«Польська мова без кордонів» - цикл передач, метою якого є популяризація польської мови закордоном, а також - підвищення рівня знання польської мови. У передачах ми торкаємося різних площин і тем, пов’язаних з мовою.
У сьогоднішній передачі ми говоримо про те, як забезпечити правильну, зразкову польську мову у дітей. Виявляється, що збагачення словникового запасу наймолодшого, вміння називати всі явища, речі та почуття обертається успіхом у дорослому житті.
Формування мови починається з перших днів життя дитини. Тож те, як ми, дорослі, розмовляємо з нею, має велике значення. Використовуючи багатий, різноманітний словниковий запас, використовуючи правильну інтонацію та наголос, багато читаючи та розповідаючи, ми змушуємо молоду людину в майбутньому більше уваги приділяти мовній коректності, як своїй, так й інших.
Більше детально про це у нашому ефірі розповість докторка Аґата Гонця, мовознавиця з Варшавського університету, авторка, зокрема, публікацій, присвячених польській мові та її вивченню.
У якому віці слід зацікавити дитину вивченням правильної польської мови?
- На мою думку, це не так очевидно. Спочатку я подумала, що передусім ми повинні якомога раніше за це взятися, тобто насправді треба постійно про це пам’ятати. Але за мить я замислилася і зрозуміла, що особливо у цей перший період така модель навчання, яка може виникнути у нашій голові, просто не виправдає себе, мовляв - посадимо дитину і скажемо їй: „дитино, не говоримо poszłem, а poszedłem”, а ще, можливо, напишемо їй це на дошці, хоча дитина не вміє читати і так далі… Таке навчання просто не виправдає очікувань і нічого не дасть. На мою думку, найважливіше зрозуміти, що дитина спонтанно, просто тому, що є дитиною, людиною, вивчає мову, засвоює цю мову. Це відбувається автоматично, хочемо ми цього чи ні. Дитина просто вбирає мову. Це називається опануванням мови. А ми, зі свого боку, можемо подбати про те, аби дитина виховувалася у доброму мовному середовищі. Тобто, якщо ми усвідомимо, що дитина просто вбирає мову, а взірцем вважає все, що чує навколо, то ми можемо подбати про власну мову, про те, як самі говоримо. Адже з цього дитина власне вбирає певні мовні зразки. Чим багатшим буде наш словниковий запас, тим більший шанс, що наш нащадок почне легше вивчати різні слова. Якщо ми самі дбатимемо про правильний акцент, вимову, добру дикцію, то, безсумнівно, також дитині буде простіше правильно вимовляти і розмовляти. Для дітей ми несвідомі вчителі.
Якщо дитині, наприклад, 5 років і вона говорить «poszłem», чи можемо тоді звернути увагу?
- У цьому випадку ліпшим і ефективнішим буде повторення даного речення, або перефразування із правильною формою слова. Наприклад, дитина скаже: «poszłem wczoraj z kolegą», а ми можемо сказати: «aha, poszedłeś wczoraj z kolega?». Таким трохи «підступним» способом ми інформуємо про те, яка форма є правильною і це доходить до дитини. Якщо ми скажемо: «не говоримо poszłem, а poszedłem», то дитина цього не сприйме і навіть може відчути певну провину, що нібито сумлінно використала форму, адже думала, що вона правильна, а тут її почитують… Ефективніше потай перекидати ці правильні форми.
Так, щоб ми не були для дитини такими вчителями, а більше партнерами під час розмови.
- Якими стереотипними вчителями, які стоять з лінійкою. Така модель не виправдовує себе. Будьмо скоріше такими вчителями-провідниками, вчителями-партнерами. Це, по-перше, забезпечить дитині психічний добробут. По-друге, це буде ефективніше при вивченні польської мови і взагалі мови.
До яких інструментів можна звернутися для зацікавлення дитини мовою? Бо, як мені здається, щоб дитина у майбутньому хотіла правильно, зразково і гарно розмовляти польською мовою, вона має зацікавитися цією мовою.
- Все залежить від віку. Напевно, на першому етапі найважливіше розмовляти з дитиною, говорити до неї, просто розповідати про світ і заохочувати дитину ставити запитання. Але якщо дитина з якоїсь причини не хоче ставити ці запитання, але ми бачимо, що вона нас слухає, або хоча б частково слухає, і не втікає, коли ми до неї звертаємося, то використаймо цю нагоду і просто розмовляймо з дитиною. Є дослідження, що підтверджують, що сім’ях, у яких просто розмовляють з дітьми, їм легко у школі і не складно спілкуватися та засвоювати мову. Розмова, спілкування з дитиною, розповідь дитині про світ – це такий перший несвідомий урок, що про це взагалі можна говорити і це може приносити задоволення, що завдяки тому, що ми говоримо, розмовляємо, ми дізнаємося щось нове. Виявляється, що світ – цікавий і про цей світ можна говорити, можна розповідати про цей світ. Не тільки чути, вдихати, бачити його, але також розповідати. Цей перший урок «споряджує» дитину вже на ціле життя. І тільки над цим надбудовуються наступні речі.
Що порадимо батькам, котрі знають засади правильної польської мови, знають, як використовувати зразкову мову, але не так легко вдається говорити, розповідати, вигадувати історії. Чи книжки – це найліпше рішення?
- Звісно, книжки – це наші друзі. І за цим «заїждженим» висловом приховується дуже мудрий зміст. Якщо хтось з батьків не відчуває у собі силу, або не любить, або йому чи їй не так просто розповідати, то можна звернутися за допомогою, «підпорою», тобто за книжками, яких є безліч для дітей у будь-якому віці. Ці книжки можуть бути цими інструментами для розповідання історій, а також для зміцнення зв’язку між читачем та слухачем, тобто між дитиною та кимось з батьків, дідусем чи бабусею. Але за книжками можуть звертатися також батьки, яким легко розповідати, адже тут немає жодних перешкод і кордонів. Книжки, безумовно, допомагають, підкидають теми, показують інший погляд, навчають вразливості. Особливо книжки для наймолодших, бо вони навчають емпатії. Дитина приблизно у віці 4 років починає усвідомлювати, що інші можуть мати інший погляд на дану справу, це називається теорією розуму. Приблизно 4-річна дитина починає розуміти, що хтось може сприймати ситуацію інакше, ніж вона сама. Це перший крок до усвідомлення дитині, що є щось таке, як емпатія, співчуття. Книжки навчають життєвої вразливості і це безцінна річ.
Ми говоримо про формування мови у наймолодших, у дітей. Але з віком дитина, підліток, а згодом – молода людина, починає вживати у своєму мовленні багато запозичень з іноземних мов, сленгових слів, про які ми говорили в одній з попередніх передач. Чи батьки повинні з цим боротися, чи радше – на це погодитися?
- Ми повинні на це погодитися, але теж намагатися пояснювати дитині, що на сленгових словах чи запозиченнях з англійської усієї вона своєї мови не побудує. Сленг, молодіжні слова – це тільки один із мовних кодів, одне з багатьох обличь нашої мови. Адже мова – різноманітна і багата, і йдеться про те, щоби ми це багатство засвоювали. Коли ж говорити про мову молодших дітей, кількарічних, то варто звернути увагу на досить важливу деталь. Діти часто перекручують слова, видозмінюють їх. Скажімо, замість «czekolada» говорять «koczelada», замість «torebka» - «torbetka». Це абсолютно природно і нічого страшного в цьому немає. Важливо, натомість, як в цій ситуації себе поводять батьки. Усі психологи та логопеди застерігають – не можна висміювати дитину, котра перекручує слова чи замінює склади. Слід вживати правильну форму слова, яку дитина рано чи пізно засвоїть.
Так само, зрештою, коли дитина замість «rower» «lowel». Маленька дитина впевнена, що вона вимовляє правильно, але просто фізично не може впоратися зі звуком «r».
- Саме про такі ситуації йдеться! Наше завдання я маю на увазі батьків, опікунів, подбати про правильну артикуляцію звуків в дитини, щоби дитина в певний момент навчилася вимовляти «rower». Звісно, можна звернутися по допомогу до фахівців. Але сміятися в жодному випадку не можна. Ще одна справа – граматика. Діти, у природний для них спосіб, так би мовити, системний. Тому дитина може сказати «ja wejdełem» - створюючи форму минулого часу від «wejdę». Звісно, правильна форма «wszedłem», але вона є винятковою, яка не повторює правила. У цьому випадку я раджу теж не сміятися, а послідовно повторювати правильну форму, яку дитина «зловить». Треба діяти методом пряника, а не батога.
Я згадав про це на початку нашої розмови, і мені здається, що це ключ до розуміння відповідальності, з якою батьки повинні ставитися до мови, якою розмовляють зі своїми дітьми. Отже, як впливає мова, яку ми засвоїли в дитинстві, на наше майбутнє?
- Це кардинально впливає. Адже навіть є таке польське прислів’я «czym skorupka za młodu nasiąknie, tym na starość trąci». Так само відбувається з мовою. Чим більше ми навчимося в дитинстві, замолоду, чим більше ми отримаємо у дитинстві, тим легше нам буде пізніше, у дорослому вже віці. Це підґрунтя, яке діти отримують від своїх батьків – коли ті з ними багато розмовляють, використовуючи при цьому багату мову, коли читають їм цікаві книжки, коли вони терпляче пояснюють значення слів, не сміються з дітей, коли ті скажуть щось неправильно і не так, - це скарб, який важко переоцінити і який згодом буде давати величезні дивіденди. Діти із таким багажем згодом почуваються впевненіше, тому що мають багатий запас слів, вони легше ловлять контакт зі своїми однолітками, їм простіше у спілкуванні. Адже алгоритм дуже простий – чим краще ми підготовлені в мовному плані, тим простіше нам висловити свої думки, і тим сміливішими ми стаємо у комунікативному плані, навіть, якщо за натурою ми – несміливі люди. Цей мовний досвід, який виносимо з дитинства, нас дуже зміцнює. Він є дуже важливий.
Ми багато говорили про роль батьків у мовному вихованні дітей. А хто ще з його оточення може впливати на те, як дитина розмовляє?
- Крім батьків, звісно, уся родина має вплив на мовні звички дитини. Це ґроно сім’ї та найближчих. Це по-перше. А по-друге, величезний вплив на мовлення дитини має середовище, в якому дитина виростає. Кількарічна дитина, коли грається у пісочниці, зустрічає там інших дітей, і її суспільне коло розширюється. Завдання батьків полягає не стільки у тому, щоби вибирати дитині знайомих, з якими вона може спілкуватися, а щоби пояснювати різниці мовні нюанси. Адже дитина, наприклад, помітить, що її подруга з пісочниці розмовляє дещо інакше, і що вдома у цієї подруги батьки розмовляють теж по-іншому, хоча польською мовою. А третє, що має надзвичайно сильний вплив на мовлення дитини, – школа. У різних школах по-різному вчителі підходять до навчання мови. Думаю, що це широка тема на наступну зустріч. Але школа, без сумніву, часто стоїть за комунікативним успіхом дитини. Причому чим краще підґрунтя має дитина ( я маю на увазі базу, яку винесла з дому), тим простіше її досягти цього успіху. Але я знову хочу наголосити – те, що дитина отримає вдома, це є найважливіше, і цей багаж – на все життя.
Запрошуємо послухати звуковий варіант розмови
Яна Стемпнєвич і Тарас Андрухович
Цикл передач «Польська мова без кордонів» фінансує Канцелярія Голови Ради Міністрів Польської Республіки в межах допомоги Полонії та полякам за кордоном.