У черговій передачі з циклу «Польська мова без кордонів» ми порозмовляємо про роль польських шкіл за кордоном. А передусім ми зосередимося на викладанні в цих школах польської мови та польської культури. Гостею нашого ефіру є Маґдалєна Зачек з Центру розвитку польської освіти за кордоном.
Цей центр займається підтримкою та популяризацією вивчення польської мови за кордоном серед молодих поляків. Окрім цього, ви ведете польські школи при дипломатичних установах РП у багатьох країнах світу, на чотирьох континентах. Отже, ви маєте величезний досвід у цій галузі, але й стикаєтеся з величезними викликами.
- Так, справді, величезні виклики для нас як для органу, що веде цю діяльність, займається педагогічним наглядом за школами. Але й для вчителів, що там викладають, а також самих учнів та їхніх батьків. Це величезна кількість людей. Цього навчального року ми маємо понад 17 тисяч учнів, отже ми відчуваємо тягар на своїх плечах.
- А як загалом виглядає структура польської освіти у світі?
- Ми як Центр розвитку польської освіти за кордоном координуємо освітню діяльність та здійснюємо педагогічний нагляд у 69 польських школах при дипломатичних установах у 36 країнах по всьому світі. Заняття відбуваються здебільшого у вихідні – в суботи, а предмети, що там викладаються, - це польська мова, дошкільна освіта та знання про Польщу, що містить елементи географії та історії Польщі. Окрім цього, існують також громадські школи. Це ініціативи знизу, що передусім виникають у локальних спільнотах польської діаспори, Полонії, при різноманітних товариствах, костелах, парафіях. Різниця полягає в тому, що наші школи виконують навчальну програму Міністерства національної освіти, тоді як у громадських школах програма залежить від багатьох факторів – від країни, від місцевої Полонії, специфіки і потреб поляків у даному місці проживання.
- Якими є найбільші потреби та очікування полонійних спільнот на Сході, якщо йдеться про вивчення польської мови і культури? На чому передусім мусять зосередитися вчителі в таких польських школах?
- У наших школах головний наголос робиться, безумовно, на вивченні польської мови. Але окрім цього наші педагоги проводять широкомасштабну культурно-освітню діяльність в місцевій спільноті. Вони поширюють знання про Польщу, польське мистецтво, але також не можна переоцінити їхнє дбання і популяризація польських традицій і цінностей. Важливою є їхня виняткова ініціатива у викладанні польської мови, адже багато дітей народилися вже у тих країнах і ніколи не стикалися з цією мовою у нас на батьківщині. Звідси ота виняткова роль вчителя в його ініціативі і підході до викладання. А також і батьків у мотивації власної дитини, аби вона йшла на заняття в суботу зранку. Часто на ці заняття батьки привозять своїх дітей з дуже далеких куточків. Отже, така колективна праця приносить дуже великі результати. Керівники шкіл беруть активну участь в багатьох проектах. Наприклад, польська школа в Торонто вже багато років організує історичний конкурс про проклятих солдатів. Польська школа в Парижі заохочує учнів до участі в конкурсах «Бути поляком» або «Польський диктант». Наші учні також навчаються он-лайн, бо дві такі школи ми також маємо в своєму центрі. І вони вже не один рік беруть участь у конкурсах польської мови і літератури для польських учнів за кордоном. Окрім цього, вчителі і керівники наших шкіл заохочують учнів до отримання вищої освіти у Польщі, що у наші часи дуже важливе.
Про свою діяльність розповідає вчитель польської мови на Сході Пьотр Боронь:
- Я дев’ять років пропрацював вчителем у таких країнах, як Білорусь, Україна, Латвія та Литва. Для мене як історика – а одночасно я також викладаю польську мову – це передусім можливість зустрічі з історією, якою ми оточені. В тих, власне, країнах, де я працював, історія присутня у традиціях, мові, історії, власне, в звернені до часів першої і Другої Речей Посполитих. Це країни, котрі колись входили до складу Речі Посполитої Обох Народів. А отже, для мене як історика та вчителя – це чудова можливість праці з учнями та демонстрації їм такого занурення в історію завдяки традиціям і мові.
- Перебування в котрій зі згаданих країн ви згадуєте особливо часто?
- Перебування в Білорусі через, власне, оту історичну атмосферу. А також через ту радість, яку давала можливість ділитися знанням про Польщу, знанням, сильну потребу в котрому, апетит з боку учнів завжди можна було відчути. І це не зумовлювалося лише певними прагматичними цілями, що учні хотіли переїхати до Польщі, навчатися у польських вишах, отримати стипендію польського уряду. Бо це було автентичне зацікавлення мовою, традиціями – просто польськістю. Ми є там кимось дуже важливим як носі дуже важливого знання. Не згадуючи про той суто прагматичний аспект, що, звісно, також важливий. Для них це можливість певного недоступного їм розвитку. Принаймні так є для молоді з Білорусі або України. Може, в Литві і Латвії це виглядає дещо інакше, адже це країни Євросоюзу, тож їм відкриті альтернативні можливості продовження навчання. Але в Білорусі та Україні Польща й надалі здається дуже привабливою, якщо йдеться про освіту – це країна, що дає великі можливості інтелектуального розвитку, а також кар’єри та ліпшого вкорінення у польській традиції або польськості.
- Осередок розвитку польської освіти за кордоном здійснює нагляд за європейськими школами. Але те, про що Ви згадали – дистанційне навчання – є особливо важливою стороною Вашої діяльності. Для кого це навчання призначене і у чому воно полягає?
- Навчання онлайн відбувається у двох школах, що входять до складу осередку, тобто у початковій школі та загальноосвітньому ліцеї. Навчання проводиться у доповнюючій або рамковій програмі освіти. Цей вибір залежить від учня або батьків. Ми маємо учнів, котрі часто подорожують. Наприклад, Капітанка Калінка – це дівчинка, яка багато років плаває із батьками по морях та океанах. Ми маємо також моделей та модельок, пристрасть, робота, контракти яких не дозволяють їм навчатися у стаціонарній школі. Такі учні вибирають нашу освіту онлайн. Освіта відбувається завдяки платформі електронного навчання, на якій учні мають контакт зі своїми вчителями та колегами. Учні отримують атестати зрілості Міністерства національної освіти, що дуже важливо. Також важливо, що щороку число учнів, котрі навчаються за цією системою, збільшується. Нині ми маємо вже понад 1500 дітей, молоді із 75 країн. Навіть з таких екзотичних куточків, як Малайзія, Філіппіни або Нова Зеландія. І, як я згадувала, вже 10 років учні дистанційного навчання беруть участь у конкурсі літератури та польської мови для учнів польських шкіл за кордоном.
- Додамо ще, що навчання у Вас завершується польським випускним іспитом…
- Це так. Ми проводимо іспит на атестат зрілості від цього року, а також іспит восьмикласника.
- Ви щороку відправляєте вчителів польської мови на схід…
- Так. Важливою частиною діяльності осередку є скерування учителів на дидактичну роботу за кордоном, в основному до країн історичних заслань поляків. У цьому шкільному році ми відправили 111 учителів до 13 країн, таких як Казахстан, Латвія, Білорусь, але також в Аргентину, Туреччину і вперше в історії – до Бразилії. Найчастіше вчителі виїжджають на запрошення місцевих товариств, громад. Учасники такого навчання є у різному віці. Є діти та дорослі. Кожен інакше мотивує свою участь у цьому вивченні польської мови. Незамінним пунктом нашої діяльності є організація мовних таборів для репатріантів у Польщі та у місцях їхнього проживання. Торік у них взяли участь 250 осіб.
- У Казахстані польської мови навчав Радослав Будзинський, який працював у північно-східній частині країни, у місті Павлодар над рікою Іртиш.
- Польськість має таку силу впливу, адже це культура, яку представляє не тільки Шопен та Міцкевич, але взагалі польська культура як певна цілісність є привабливою для осіб з тих теренів. Полоністична праця за кордоном, також у Казахстані, конкретно у Павлодарі – це перш за все переказування мови. Йдеться про граматику. Культурна, історично-літературна програма є скороченою, але не можна сказати, що занедбана, бо навчання відбувається двома шляхами – це уроки як польської мови, так і знань про Польщу. На цих заняттях з реаліознавства, знань про Польщу, піднімаються теми географії країни, історії, а також вибрані питання з культури. Праця серед поляків у Казахстані, конкретно у Павлодарі – це праця у російськомовному середовищі. На мої заняття приходили не тільки нащадки поляків чи поляки, молодь, діти, дорослі, але також білоруси, українці, росіяни, казахи, а отже соціальний зріз був великим.
- Чи можете розповісти, яким є зацікавлення вивченням польської мови? Чи хочуть вивчати польську діти і молодь передусім з польських родин. Ви казали, що певною перешкодою є організація довозу цих дітей на суботні заняття. Але чи є потреба і бажання?
- Як я вже згадувала, велику роль відіграють батьки – в ініціюванні вивчення польської мови, у мотивуванні своїх дітей до навчання. Але теж є велика роль допомоги ззовні, підтримки, тобто вчителів, нас, як осередку. Ми також проводимо різні вишколи щодо двомовності, ми показуємо переваги вивчення польської мови. Ми також видали порадник «Двомовність – це скарб». Ми також видали порадник методів, що активізують батьків до підтримки вивчення польської мови серед своїх дітей. Все це допомагає легше мотивувати учня, дитину, молодь вивчати польську мову. Адже вивчення рідної мови – це цінність сама у собі, про що варто дбати та передавати наступним поколінням. Це розширення горизонтів – додатна вартість. Діти, котрі знають рідну мову, мають перевагу як в освіті, так і на ринку праці. Адже після можливого повернення до Польщі можуть без великих проблем включитися у місцеву систему освіти. Також контакт з дідусями і бабусями виглядає цілком інакше, якщо дитина має контакт з польською мовою. Це своєрідний культурний код, зміцнення нашої національної ідентичності.
Залишається додати, що нашою гостею була Маґдалєна Зачек з Центру розвитку польської освіти за кордоном.
Нагадаємо, що цикл «Польська мова без кордонів» реалізується у співпраці з Фондом Допомога полякам на сході і фінансується Канцелярією Голови Ради Міністрів Польської Республіки в межах допомоги Полонії та полякам за кордоном.
RP/Антон Марчинський, Тарас Андрухович