У попередніх наших випусках ми не раз згадували про радіолюбителів, завдяки зусиллям яких значною мірою радіофонія у Польщі й отримала такий потужний розвиток у ХХ столітті. Саме вони проводили приватні радіо експерименти в інших регіонах Польщі, вдосконалювали конструкції радіопередавальних станцій та приймачів, а також на міському рівні порушували питання про необхідність розбудови експериментальних радіостанцій. Завдяки відданим радіо шанувальникам були можливі ефіри підпільних радіостанцій, а конкретно найзнаменитішої мережі «Солідарність» у 80-х роках та завдяки ним до нашого часу дійшли чимало рідкісних моделей радіоприймачів. Тож не дивно, що регулярні виставки радіообладнання є важливою частиною загальної медіакультури у Польщі. Історії приватних радіоколекцій майже завжди схожі. Вони починалися з одного або двох омріяних радіоприймачів, які у юнацькому віці колекціонери не могли собі дозволити.
Точно так сталося із колекцією Кшиштофа Рутковського із Рави Мазовєцької. Виставку радіоприладів із його колекції Urok dawnej radiofonii можна оглянути до 30 червня. Він хотів здійснити мрію дитинства, яким був радіоприймач Radmor, який в переліку на нинішні гроші коштував близько 15 тисяч злотих. Через багато років він здійснив свою мрію, придбавши Radmor. Варто зазначити, що колекціонер Кшиштоф Рутковський зібрав уже понад 600 експонатів. На виставці представлено, звісно, менше. Це і гучномовці, і бобінні магнітофони 80-х років, перші телевізори, вертушки. Про це Кшиштофу Саґану для проєкту Radio w pamięci zapisane розповів директор Музею Равської землі Марцін Бронярчик. «Ми знаходимося в Музеї Равської землі у Раві Мазовєцькій на вулиці Łowicka, 26. Це вже третя колекційна виставка такого типу. Вже кілька років ми пропонуємо тимчасові виставки равянам або іншим колекціонерам, які живуть неподалік. Цього разу свою збірку представляє пан Кшиштоф Рутковський, який багато років збирав цю чудову колекцію. Це трохи сентиментальна подорож у минуле, тому що ми хотіли трохи показати еволюцію радіоприладів, як вони змінювалися з роками. У нас три експозиційні зали. Починаємо з 1920-х, 1930-х років. Кожна радіостанція унікальна, кожен корпус радіоприймача чи не унікальний в тому сенсі, що кожен збирався власноруч. Такий невід'ємний предмет меблів, й можна сказати, водночас витвір радіомистецтва. Найстаріший радіоприймач із колекції пана Кшиштофа Рутковського Atwater Kent американського виробництва 1924 року. Маємо тут унікальний конспіративний радіоприймач, який пан Кшиштоф нещодавно отримав від нащадка часів варшавського повстанця. Це комбінований пристрій. Виглядає він ніби як звичайне дзеркало, але позаду є дощечка, а тут… — радіоприймач. Це, безумовно, щось унікальне, що розповідає нам про те, як людям довелося адаптуватися до цих складних умов. У нас тут також є телевізори. Звісно, вони не схожі на сучасні тонкі плазми, тому що це величезні, важкі приймачі, навіть підняти їх важко. Проте найгарнішою частиною колекції є довоєнні радіоприймачі. Виставка відкрита до червня, тож запрошуємо вас до Рави побачити ці чудові експонати, які розповідають нам про історію польської радіофонії і не тільки», — розповів Марцін Бронярчик.
Виставка в Музеї землі Равської працюватиме до кінця червня 2023 року. Інша виставка «Радіо Ностальгія» діятиме до 16 квітня в Краєзнавчому музеї в Дембицях. Раніше в сталій експозиції можна було побачити майже 50 радіоприймачів 1920-1930-х років. До цього додалася ще одна колекція радіопристрої 1946-1966 років зібрана отцем Ришардом Пясецьким, священиком парафії Святої Ядвіґи в Дембицях. Цікавився радіо та радіоприймачами пан Ришард Пясецький з дитинства, проте колекціонером став лише кільканадцять років тому. Багато з цих пристроїв вдалося врятувати від знищення. Збираючи та реставруючи приймачі тих часів, він намагається зберегти історію про те, наскільки хорошими знавцями в галузі технічної та мистецької думки були поляки. Про початок своєї радіоколекції він розповів Кшиштофу Саґану для проєкту Radio w pamięci zapisane. «Мене все життя цікавило радіо як з технічної, так і згодом організаційної точки зору, бо мені пощастило створити радіостанцію нашої єпархії у 1992-1993 роках. Я отримую ці приймачі або купую їх за копійки, іноді в жалюгідному стані. Мені пощастило, що мене оточують однодумці, які теж люблять відновлювати приймачі. І моя мета якраз і полягає в тому, щоб врятувати те, що може зруйнуватися. Я не бачу в цьому жодного бізнесу, ніяких матеріальних ресурсів... Мене цікавить те, щоб зберегти і передати майбутнім поколінням радіопристрої. І це захоплення переросло в колекції. Зараз у мене дві такі тематичні колекції. Нам вдалося створити другу колекцію радіоприймачів періоду Польської Народної Республіки. Назва цієї виставки — "Ностальгія. Чари ПНР" — тому що це був післявоєнний час, коли з усіх руїн і в тій політичній ситуації, в якій ми опинилися, виявилося, що є місце для створення радіоприймачів, для побудови справжнього радіомовлення. І виявляється, ці післявоєнні приймачі зовсім не принесли нам сорому. Тут маю додати, що я маю справу тільки з ламповими приймачами, тому що в лампі є душа і звук такий теплий, більше підходить для нашого вуха, яке є аналоговим, а не цифровим. Можливо деякі з представлених радіоприймачів поки не працюють, але решта функціонуватиме. Суть мого колекціонування завжди полягає в тому, щоб кожен приймач не тільки зовні був оновлений і виглядав красиво, але й був функціональний. І це вдається», — розповів Ришард Пясецький.
На виставці в Дембицях можна побачити моделі приймачів, які після Другої світової виготовляли фактично лише дві великі фабрики — це Diora та радіозавод ім. Марціна Каспшака у Варшаві. Ці заводи виробляли все, що було можливо. Почалося це з ліцензійного виробництва AGA та Pioner.
«Насправді вони починали з бакелітових коробок, ось у нас є перший "Піонер", виготовлений у 1948 році в Дзєржонюві, навіть він частково мав так звані фільтри від ліцензійного приймача Aga, який випускали лише один рік. Лише пізніше були розроблені польські, так звані циркулярні фільтри, і ці приймачі випускалися як з живленням від мережі, так і - на батарейках. І був такий "Піонер", позначений літерою Б. Тож ось у нас є такі бакелітові "Піонери", ось дерев'яні "Піонери", з годинниковою шкалою, що трохи нагадують віленський "Електрит", бо саме так він виглядає, а ось приймач, який вже мав горизонтальну шкалу, бо тоді була така мода. Пізніше наступником цього "Піонера" став "Мазур", зі шкалою по колу, він мав трохи розвинутіший корпус. Дерев'яні основи радіоприймачів відігравали дуже важливу роль. Оскільки динаміки були недосконалими, а дерев'яні ящики покращували акустику. Наприкінці 1940-х, у 1950-х роках з'явилися радіоприймачі з клавішами. Вибір діапазону хвиль або ввімкнення відбувалося за допомогою них. Ось у нас є, наприклад, приймач "Симфонія", він був дуже потужний. Висота цього приймача приблизно 50 сантиметрів. Ви можете його увімкнути, він обов'язково заграє. А потім з'явилися так звані компактні приймачі, як би ми сьогодні сказали, "комбо", тобто до приймача приєднувався зверху програвач грамофонних платівок, тому що люди вже їх могли купувати. А ще є радіоприймач, якому досить багато років, він був випущений у 1958-61 роках, гарно представлений. Ось один з останніх лампових приймачів виробництва Diora 1969-71 років, він не в дуже доброму стані. Дуже хороший приймач, дуже чутливий, селективний, довговічний, чудово зроблений, експортувався — це Relaks. Був Relaks I, потім Relaks II, вони мали трохи інший корпус. Relaks II мав корпус з металевими стінками, і щоб продемонструвати, як це все виглядало, я взяв на себе сміливість показати внутрішню частину такого радіоприймача, щоб ви знали, скільки компонентів треба було вкласти, щоб він працював. Для мене кожен приймач важливий, тому що він є частиною історії, думки, просто роботи поляків. У важкі часи ми змогли створити цілу хорошу базу радіо, різних приймачів, від дешевих до дорожчих, кожен з них прекрасний. Найголовніше, що в цій колекції ми маємо своєрідний зріз виробництва післявоєнного періоду, від фабрики Діора до Радіозаводу Марціна Каспржака у Варшаві», — продовжив Ришард Пясецький.
Отож, оглянути колекцію радіопристроїв 1946-1966 років Ришарда Пясецького можна в Краєзнавчому музеї в Дембицях до 16 квітня. А експозицію «Urok dawnej radiofonii» із приватної колекції Кшиштофа Рутковського у Музеї Равської землі у Раві Мазовєцькій до кінця червня. Ми ж на наших наступних зустрічах продовжимо говорити про найцікавіші моделі радіоприймачів та при їхніх колекціонерів.
Христина Срібняк, Krzysztof Sagan