Першою українською державною організацією в галузі кіно був «Українфільм», який виник у серпні 1918 року після приходу до влади в Україні Павла Скоропадського та видання ним указу про українізацію кіно. З того часу у світі українського кіно змінилося чимало – від стрімких злетів, до довгого періоду застою та орієнтації на російський ринок. Проте, за останні п’ять років змінилося дуже багато.
Ярослав Підгора-Гвяздовський – український кінокритик, редактор та член експертних комісій Держкіно. Ярослав – фахівець не лише у сфері українського, а й зарубіжного кінематографу: тенденцій, історії, розвитку. У розмові з кінокритиком зачепили теми переорієнтації українського кіновиробництва на внутрішній ринок, цілковитого закриття співпраці з Росією, роль фонду «Єврімаж», ратифікацію угоди про спільне аудіовізуальне виробництво з Канадою та зміни в законі «Про державну підтримку кінематографії в Україні».
За словами кінокритика, якість українського кіно за останні 5 років разюче змінилася на краще, що стало поштовхом до стрімкого виходу на зарубіжні майданчики, зокрема фестивалі. Українські фільми демонструють фактично усі фестивалі класу А – від Каннського до міжнародного кінофестивалю в Шанхаї. Щобільше, фільми не лише демонструють, а й вони змагаються за головні нагороди. До прикладу, кінострічка «Атлантида» Валентина Васяновича перемогла на Венеційському кінофестивалі у програмі «Горизонти», отримала нагороди на кінофестивалях в Мінську, Токіо, Франції.
Головним інвестором та популяризатором українського кіно досі залишається Державне агентство з питань кіно (Держкіно). Проте, віднедавна для України відкрилася нова можливість фінансування – фонд «Єврімаж». Щорічний бюджет фонду становить понад 20 млн євро. Місія – просування незалежного кіновиробництва через надання фінансової підтримки повнометражним, анімаційним та документальним фільмам спільного виробництва. Дві українські кінострічки вже отримали кошти на виробництво, хоча Україна лише розпочала свій шлях у фонді.
За останні роки українське кіно подорослішало, проте порівнювати його навіть з близьким сусідом – Польщею Ярослав не радить, адже у плані сміливості, демократичності та відсутності табу, то наше кіно все ще залишається досить пуританським.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Заклінська