Українська Служба

«Ані те, ані те»

14.06.2024 11:36
Філософський фейлетон Антона Марчинського
Аудіо
  • Про дилеми і свободу від них. Фейлетон при нагоді показу в Польщі фільму "Порце
Ілюстраційне фотоpxhere.com - CC0 Domena publiczna

Вибір у житті найчастіше, якщо це відповідальний вибір, від якого залежить власне життя, наша подальша доля, а найгірше, коли доля інших людей, є, зазвичай, незносний. А такий незносний вибір, зазвичай, трапляється занадто часто і приходить у ситуації, коли ми цього не очікуємо, і, зрештою, як нам здається, навіть часом робимо все, аби до цієї ситуації не призвести; аби не ставати перед таким вибором, перед вибором взагалі. Вибір, отже, є частиною нашого життя – вибір поміж одним і другим, поміж ліпшим чи гіршим. Проте як дізнатися, що ліпше, а що гірше?

Найгірше, натомість, коли це вибір поміж одним і другим поганим, тоді ми вибираємо менше зло, але часто натрапляємо на більше зло. Проте вибір, як бачимо, є не лише частиною нашого життя – вибір є частиною нашого всесвіту. Настільки, наскільки цей всесвіт складається з бінарних опозицій, з протилежностей, з альтернативних елементів, які, власне, визначають саму структуру всесвіту. Структуру, коли є право і є ліво, є гора і є низ, є афірмація (ствердження) і є заперечення, тобто є так і ні. Найчастіше, власне, це вибір поміж одним і другим, і це ідеальним чином визначає один з законів логіки, сформулюваний, але, безумовно, не винайдений Аристотелем: коли маємо або одне, або друге, і tertium non datur (est), третє не є дане. Цей закон польською, зокрема, називається prawo wyłączonego środka, коли немає нічого посередині, окрім незносної альтернативи.

Ці бінарні опозиції, як здається, визначають весь наш всесвіт, і вони випливають з різниці, про яку теж говорить Аристотель. Власне, його Метафізика починається зі слів про різницю, яка визначає цей всесвіт, і яку найліпше може зауважити наш зір. Тому це найкорисніший, здавалось би, з органів чуття доступних людині. Хоча, з іншого боку, різниці також можна зауважити і за посередництвом слуху, про що теж каже Стагірит, чи Філософ, як його називали араби (які, зокрема, і зберегли для нас, європейців, його твори, впродовж багатьох сторіч невідомі у грецьких оригіналах, і наново перекладені, перш ніж вони були віднайдені, з арабською).

Отже, опозиції. Отже, вибір. Отже, незносність. Отже, різниця, від якої починається метафізика – основна, найголовніша дисципліна, що досліджує всесвіт понад його натуральністю, понад physis, від його джерел, ab ovo. Метафізика описує дилеми, і етика описує дилеми. Весь наш всесвіт складається з дилем, і це, зрештою, теж показує Аристотель, - знову повернемося, мабуть, востаннє до нього, - коли говорить про те, що всесвіт, простір речей, визначається за правилом hypallou e he allo через інше або як інше. Це означає, що інше, іншість, як така, яка входить до цього світу, яка вносить у його розвиток безліч, нескінченні міріади варіантів, вона визначає також і наше стражденне протистояння дилемам, наше стражденне вписання у дилеми, власне, дилематичність, якщо можна так сказати, нашого земного існування. І необхідність вибору. Ба більше, необхідність нести відповідальність за цей вибір.

Та, треба сказати, що це не єдина можлива перспектива, що дозволяє описувати всесвіт. Ба це не єдина можлива грецька перспектива, що дозволяє описувати всесвіт і, що ще важливіше, розуміти речі у всесвіті. Адже тут дуже важко відділити опис від того, як ми бачимо річ. Сам Аристотель логіку, тобто дисципліну, пов'язану з логосом, зі словом, розвиває поруч із фізикою, дисципліною, пов'язаною із physis, з природою, і це все об'єднує у метафізиці.

Ба більше, можемо сказати, що метафізика певною мірою тут споріднена не лише з етикою, але й з риторикою. І з огляду на це інший підхід пропонують інші стародавні греки, дещо більш ранні за Аристотеля, навіть дещо більш ранні за вчителя Аристотеля – Платона. Це софісти, яких філософи так не полюбили і так не дуже похвально представляли у своїх творах. А серед софістів найвидатніший чи один з найвидатніших, напевно, це Ґорґій, якому навіть Платон присвятив один зі своїх діалогів. Отже, після Ґорґія залишилося декілька творів, - у фрагментах, насправді, - але ці твори ставлять нову дилему. І ця дилема складається не з двох елементів, не з бінарних опозицій, поза які насправді дуже важко нам вийти у цьому світі. А ми говоримо поки що лише про європейську перспективу, інтелектуальну перспективу. Ґорґій написав, зокрема, твір Про природу або про не-суще. Отже, він у ній пропонує три тези. Спочатку представлю, так би мовити, найбільш розповсюджений переклад цих тез, а потім запропоную дещо менш популярний, менш відомий варіант. Він каже:

  • ніщо не існує,
  • коли б навіть щось існувало, то його не можна було би пізнати,
  • а коли б його можна пізнати, то і так знання про це не можна було би переказати.

Ouden estin, «ніщо не існує» – це не єдиний варіант перекладу. Звернімо увагу, що Ґорґій каже про не-суще, про те, що не існує. Як на це звернув увагу один з найважливіших філософів Польщі кінця XX-початку XXI століття, вже померлий Цезари Водзінський, ouden estin можна перекласти, як «ніщо існує». І тоді все перекладається і перевертається догори дриґом:

  • ніщо існує,
  • коли б навіть щось існувало, і це ніщо існувало, то його не можна було б пізнати,
  • а коли б навіть його можна було б пізнати, то і так знання про ніщо, яке існує, не можна було б переказати.

Ніщо, яке існує, - продовжуємо думку і Водзінського, і Ґорґія, якого він інтерпретує, - нерівне нічому, яке не існує. Різниця входить не між сущим і сущим, як це є у Аристотеля, а між не-сущим і не-сущим. І ця різниця ставить справді все з ніг на голову та дуже ускладнює логіку, її збагачуючи. Ба більше, вона змінює перспективу на існування людини на цьому світі. Адже ми можемо припустити, що світ не складається лише з бінарних опозицій. Що різниця між тим, що є, і тим, що є, не визначає нашого існування. А ця різниця, звернімо увагу, лежить в основі не тільки метафізики. Вона лежить в основі не лише наших дилем і незносного вибору, з яким ми маємо стикатися кожного дня, щомиті, несучі за цей вибір відповідальність. Ця різниця лежить у основі, у підґрунті війни, яка точиться всю людську історію, яка точиться зараз в Україні; війни, без якої неможлива теж і метафізика, війни, з якою народжується філософія.

І тут Ґорґій наче відводить нас убік, каже: «подивіться, є інша перспектива». Каже це у своєму трактаті, чи каже в іншому трактаті, у «Похвалі Єлени», розповідаючи про Троянську війну, виправдовуючи царицю, яка пішла від Агамемнона, втекла, чи її вкрали до Трої.

Отже, якщо ми маємо багато різних варіантів нічого, якщо ніщо, не-суще, не меншою мірою, ніж суще, визначає існування речей, то ситуація або ускладнюється, або збагачується, або, можливо, ситуація явиться нам як певна цілість, де немає ані того, ані того. Стародавні індійці назвали би це «неті-неті» – «ані те, ані те». Дещо пізніші, вже наші європейські пращури, назвали би це «unio mystica» – якась єдність, таємнича єдність, до якої не можна застосувати логіки, до якої не можна навіть застосувати етики, а не кажучи вже про фізику і метафізику. Та ця єдність, «неті-неті», «unio mystica» визволяє нас з дилем цього зимного падолу.

Антон Марчинський

Побач більше на цю тему: філософія

Початок

01.01.2024 16:54
Філософський фейлетон Антона Марчинського (2017 рік)

Плинність і сталість

13.01.2024 16:49
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Стихія і стихії

20.01.2024 17:11
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Створення світів та абстракція рисунку

02.02.2024 10:28
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Юзеф Тішнер: добро, що завжди вибирається ціною певного зла

16.03.2024 21:16
«Певної миті я вирішив, що не змінюватиму світу, а описуватиму його. Ті, хто змінює світ, мають постійні проблеми, позаяк або занадто його змінили, або замало його змінили. А в результаті світ змінює їх, і, звісно, нічого з цього не виходить. Описування світу приносить величезне задоволення. Тоді видобувається якась істина про світ»

Владислав Татаркєвич: працював так, неначе його життя мало би бути коротким

06.04.2024 18:27
3 квітня авторові монументальних «Історії філософії» та «Історії естетики» виповнилось би 138 років. Розповідаємо про видатного польського філософа та історика філософі

Збіґнєв Міколейко. Смерть як початок

21.04.2024 11:49
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Кант: мій світ і мій вічний мир

10.05.2024 18:00
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Інтерпретувати світ чи його змінювати?

30.05.2024 15:00
«Дотепер філософи лише інтерпретували світ. Йдеться, однак, про те, аби його змінити», — читаємо у «Тезах про Фойербаха» Маркса. Чи так, однак, має бути насправді? Про це філософський фейлетон Антона Марчинського

Крихкість і війна

12.06.2024 11:36
Філософський фейлетон Антона Марчинського