Як ми вже знаємо із попередніх програм, багато в чому поява перших експериментальних радіотрансляцій у різних містах Польщі, яка передувала офіційному мовленню Польського радіо, завдячує діяльності клубів радіолюбителів. У серпні 1925 року у Польщі було зареєстровано 125 радіоклубів. Сьогодні разом із моїм колегою, звукорежисером та дослідником Польської радіофонії Кшиштофом Саґаном ми вирушимо на майже століття назад у минуле і дізнаємося про спроби налагодження перших радіоефірів у Вільно.
Важливою формою популяризації польського радіомовлення, радіотехніки та радіоаматорства були технічні радіокурси. Паралельно за ініціативи віце-президента Вільнюського гуртка та голови Вільнюської дирекції пошти і телеграфу Мєчислава Цємнолонського у 1925 році на базі Державного технікуму були започатковані перші радіотехнічні курси. Завдяки його зусиллям та підтримці восени 1927 року у Вільнюсі було відкрито радіомовну станцію. Хоча встановити якусь конкретну дату початку радіомовлення у Вільно достатньо складно, адже поодинокі згадки про це датуються у тогочасній пресі різними роками. Приміром, віднайдена на сторінках Kurjera Wileńskiego реклама Віленського радіотехнічного бюро, яке розташовувалося на вулиці Міцкевича, 16, опублікована в у грудні 1926 року. А 17 січня 1926 року місцева щоденна газета Słowo запрошувала усіх охочих на радіоконцерт, організований зусиллями радіоаматорів, який відбувся у приміщенні Народного дому Польського освітнього товариства.
«В лютому 1926 року в одній із газет з’явилася стаття про те, що такі радіоконцерти були організовані гуртком радіоаматорів, що діяв при гімназії імені Зиґмунта Авґуста. Ну а саму радіостанцію спорудило Віленське радіотехнічне бюро, яке було своєрідним відповідником Польського радіотехнічного товариства. У пресі збереглася програма радіопередач за суботу, 27 лютого 1926 року, з якої відомо, що цього дня о 19:30 і наступного дня, о 20:00, відбувся великий концерт за участі знаних артистів. Зокрема, виступали Пан Дервіз і Доктор Шеліґовський. На жаль, сьогодні ми можемо тільки припустити, ким були ці Пан Дервіз і Доктор Шеліґовський. Вочевидь, це якісь популярні персонажі, втілені місцевими акторами. На жаль, якогось ширшого представлення у цій програмці радіопередачі вони не отримали, як, власне, і твори, які вони виконували. Але принаймні ми точно знаємо, що такий ефір у лютому 1926 року відбувся. Якщо ж говорити про саму радіостанцію, то в пізніших статтях були згадки про те, що вона була споруджена у серпні 1925 року. Але якихось більш детальних описів її діяльності мені знайти не вдалося. Відомо, що це були пробні радіотрансляції Віленського радіотехнічного бюро. Подальші згадки про ефіри Вільнюської радіостанції знаходимо і з нагоди свята Казюка 4 березня 1927 року. А напередодні Kurjer Wileński повідомив, що у п'ятницю ввечері Вільнюс почує двогодинну радіопрограму, підготовлену Стрілецькою асоціацією, яка включала дві лекції та концерти. Вона розпочалася о 20.00 з лекції про організацію, її ідеологічні засади, цілі та завдання. Після цього відбувся концерт», — розповів Кшиштоф Саґан.
Значну роль у розвитку як польського радіомовлення, радіотехніки та радіоаматорства загалом, так і, зокрема, у Вільно, відіграли видавець і головний редактор журналів Radjo Amator і Radjofon Polski Станіслав Одинець, а також його брат Януш. Ім’я ж Станіслава Одинця слухачам нашої передачі вже знайоме, оскільки він був пов'язаний з ранньою діяльністю Польського радіотехнічного товариства, яке почало здійснювати перші регулярні ефіри у Варшаві з 1 лютого 1925 року.
Про значення радіоаматорського руху для держави Станіслав Одинець у статті в шостому числі часопису Radjo Amator 1925 року пророчо написав: «Здобуття навичок азбуки Морзе матиме ще одне значення, адже це дасть можливість польським радіоаматорам встановлювати прямі зв'язки зі своїми колегами за кордоном — в Європі та за океаном, адже, як відомо, в цих зв'язках ми використовуємо в основному телеграфію Морзе».
Упродовж наступних кількох років Станіслав Одинець здійснював спроби відкрити власну радіостанцію у Вільно. «У вересні 1926 року він розмістив на сторінках Radjofon Polski статтю "Zaniedbanie radiofonu na kresach wschodnich" ("Занедбаність радіомовлення на східних прикордонних територіях"), якою мав на меті розпочати дискусію про те, як в цій частині Польщі має розвиватися радіо. Він зауважив, що з підприєницької точки зору запущення станції у Вільно, Бресті чи навіть у Львові є збитковим і запропонував, аби в тих містах з'явилися аналогічні до освітньої радіостанції у Кракові мовники. Звичайно, на цю діяльність мало б дати дозвіл Польське радіо, яке на той момент, як вже знають слухачі нашої програми, отримало монопольний дозвіл на радіомовлення по всій Польщі. А в планах Станіслава Одинця було, зокрема, і те, що Польське радіо спрямовуватиме частину власних коштів на діяльність започаткованої ним станції. Мабуть, за прикладом співпраці акціонерного товариства Польське радіо і Польського радіотехнічного товариства у Варшаві. В листопаді 1926 року на сторінках того ж самого часопису Radjofon Polski Станіслав Одинець згадував, що вже отримав зацікавлені відповіді на свої пропозиції із міністерств, до яких звертався, але, на жаль, реакції Польського радіо серед них не було. Ще за кілька місяців, в лютому 1927 року, з'явилася чергова стаття Одинця, яка була своєрідним підсумовуванням, зрозуміло що невдалого плану, адже відповіді від Польського радіо упродовж кількох місяців так і не було. А відсутність реакції на цю пропозицію фактично означало відмову. І те, що Польське радіо прагнуло фінансувати власну діяльність, а не сторонньої організації, цілком зрозуміло.
Поза тим, гадаю, варто зауважити, що між Станіславом Одинцем та акціонерним товариством Польське радіо існував певний конфлікт, оскільки перший досить гостро на сторінках свого часопису критикував те, що відбувалося в ефірі станції Польського радіотехнічного товариства, ніби не міг змиритися з тим, що не він був відповідальний за випуск тих програм, які виходили під егідою Польського радіо. Відповіддю Польського радіо на таку невтомну критику було те, що радіостанція перестала надсилати до цього періодичного видання анонси своїх передач на тиждень, ба більше, попросила про те саме і дружніх мовників з-за кордону. Нескладно було передбачити що це негативно вплине на рейтинг часопису, яке висвітлювало справи радіофонії у Польщі, але не подавало анонсів радіопередач. Видання не втрималося на ринку».
Тим не менш, ця діяльність Станіслава Одинця принесла плідні результати, оскільки своїми пропозиціями він зацікавив місцеву владу, яка почала чинити тиск на Польське радіо в питанні створення, і якнайшвидше, радіостанції у Вільно. І вже в квітні 1927 року була проведена перша конференція, на якій обговорювалися подробиці розбудови радіостанції. Восени цього ж року до Вільно приїхав директор Польського радіо Зиґмунт Хамєц, було найнято штат працівників, які відповідали за технічний бік діяльності радіо, а програмним директором радіо, стала відома персона культурного життя міста, поет Вітольд Гулєвич.
Але про це вже йтиметься у наступній нашій зустрічі!
Запрошуємо слухати аудіофайл
Христина Срібняк, Krzysztof Sagan