має вплинути на усвідомлення проблематики дітей:
- Тема настільки важлива та простора, і я сподіваюся, що ця монографія стане важливим голосом у дискусії. Я також бачу, коли спілкуюся зі своїми колегами з Польщі та України, які взяли участь у створенні цієї монографії, що вони заглиблюються в цю тему, починають писати нові тексти, пов’язані з дитинством, і що ця тема починає охоплювати все ширші кола.
Наприкінці розмови Катажина Якубовська-Кравчик розповіла про можливий вплив монографії на суспільну думку:
- Для всіх людей, кому небайдужа Україна, важливо говорити про те, що там відбувається сьогодні. Річ у тому, що не тільки старше покоління несе в собі травму війни, але й наступні покоління стикаються з цим тут і зараз. Я вважаю, що важливо, аби в публічному дискурсі як українському, так і польському (наголошую на Польщу, але думаю про дискурс двох країн), ця тема мала резонанс. Насправді те, що маємо сьогодні, – уже історія й це те, з чим наступні покоління увійдуть у світ. Монографія несе в собі потужний емоційний заряд, тому що це не добрі тексти, які читають перед сном – вони зворушують. Якщо попередня книга «Українські світи дитинства та юності» була простішою до сприйняття, то ця вражає своїм емоційним навантаженням.
Це була наукова редакторка монографії «Літературний образ дитинства в часи кризи XX–XXI ст.» Катажина Якубовська-Кравчик, а сама книга вже у вільному доступі на сайті видавництва Варшавського університету.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Роман Гаврищак