1 та 2 листопада у Польщі відзначають День всіх святих, в період якого прийнято вшановувати пам’ять усіх, хто залишив цей світ. Тож у цьому випуску нашого радіожурналу ми, разом із моїм колегою, звукорежисером та радіолюбителем Кшиштофом Саґаном, не можемо не віддати данину шани і не згадати про засновника та першого директора Польського радіо Зиґмунта Хамєца, в конференц-залі імені якого, до слова, відбуваються редакційні засідання Польського радіо для України.
Зиґмунт Хамєц був непересічною особистістю, людиною різнобічних талантів і зацікавленостей. «Стрімкий, енергійний, надзвичайно працьовитий і наділений даром передбачення, він несподівано вирішив залишити світ фінансів і енергійно взявся за організацію польського радіомовлення. Цей високий, кремезний чоловік мав цінну здатність завойовувати прихильність людей», — так характеризує Зиґмунта Хамєца дослідник історії Польського радіо Мацєй Юзеф Квятковський, спираючись на розповіді людей, які знали його особисто.
Шлях до створення Польського радіо Зиґмунта Хамєца був тривалий і, здавалось би, неочевидний. Народився він у 1882 році у Відні та водночас мав українське коріння, адже його батько Антоній, австрійський політичний діяч і економіст, володів маєтком у селі Степанці, що є територією сучасної Черкаської області. Там і пройшло дитинство Зиґмунта Хамєца. Після закінчення однієї з київських гімназії, він вивчав агрономію в Дублянах під Львовом, а згодом — медицину у Львові. Ще через деякий час Хамєц вдосконалював знання із цієї царини у Женеві і Страсбурзі, де в 1910 році здобув ступінь доктора медицини, за спеціалізацією бактеріологія. Паралельно Зиґмунт Хамєц вивчав також і фінанси у Відні, і музикознавство у Відні та Женеві. Така різнонаправленість в інтересах не може не дивувати, не збивати з пантелику, але й водночас не захоплювати.
Під час Першої світової війни Зиґмунт Хамєц входив до складу правління театрів у Варшаві, а пізніше працював у кредитній спілці. Коли ж Перша світова закінчилася, він знайшов себе у дипломатичній місії. Зокрема, був учасником мирних переговорів у Франції. Там він і познайомився з італійським радіотехніком та підприємцем Ґульємо Марконі, який також входив до переговорної групи. Не виключено, що саме тоді Зиґмунт Хамєц і захопився ідеєю створення радіо, яке намагався втілити у Польщі. І це, як ми вже знаємо, вдалася йому доволі добре. Адже у 1925 році створена ним Спілка Польського радіо отримала дозвіл на радіомовлення, і з 1926 року вже розпочала регулярні трансляції радіопередач.
«Але на досягнутому Зиґмунт Хамєц не зупинився і, маючи вже широке коло міжнародних контактів, розпочав налагодження співпраці з радіостанціями в інших країнах. Тут у березні 1927 року він звернувся до керівництва Австрійської радіофонії з пропозицією надання трансляції концерту з Варшавської філармонії в обмін на мовлення подібного концерту із Відня. Жодна радіостанція ніколи раніше не виступала з такою ініціативою щодо міжнародного обміну програмами. Ця передача стала не лише мистецьким і технічним успіхом, але й сенсацією європейського масштабу, яка жваво висвітлювалася пресою. У травні 1927 року Зиґмунт Хамєц виїхав до Лозанни на загальні збори Міжнародної мовної спілки, на яких Польське радіо стало постійним членом цієї організації. Через місяць у Празі відбулося засідання Комітету спілки з питань інтелектуального та культурного зближення народів, на якому було прийнято рішення про створення окремої Комісії з питань телерадіомовлення та обміну програмами. Її головою одностайно було обрано Зиґмунта Хамєца.
Єдиний запис голосу Зиґмунта Хамєца, який ми маємо, походить, на жаль, не з архіву Польського радіо, директором якого він був до 1935 року, і в ефірі якого виголошував промови не один раз. Останньою подією, коли можна було почути його голос, було відкриття радіостанції в Торуні. Але через Другу світову війну, яка завдала значних руйнувань Польщі, цих записів не зебереглося. Натомість, маємо фрагменти інтерв'ю Зиґмунта Хамєца німецькою мовою, записаного з нагоди підписання договору між Польщею та Німеччиною про співпрацю в галузі радіофонії», — говорить Кшиштоф Саґан.
До початку Другої світової війни, після завершення роботи на Польському радіо, Зиґмунт Хамєц спробував свої сили у кіно і створив власну звукозаписну студію. У вересні 1939 року він одним з перших записався добровольцем до Добровільної народної гвардії. Під час Варшавського повстання Хамєц виконував обов'язки командира блоку протиповітряної та протипожежної оборони. Після капітуляції він пройшов табір у Прушкові, звідки разом з дружиною був депортований до Кракова. Після закінчення Другої світової війни Зиґмунт Хамєц оселився в Катовицях, де заснував вугільну компанію. Вільне володіння шістьма мовами та численні закордонні зв’язки робили його надзвичайно цінним фахівцем. Розуміючи, що за нового режиму у країні доля приватної компанії приречена, Хамєц пішов на службу до Міністерства зовнішньої торгівлі. Але його кар'єрні плани перервала пневмонія, і 28 грудня 1948 року він помер. Похований Зиґмунт Хамєц на кладовищі Повонзкі у Варшаві.
Відомо, що і через багато років після його смерті в Варшавському костелі візитек вдячні працівники Польського радіо не один раз відслужували службу на його пам’ять. У вступі до біографічної статті про Зиґмунта Хамєца дослідник Мацєй Юзеф Квятковський розмірковує про те, ким же була ця людина, яка так глибоко закарбувалася в пам'яті своїх колишніх підлеглих і колег, пробуджуючи такі яскраві і теплі спогади через півстоліття після свого звільнення з посади.
Запрошуємо слухати аудіофайл
Христина Срібняк, Kszysztof Sagan