6 листопада 2020 року вже вп’яте відбулося вручення найважливішої філософської премії у Польщі – Премії ім. Барбари Скарґи за найліпше метафізичне есе. Цьогорічний конкурс, темою якого була «Метафізика сьогодні», з кількох причин можна назвати нетиповим. По-перше, йому передувала чотирирічна перерва після попереднього конкурсу в цьому циклі. По-друге, як на перебіг самого конкурсу, так і урочистості оголошення та нагородження лауреата вплинула пандемія COVID-19, через яку терміни надсилання конкурсних праць, визначення фіналістів та переможця були дещо пересунуті у часі, а сама урочистість відбулася онлайн. Однак, відбулася…
Говорить голова Правління Фонду заради мислення ім. Барбари Скарґи доктор Матеуш Фальковський:
- Історія V Конкурсу на премію ім. Барбари Скарґи була справжньою каруселлю настроїв. Понад рік тому, коли ми оголосили тему V Конкурсу «Метафізика сьогодні», ми зробили це з величезною радістю, адже конкурс мав кількарічну перерву. Ми дуже раділи тому, що можемо його відновити. А заразом нас не полишав природний в такій ситуації неспокій, адже перерва була пов’язана із непевністю, чи конкурс, який перед цим відбувся лише чотири рази, матиме якийсь відголос. Отже, з такою сумішшю радості й непокою ми чекали на термін надсилання конкурсних праць. Аж прийшов березень 2020 року. А як всі ми добре розуміємо, для робіт, що пишуться до якогось терміну, винятково важливими виявляються останні моменти – останні тижні, а часом навіть години. Зрештою, так було й за попередніх конкурсів: достатньо подивитися на поштові штемпелі на конвертах, в котрих учасники й учасниці присилають свої праці, аби усвідомити, наскільки важливими є останні миті. Отже, коли надійшов березень, наш неспокій посилився, бо всі ми опинилися в дуже складному становищі. Було зрозуміло, що, можливо, не всі потенційні учасники й учасниці знайдуть сили, час і терпеливість, аби вже розпочаті, можливо, есе в останні дні і тижні закінчити. Ми продовжили термін надсилання праць на місяць. І, врешті, їх прийшло немало (хоч це й не був рекорд). Потім настали не менш складні місяці для журі, що мусило прочитати надіслані есе. Хоча, за словами членів журі, я знаю, що можливість читати есе була для них нагодою відволіктися від не занадто веселих обставин (пандемії – ред.). Потім також ми відклали термін оголошення п’ятьох фіналістів, як і не вклалися у жовтень з оголошенням лауреата. Це відбувається сьогодні, 6 листопада. І з тим більшою радістю, усвідомлюючи всі ці перипетії, ми оголошуємо свій вердикт, підсумовуючи спочатку більш ніж річні зусилля учасників та учасниць, а потім – членів журі.
Перед цим, однак, згідно з традицією, 40-хвилинну лекцію прочитав лауреат попереднього конкурсу. Цьогоріч ним був габілітований доктор Міхал Герер з Інституту філософії Варшавського університету:
- Дотримуючись однієї зі стародавніх традицій, я вирішив розділити цю лекцію на дві частини, або, якщо бажаєте, прочитати дві мінілекції, в яких захищатиму дві протилежні тези. У першій з них я говоритиму про свідоцтва величі філософії, а саме про її необхідність та ключову роль, що вона може відіграти в теперішній драматичній ситуації на світі. У другій навпаки – про свідоцтва її жалюгідності і про те, що, власне, сьогодні від філософії користі є найменше. Частина з вас може це сприйняти як більш чи менш вдалий жарт з мого боку. Запевняю, однак, що така антитетична форма зумовлюється моєю непевністю щодо статусу і сенсу метафізичної рефлексії та філософії сьогодні.
До участі в цьогорічному Конкурсі ім. Барбари Скарґи було прийнято 29 есе. Про їхню тематику розповів член журі професор Яцек Міґасінський:
- Вона була дуже неоднорідна. У відповідь на конкурсне питання «Метафізика сьогодні» ми побачили пошук метафізики як підґрунтя, з одного боку, політичних і суспільних течій, а навіть таких суспільних рухів, як, наприклад, «Солідарність», а також економічних криз; а з іншого боку – як певної сфери найглибших особистих екзистенційних переживань. З одного боку декотрі автори шукали метафізики як сучасної відповіді на відвічну проблему людської свободи, вдаючись або до традиційного філософського аналізу, або, наприклад, творячи своєрідний маніфест постанархізму. Також ми мали справу з пошуком декотрими авторами місця сучасної метафізики шляхом історично-філософського аналізу, як і суто критично-літературних розмислів. Дехто також шукав метафізику в сфері штучного інтелекту і коґнітивістики, але й на пограниччі сну і яви. Підхід авторів до досліджуваних тем був як особистим, так і об’єктивістичним, традиціоналістичним. Різними були також вихідні точки надісланих есе: з одного боку це були окремі історичні дослідницькі проблеми, а з іншого – дуже універсалістські. Можу сказати, що мовний бік запропонованих праць добре свідчив про письменницьку підготовку авторів. Причому, серед них інтуїтивно можна було вирізнити групу тих, котрі, ймовірно, не були академічними філософами, як і тих, хто займається філософією професійно. І хоча серед фіналістів немає нікого з групи непрофесіоналів, то можу сказати, що есе останніх були винятково оригінальними. Отже (гадаю, що я висловлю думку всього журі), ми запрошуємо так званих непрофесіоналів і в майбутньому займатися метафізичною проблематикою, бо лише так метафізична рефлексія в Польщі не обмежувалась би стінами інституцій.
Хто, отже, увійшов до фіналу? Професор Яцек Міґасінський назвав п’ятьох авторів і назви їхніх книжок:
- Отже, в алфавітному порядку за прізвищами авторів, цими п’ятьма авторами і п’ятьма есе є: Лукаш Колочек – «Нове введення до метафізики», Міхал Павловський – «Про межі пізнання метафізично і ончизіфатем» (тобто останнє слово є анаграмою слова «метафізично»), Міхал Поспішиль – «Зараза. Есе про зв’язки держави і патогенів (1050-1368)», Марек Вощек – «Потенційність, фізика і відкриття сюрреальності природи», та врешті Алєксандер Збжезни – «Будьмо щасливі. Homo urbanus у часи зарази». Рівень п’ятьох фінальних есе дуже високий. Їм характерна і історична ерудиція, і зосередження на «сьогодні», присутньому в назві конкурсу. Вони шукають метафізики як у теоріях сучасної науки, наприклад у фізиці, так і в сучасних суспільних, технологічних змінах і епістемологічних дискусіях, що походять з філософської традиції. Висока культура есе і глибина тем, яким вони присвячені, дозволяють віднести наших фіналістів до грона гідних наступників таких найліпших представників польського філософського есе, як Лєшек Колаковський, Барбара Скарґа та Цезари Водзінський.
Згідно з рішенням журі, лауреатом V Конкурсу на Премію ім. Барбари Скарґи став автор «Нового введення до метафізики» доктор Лукаш Колочек з Педагогічного університету у Кракові. Розповідаючи про своє есе ще перед визначенням переможця, він сказав про це так:
- Слова люблять нас зводити, пускати нас часом на манівці. Відомо, що існують різноманітні способи захисту від цього – захисту від чарів слів. Ми формуємо мовні спільноти, в рамках яких слова і цілі речення набувають усталених значень. Завдяки цьому слова здаються нам прозорими, відсилають до речей, про котрі йдеться. Часом словам дають визначення і тренують розум, аби вживати їх лише в усталеному значенні. Слова можна також обробляти багатьма іншими способами. Мене, однак, цікавить те, що слова живуть своїм власним життям, яке принаймні якоюсь мірою незалежне від того, як люди ці слова вживають. […] І зараз питання, що мене займає: чи можна якось придивитися до нагого життя слів, до незбагненої можливості підкорення їх, завдяки чому вони можуть використовуватися як у щоденному спілкуванні, так і у витончених інтерпретаціях?
Антон Марчинський