Ярослав славився своїми ярмарками ще в першій половині XVII століття, тоді сюди з'їжджалися купці з різних куточків світу, тут проживали різні етнічні групи, формуючи його багатокультурне обличчя. Золотий вік Ярослава завершився разом із популярність ярмарків, та однак місту ще раз вдалось прожити період відновлення вже у XIX столітті. Зараз місто вже не є таким багатокультурним, а від початку повномасштабної війни в Україні, місто одним з перших почало приймати вимушених воєнних переселенців з України. Мешканці міста першими почали допомагати українським біженцям на кордоні, коли перед пунктами пропуску утворились багатокілометрові черги, у яких воєнним втікачам потрібно було проводити по кілька днів. До Ярослава прибували евакуаційні потяги, тут творились центри для біженців, ініціативу ж допомоги проявляли самі мешканці міста. А передумова такого розвитку подій, без сумніву, у спільному історичному минулому, коли впродовж багатьох століть в одному місті проживали люди різних національностей.
Щоб повернути пам’ять про золоті часи Ярослава та звернути увагу на важливість збереження традицій, якраз і був започаткований ярославський історичний фестиваль «Три брами».
«Вперше ми маємо можливість провести у Ярославі історичний фестиваль як у цій латинській приказці ab ovo usque ad mala, тобто «від яйця до яблука». Він показує нашу історію, історію міста та його мешканців, вписаних у велику історію. Ми показуємо, де наше коріння, ми показуємо, що через ці три брами, бо саме так називається фестиваль, до Ярослава приїжджали купці, тут відбувалися величезні ярмарки, але також із Ярослава через ці брами виходили ідеї та переконання, що Ярослав є багатокультурним містом. Наш фестиваль ми розпочали з майстер-класів львівського балаку. Колись Ярослав перебував в культурному колі Львова. Дуже багато мешканців нашого міста використовує цей балак, навіть іноді не усвідомлюючи, звідки це взялося. "Балакати", "анцуґ", "баєр" — ми використовуємо ці слова. Насправді ми зустрінемо багатьох жителів нашого міста, які знають ці слова, але вони не знають, звідки взялося це чи інше слово. Ці майстер-класи дали такий шанс. Майстер-класи також розпочали лекційну частину в якій ми поговоримо про те, чим був Ярослав на межі ХІХ-ХХ століть у багатонаціональній державі, якою була Австро-Угорська імперія», — каже директор музею в Ярославі кам'яниця Орсетті Конрад Савінський.
Організатори події ставлять собі багато запитать, в тому числі й про те, яке місце в багатонаціональній історії міста займали його мешканці, як їхні культури взаємопроникали одна в одну, і яким чином це вплинуло на наших сучасників. Тут варто нагадати, що на межі XIX-XX століть тут розташовувався один з найбільших в Галичині гарнізонів. Тоді ж було побудовано сучасні казарми. Багато будівель було пристосовано для потреб армії. Офіцери, які приїжджали сюди з усієї Австро-Угорської імперії (часто разом із родинами), швидко стали частиною ярославської еліти та задали нові тенденції у багатьох сферах життя. Вони чекали якісних послуг, шукали розваг, стали постійними відвідувачами кав’ярень, казино і магазинів. І саме до цього періоду історії міста звертаються торці фестивалю.
«Ми хочемо відповісти на запитання – яким було тоді життя в Ярославі. Ми вписуємо місто в цю велику історію. Роздумуємо над питанням, як виглядала Галичина, як виглядав політичний і суспільний розвиток, але й відповідаємо на запитання, якими були стосунки між простими людьми, звідки походить наша культура. Чи через ці брами культура сюди потрапляла, чи через ці символічні брами вона також звідси випливала. І це посил нашого фестивалю, як на мене, так чудово продуманого. Це оригінальна ідея колективу співробітників "Музею в Ярославі, Кам’яниця Орсетті". Ми починаємо з цієї золотої доби Ярослава. Власне, другої золотої доби, бо перша була в епоху Відродження. І, мабуть, так буде виглядати продовження цього фестивалю. Можливо, ми захочемо поговорити і про те, як розвивався Ярослав після Другої світової війни. І це, на мій погляд, найважливіший посил цього заходу», — продовжує Конрад Савінський.
«Що стосується русинської спільноти, то у нас є греко-католицька церква, маємо спільноту, але після Другої світової війни усе це весь час перебувало у колі польської культури. Зараз воно розвивається в певному напрямку. Спостерігаємо зацікавлення людей своїм корінням. Але чи місто таке ж багатонаціональне, яким було раніше, напевно, вже ні. Ми швидше за все шукаємо, як це виглядало. Ми відкриті. Війна в Україні, і потік воєнних біженців, показали теж, що ми відкриті. Це було фантастично, коли люди в Ярославі почали діяти. Це означає, що, можливо, ми не багатонаціональне місто, як це було раніше, але ми зберегли коріння, завдяки чому ми змогли діяти так, а не інакше», підсумовує Конрад Савінський.
Ярослав міцно закорінений в історії. Попри те, що місто є у сучасному контексті доволі невеликим містом, сюди варто приїхати, насититись його атмосферою, і звісно, відвідати чудово відновлений музей міста, експозиція якого створена у форму меморіального музею. У музеї міста ми, зокрема, можемо знайти збірку листівок з XIX століття. Листівки, написані німецькою мовою, спонукають людей ставити запитання про стосунки між тогочасними мешканцями, представниками різних національностей. Списані «таємничими значками» «листівки» нагадують також і про єврейську громаду, колись нерозривно пов’язану з містом.
«До історичного Ярослава вели три брами. І вони спричинилися до того, що фестиваль отримав назву "Три брами". Вони будуть символізувати велич, багатство міста. Вони асоціюються з ярмарками, адже історичний Ярослав у період свого розвитку і слави був відомий ярмарками, які тут відбувалися. Сюди приїжджали купці з усіх відомих частин світу, починаючи з Італії. До речі, ми зараз знаходимося в Кам’яниці Орсетті. А закінчуючи персами, які приїжджали сюди на верблюдах. Насправді джерела розповідають про те, що каравани заходили на ринкову площу, причому проходили вони через ці брами. Вони символізуватимуть проникнення до міста різних культур, які зосереджувалися і перетинались на ринковій площі. Вони символізують багатокультурність, багатство, які потрапляли у місто через ці брами. Символізують теж те, що через ці брами можна було у зворотному напрямку потрапити в усі частини світу, щоб щось їм розповісти. І, нарешті, вони символізують те, що цей фестиваль може розвиватися і мати дуже різноманітне продовження», — запевняє керівник відділу освіти Музею в Ярославі Пьотр Капліта.
Якщо ми говоримо про історичне минуле, то маємо пам’ятати і про збереження традиції, завдяки яким відбувається переказ знань про найважливіше. Суспільства, розвиток яких спирається на традиції, не повинні починати своєї історії та розвитку спочатку. Вони зберігають свою міць, традиція дає їм відчуття ґрунту під ногами. У важливості чого і переконує лектор, викладач Католицького університету в Любліні професор Яцек Войтисяк: «Перша причина та, що завдяки традиції ми не самотні. Людина і середньому живе 80 років, але якщо вона вкорінена в якусь національну, державну чи родинну традицію, то вона живе тисячу років, а може, й більше. Не людина особисто, але вона знає, що є членом, частиною якогось великого організму. Це справді дає мені відчуття, що все-таки моє життя стало більш тривалим, що я справді беру участь у чомусь великому».
«Це однозначно дуже важливо для націй. Сьогодні, коли Україна захищається, це відчуття, що ми є нацією, яка має свої традиції, має свою історію, має свої роки, дає велику силу, що ми сьогодні захищаємо не тільки нашу територію, але ми захищаємо всю нашу історію. Наші предки з нами, ми маємо щодо них певні обов’язки, бо завдяки ним ми є. І ми маємо це зберігати, ми маємо це захистити», — додає професор Яцек Войтисяк.
«Я пам’ятаю, коли я був молодим хлопцем, у 80-х роках у Польщі було становлення "Солідарності", і тоді всі цікавилися історією. Ця ситуація війни сьогодні, захисту, це просто необхідно сказати — захисту України, яка захищає не тільки себе, а Європу, певну європейську традицію, європейську культуру, це теж повертає інтерес до історії. Ми це спостерігаємо: історія відбувається на наших очах, ми хочемо пустити укоренити це десь далі, десь глибше», — підсумовує професор Яцек Войтисяк.
Історичний фестиваль «Три брами» у Ярославі триватиме до 2 жовтня: щовихідних у Кам’яниці Орсетті на Ярославському ринку відбуватимуться лекції з історії, передбачено також провести майстер-класи з ідиш та каліграфії, заплановані прогулянка слідами ярославської сецесії та пленерна виставка про галицького фотографа Берла Геннера. Усе для того, щоб прийдешні покоління пам'ятали про золотий час міста, який ще можна повернути.
Запрошуємо послухати розмову у доданому звуковому файлі.
Данута Наугольник
