Українська Служба

Культура мови і повсякденне життя

30.07.2019 10:00
Чим є культура мови? Як говорити, щоб нас зрозуміли та охоче слухали? Як ставитися до вульгаризмів?
Аудіо
  • «Польська мова без кордонів» – Культура мови і повсякденне життя
zdj. ilustracyjne
zdj. ilustracyjneShutterstock.com/mizar_21984

У черговій передачів з циклу «Польська мова без кордонів» ми розмовляємо про культуру мови в повсякденному житті; про те, як люди спілкуються між собою. Розповімо про відмінності між літературною і розмовною мовою. Нашою гостею є Ева Мацяс, полоністка, вчителька польської мови у варшавському ліцеї імені Станіслава Сташіца.

Чим є культура мови, що складається на це поняття; воно стосується лише теорії мови, чи й практики?

– Культура мови – це і теорія, і практика. У культурі мови прийнято відрізняти описове значення, яке стосується позиції користувачів мови, нормативне – що вивчає їхні практичні вміння, і термінологічно-мовознавче, в якому культура мови стає предметом наукових досліджень. Варто підкреслити, що надзвичайно важливим елементом культури мови є культурно-мовленнєва діяльність, пов’язана з мовними порадами, описом загальнопольської норми, вказанням помилок. На мою думку, для слухачів найважливішим буде визначення, що стосується користувачів, які ставляться до мови як до цінності; поляків, які дбають за правильність (тут необхідні хоча б основні знання про мову) – а передусім, які прагнуть правильно і розумно говорити польською мовою, а для цього потрібною і необхідною є мовна свідомість.

Наша мова свідчить про нас; культура мови нам потрібна в контактах, у звичайному спілкуванні...

– Крім прагматичних питань, які пов’язані з фактом, що адресат нас розуміє, не всі усвідомлюють, що мова, якою ми користуємося, свідчить про нашу духовність, про нашу культуру, про горизонти нашого мислення. Власне, цей елемент вирішує про те, як сприймають нас інші люди. Це дуже серйозний аргумент у розмовах з учнями, у дискусії, чи варто вкладати стільки зусиль – адже вони є величезними – у те, щоб виважити наші власні висловлювання, у так звану культуру мови.

А отже, чи варто говорити так, щоб нас зрозуміли, але також, щоб нас охоче слухали? Спробуймо відповісти на запитання, які помилки ми робимо найчастіше, коли процес доброго спілкування порушений. Що на це впливає – чи тільки ми самі? Може, неправильно підібрані слова або оточення, в якому ми опинилися?

– Я говоритиму на основі мого вчительського досвіду; він особливий, бо я маю велику честь навчати польської мови молодь, непересічно обдаровану математично. Спочатку, безперечно, дуже важко переконати у важливості культури мови, і не тільки, але пізніше, коли молоді люди сприймуть раціональну та емоційну аргументацію, результати є чудовими. Які бувають помилки? Передусім, величезний вплив на володіння мовою має частота користування нею в безпосередніх контактах. Це велика проблема сучасності, вона стосується перш за все молоді, яка використовує новітні технології, комунікатори, абревіатури, фотографії, символи, а культура живого слова, скажімо собі, занепадає. Одна з моїх подруг, син якої поступив у політехніку, сказала, що він не знає нікого зі своєї групи – а вже пройшов семестр навчання, зате, з усіма розмовляє за допомогою СМС-ів і соціальних ЗМІ. І в нього велика проблема, тому що має відбутися зустріч однокурсників. Я скажу щиро, мене це трохи лякає. А щодо учнів – вони дуже добре знайомі, бо ж навчаються в одному класі, і спілкуються між собою.

Що їм заважає у взаємних контактах?

– Перш за все, необхідно їм усвідомити, що чимось іншим є зразкова норма, а іншим – ужиткова. Тому ми не будемо толерувати стверджень, що герой «є окей»; треба усвідомити, що розмова з подругою, другом – це щось інше, ніж висловлювання під час уроку або розмова з учителем. Це – основа. Відомо, що ужиткова норма більш поблажлива і допускає розмовний стиль, а навіть такий англіцизм, як «окей». А зразкова норма – ні. Її ми навчаємо в школі, вона використовується в офіційних ситуаціях. Цих норм не можна плутати. Це – перша справа, а друга – англіцизми. До них не можна ставитися надто строго, якщо це терміни, але якщо існують польські слова, які влучно називають явища,  – використання запозичених з англійської мови слів зовсім неоправдане. Це слід усвідомити молоді.

А що з вульгаризмами та словами, які серед учнів дуже поширені? Це, наприклад, привітання «siema» та прощання «nara».

– Це так звані шкільні модні слова. Я не дуже ними переймаюся, а навіть стараюся встигати ознайомитися з ними, бо деякі – дуже дотепні. Але не журюся, бо мода минає і настають інші слова. Але вульгаризми, безперечно, псують естетику мови, правильні міжлюдські відносини; дуже прикро, що вони з’являються. На початку ми згадали про середовище ­– його важко переоцінити. Мовна свідомість стає чимось, що поширюється серед молоді. Молоді люди виправляють себе взаємно, заглядають у словники; під час батьківських зборів я дізнаюся, що вони постійно виправляють старших братів і сестер, але й батьків. Отже, скажімо собі, вони стають мовними пуристами. Мода – це неправильне слово, але прагнення правильно говорити, свідомість, що це дуже важливий фактор, який впливає на духовність, горизонти, інтелігенцію – дуже позитивне явище в цьому середовищі.

Учитель, особливо полоніст, впливає на те, як молодь говорить, як повинна мовити. Крім того, він впливає також на найближче оточення молодих людей – сім’ю. Чи насправді вдається добитися цього у школі?

Для цього потрібні дуже великі зусилля. Культура мови має бути не тільки в усному спілкуванні з іншими, але також у письмовому. Усне спілкування вимагає постійного переривання, щоб виправити. Відомо, що таке переривання, коли є взаємодовіра і приємні відносини, не завдає прикрості. І можна втрутитися під час висловлювання, або попросити правильно повторити цілий фрагмент цього висловлювання. І це природно. Натомість на письмі потрібна дуже важка праця – мають бути дії як учителя, так й учня. Я завжди повторюю, що самостійного наголошення на різних помилках недостатньо. Учень мусить виправити ці помилки. Потім їх потрібно обговорити. Найважливіше – зрозуміти механізм помилки. Я поясню це на найпростішому прикладі. Так зване записування, тобто позамовний аспект висловлювання – це пунктуація та орфографія. Я вважаю, що великою «хворобою» сучасної письмової польської мови є незнання правильного використання розділових знаків. Із цим маємо справжню драму.

Тобто говоримо про розділові знаки – крапки, тире, двокрапки…

Так. З орфографією ситуація не настільки погана. Натомість пунктуація – це трагедія. Ми хочемо, щоб нас добре зрозуміли, аби висловлювання були точними, щоб можна було використовувати принцип «економії». Але без пунктуації це неможливо.

Як можна розвивати нашу культуру мови, нашу мовну свідомість, поліпшувати свої навички спілкування? До чого ми повинні звертатися – до літератури, ЗМІ, слухати мовознавців, чи тільки учителів?

Безперечно мовознавці є авторитетами в цій сфері. У мої шкільні часи говорили: «літературна мова – багато читай і будеш правильно говорити». Сьогодні відомо, що література використовує дуже різні форми та засоби мови. У зв’язку з цим, вона не прагне бути взірцем і часто не керується цієї зразковою нормою. Натомість, і це не викликає сумнівів, читання – це основне питання, пов’язане зі збагаченням словникового запасу, вивченням норм; звичкою повинно стати користування словником. Дуже важливо мати звичку перевіряти правильну форму. Натомість читання ніщо не замінить, позаяк це розвиток уяви, вивчення нових слів, це стикання із тією роллю мови, яка не тільки описує світ навколо нас, але й творить новий світ, що має дуже великий вплив на розвиток особистості.

У читанні і розмові важливо розуміти значення слів. І якщо ми вже говоримо, то повинні уміти слухати й того, хто говорить до нас, а також дуже поважати його. Це важливо.

Це надзвичайно важливо. Діалог – це ані один, ані два монологи. Мусить бути взаємодія, зацікавлення, повага. Має бути щире бажання донесення важливих речей про себе іншій особі. Ми входимо у таке дуже важливе сьогодні питання, яким є етика мови.

Яка теж дуже повязана з культурою мови.

Пов’язана нерозривно. Йдеться і про естетику, і про етику. Тобто про те, який зміст несе це висловлювання – ціннісний, чи брехливий, чи маніпулятивний, це фундаментальне питання.

Передачу співфінансує Фонд «Допомога полякам на Сході» в межах опіки Сенату Республіки Польща над Полонією та поляками за кордоном.

Наталя Бень і Тарас Андрухович/RP 

Від релігійного гімну «Bogurodzica» до сучасної польської мови

18.07.2019 10:38
За останню тисячу років польська мова зазнала значних змін. Історію її розвитку найкраще показують твори, які вважаються пам’ятками літератури

Роль польської мови у збереженні національної ідентичності

28.07.2019 07:00
Польська мова протягом століть впливала на почуття національної ідентичності. Як це відображається в пісні, молитві і поезії?