Як використати сучасні технології у навчанні мови? Які знаряддя сьогодні має вчитель, аби результативно достукатись до учня і допомогти йому опанувати мову? Про це говоритимемо у черговій програмі циклу «Польська мова без кордонів». У нашій студії вітаю Пйотра Каяка – мовознавця, глотодидактичного культуролога, віцедиректора Центру польської мови і культури для іноземців «Полонікум», а також члена правління Товариства Брістоль польських та іноземних вчителів польської культури та польської мови як іноземної.
Пане докторе, сьогодні ми поговоримо про дистанційне навчання. Час пандемії відсунув у тінь безпосередні контакти учня і вчителя, чи вчителя з учнем. Чи у навчанні такий зв’язок має основне значення?
- Звичайно. Мій досвід із цього семестру показав, що студентам дуже бракувало цього особистого контакту із вчителем, з одногрупниками. У зв’язку з цим, ті, хто змушений був перейти на цю систему дистанційного навчання, це зробили, адже, наприклад, в університетських умовах люди, що вже були зареєстровані на курси, не могли відмовитись від цього, вони повинні були брати участь у такого роду заняттях, в тому числі й з польської мови як іноземної. Тому вони завзято розпочали дистанційне навчання. Але щоразу підкреслювали, наскільки важливим для них є те, аби зустрітися в університетській аудиторії, поговорити з одногрупниками. Мова – це соціальний елемент, вона нас єднає. Звісно, комунікація можлива за допомогою різних інформаційних технологій, але варто пам’ятати, що такі речі, як мова тіла, жест – дуже важливі у ситуації особистого контакту. Звісно, ми змушені були перейти на такого роду діяльність, але сучасна дидактика дала нам відповідний досвід вже раніше. Зараз ми мали нагоду перевірити цю теорію з практикою у зв’язку із ситуацією у світі.
Яка ця практика? Чи учень, що вивчає іноземну мову, сьогодні змушений самостійно пізнавати таємниці певної мови?
На жаль, у цьому випадку проблема сучасних засобів комунікації така, що студенти, учні, слухачі повинні бути більш активні у процесі навчання, засвоєння знань, різної інформації, не лише мовної.
І це дається важче?
Так, адже це вимагає від нас більшої мотивації, більшої активності. У групах, з якими ми працюємо, помітно, що є більш активні студенти, менш активні. Вони можуть протягом короткого часу відпочити, на це вчитель не завжди зверне увагу. Також він не може перевірити, що хтось серйозно ставиться до своїх обов’язків. А тоді, коли ми використовуємо комп’ютери, системи, застосунки, де усі входи, кожний момент роботи або перерви автоматично фіксується, студент не може, як то кажуть, «сачкувати» і не виконувати той чи інший елемент заняття, що я, наприклад, задав, або який треба повторити, бо ми його обговорювали вчора і треба його закріпити перед наступною зустріччю. Це – перший момент. А друга важлива річ, на яку також звертають увагу науковці, то це завелика кількість інформації.
Що саме мається на увазі?
Це – кількість повідомлень, завдань, імпульсів, які висилаються до студентів звідусіль. Адже традиційне заняття на 45 чи 90 хвилин наживо має свою структуру. Є час на все. І таке традиційне заняття ми перекладаємо на електронний спосіб роботи, який, загалом, повинен бути коротшим, бо, наприклад, важко бути зосередженим, сидячи за комп’ютером стільки часу. А окрім цього, багато людей, які вивчають мову, – це люди, що також мають різні інші активності у своєму житті. Якщо ми говоримо про студентів, то уявіть собі ситуацію, коли кожний студент від кожного свого викладача отримує стільки матеріалу, який повинен опрацювати, і він не може щось зробити, а щось відкласти.
E-learning або e-nauka – навчання або тренінги з використанням інформаційних технологій, означає підтримку дидактичного процесу за допомогою персональних комп’ютерів, смартфонів, планшетів та Інтернету. Це дозволяє закінчити курс і навіть навчання в університеті без обов’язку фізичної присутності у навчальній аудиторії. Поняття «e-learning», як і техніки навчання та освітні технології, відноситься до використання у навчанні електронних технологій у набагато ширшому спектрі, ніж в рамках традиційних комп’ютерних тренінгів або навчання, що підтримується комп’ютером з середини 80-х років. На відміну від традиційних форм навчання, у формі «e-learning» основний тягар навчання перекладається на того, хто вчиться, а не на вчителя.
Отже, буває важко, але існують сучасні інструменти, завдяки яким можна якось полегшити навчання, зробити його більш реальним. Які це засоби, чи можете їх назвати? Що є найбільш придатним на практиці?
- Найважливіший досвід, який ми маємо після першого періоду пандемії, – це те, що в нас спрацювали деякі комунікаційні канали. Отже, найкращі засоби – такі, які можуть нам запропонувати голосовий і візуальний контакт одночасно, дозволяють в одній і тій же програмі або на одній платформі показати матеріали, на основі яких ми викладаємо. Завдяки цим інструментам учасники мають шанс наносити записки на віртуальній дошці, а викладач має можливість, наприклад, переключати різні інтернет-канали, де ми показуємо інформацію, фільми, де можемо показати текст, додаючи свої власні презентації; у них міститься дидактичний підручник, яким ми користуємося. Існує досить багато застосунків, платформ, і їх також оцінюють у наукових дослідженнях. Що цікаво, мої подруги з варшавського «Полонікуму», тобто Центру польської мови і культури для іноземців, – Аґнєшка Вроновська і Дорота Зацкєвич, – пропонують дуже цікаві рішення і придивляються тим, які існують у наукових дослідженнях. Пані Вроновська займається так званими новими медіа в навчанні польської мови як іноземної та цифровими компетенціями учнів і вчителів, а пані Зацкєвич – суперництвом. Адже можна було б теж сказати, що ігри, які ми в такий спосіб використовуємо в навчальному процесі, завдяки факту суперництва допомагають підтримати зацікавлення слухачів. Це також надзвичайно важливо – вміти підтримувати активність, постійно мотивувати студентів, які змушені сидіти навпроти екрана і вчитися – вивчати мову та контактуватися зі світом. Дуже часто це іноземці, відірвані від свого дому, сім’ї, тому що, наприклад, перебувають у Польщі або в іншій країні Європейського Союзу і тут навчаються.
Пане докторе, розкажіть, як останніми місяцями працював Центр польської мови і культури для іноземців, чи в «Полонікумі» використовували можливості дистанційного навчання?
- Мушу визнати з гордістю, що нам вдалося, – ще заки весь університет перейшов на дистанційний спосіб дії, – ввести певні процедури, підготувати викладачів і студентів до викликів, які нас чекали. Ми почали користуватися технологічною підмогою Варшавського університету. Як більшість світових закладів вищої освіти, університет має свою платформу, в нашому випадку це університетський Moodle, на якому можемо публікувати, будувати завдання, коротко кажучи – вводити дидактичний вміст. І до цього ми додавали інструменти, гарантовані університетом, який придбав ліцензії на користування різними електронними підсилювачами. У випадку нашого вишу це договір з компанією, яка запропонувала нам найпопулярнішу пошукову систему. Це пакет для установи, тобто він обслуговує нашу пошту, але також там є застосунок, завдяки якому може відбуватися спілкування. Отже, так, як колись ми телефонували своїм колегам, які перебувають в іншому місці світу, так тепер могли використати ці засоби в процесі навчання. По суті, від вересня торік до кінця екзаменаційної сесії, тобто до початку липня цього року, ми працювали зі студентами дистанційно. Головне, що цей екзамен – використання нових засобів у важкий період епідемії – склали всі. Але, звісно, найбільшою є в цьому заслуга студентів, тому що вони були терпеливими, і викладачів, які працювали, можна сказати, понад свою загартованість і витривалість. Слід пам’ятати, що наше дидактичне навантаження не пристосоване до всього, що відбувалося протягом останніх пів року. І, думаю, це також перемога всяких установ та осіб, які займаються плануванням дидактичної діяльності вчителів; з’явилася можливість придивитися, як перекласти сучасність на процес, що від природи полягає у контактах між людьми.
Чи досвід учителів іноземних мов, здобутий під час пандемії коронавірусу, настільки цінний, що вплине на зміну способу навчання?
- Я думаю, що, передусім, навчання іноземних мов стане більш поширеним, позаяк великою перешкодою був психологічний бар’єр. Це заважало, наприклад, людині з далекого Сибіру перемогти себе і взяти участь у курсах, що відбуваються, скажімо, у Варшаві. Тепер така особа змушена скористатися дистанційними заняттями, тому що не може приїхати до Польщі. Отже, психологічний бар’єр, який досі перешкоджав і люди виправдовувалися – мовляв, «я не можу, не вмію, я не обізнаний з технологіями» або «це не для мене», – у ситуації, що склалася, ми не могли піддатися таким чинникам, треба було перевірити, чи в нас вийде. Гадаю, головне, що люди помітили – ми можемо організувати більше дистанційних ініціатив, яких метою є популяризувати польськість. Протягом останніх канікул ми відкрили 65-й літній курс польської мови і культури «Полонікум». Перший такий курс був у вересні 1956 року. Пандемія нас не зупинила і близько ста осіб з усього світу змогло вивчати польську мову і знайомитися з польською культурою онлайн. Тобто бачимо, що різні ініціативи можемо зреалізувати без подорожей і, хтозна, можливо, такий компонент залишиться в нашій дидактичній пропозиції. Маю надію, що 66-й курс відбуватиметься вже нормально, люди приїдуть до Варшави, радітимуть, що вони в нашому місті, але, можливо, група, кількадесят осіб, працюватиме дистанційно, адже ж, зокрема, бізнесмени не можуть дозволити собі прибути до Варшави і призначити місяць на інтенсивне вивчення польської мови.
Попри складнощі, ентузіазм учасників курсів не зменшується. Можна сказати, навпаки, – адже потрібна більша мотивація.
- Незалежно від того, чи триває епідемія, чи нам не дозволяють подорожувати, – однак, людина хоче вчитися.
Що зміниться у глобальному підході до навчання іноземної мови після пандемії?
- Я думаю, люди краще знатимуть, як використати наші спостереження, бо досі не було можливості діяти на практиці. Примусила нас до цього дійсність і, безперечно, ми використаємо здобутий досвід у конкретних рішеннях, які вже залишаться в методиці навчання.
Нашим гостем був доктор Пйотр Каяк, експерт у сфері методів вивчення мов, віцедиректор Центру польської мови і культури для іноземців «Полонікум».
Цикл «Польська мова без кордонів» створено у співпраці з Фондом «Допомога полякам на Сході». Передачу фінансує Канцелярія Голови Ради Міністрів Республіки Польща в межах допомоги Полонії та полякам за кордоном.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Наталя Бень, Мар'яна Кріль