Минулого разу ми говорили про регулярні програми Польського радіо, адресовані до поляків, що проживали за кордоном. Їх вели радіостанції в Катовицях, Вільнюсі та Познані. Важливо також нагадати і про те, що з середини 30-х років минулого століття Польська держава заволоділа повним пакетом акцій товариства «Польське радіо». Це призвело до деяких структурних змін в ефірній сітці, але бажання мовити для закордону не тільки залишалося незмінним, а й отримало новий розвиток. Отож, існуючі передачі продовжувалися, а паралельно запроваджувалися нові. А їхній трансляції слугував переобладнаний короткохвильових передавач, що розташовувався у передмісті Варшави у Бабицях, де діяв Трансатлантичний центр радіотелеграфного мовлення. Про нього ми згадували в 25 випуску нашого циклу, послухати його можна на сайті Польського радіо для України. Отож передавач був налаштований таким чином, аби не тільки послуговуватися абеткою Морзе, а й передавати голосові повідомлення.
«Пробні ефіри відбувалися восени 1935 і на початку 1936 року. Сигнал був спрямований на Північну Америку і передавався на хвилі 22 метри. Далі, після кількох місяців проб відбулося офіційне відкриття Польського радіо для закордону. І тут маємо деяку розбіжність у датах. Адже відліком початку діяльності цієї структури вже давно прийнято вважати 1 березня 1936 року. В той же час про офіційний запуск Польського радіо для закордону тодішня преса писала ще 3-го лютого. Можливо, ця розбіжність пов'язана з тим, що технічно передавальна станція була вже готова, але з неї все ще йшли пробні трансляції. Офіційно ж редакція, яка готувала ефіри, була створена на початку березня. Спочатку передачі виходили в ефір по понеділках, середах і п'ятницях з 17:30 до 18:30. Програма включала в себе музику із платівок, живі виступи музикантів, розмовні програми, такі як читання, бесіди або інформацію про те, що відбувалося в Польщі. Згодом час початку передачі було перенесено на 18:30, з огляду на досить велику різницю в часі між Польщею та Америкою. І це треба було враховувати при плануванні програми. Через рік, у травні 1937 року, було запроваджено четверту на тиждень програму, що виходила по неділях з 17:30 до 19:30, тобто тривала 2 години. Мала вона переважно розважальний характер. Натомість було вирішено, що програми в понеділок, середу і п'ятницю будуть більш інформативними. У жовтні 37-го було прийнято рішення про щоденний ефір, тобто, передачі виходили сім разів на тиждень. А з уваги на згадувану різницю в часі вони транслювалися опівночі. У Нью-Йорку, наприклад, це була 6-та година вечора. Тож, повертаючись з роботи додому, місцеві жителі могли послухати те, що підготувало Польське радіо. Тоді ж, у жовтні, через два тижні, 15 числа, була запущена друга радіостанція. Перша називалася SPW, друга — SPD, це короткохвильові позначення. Обидві станції працювали на Північну Америку, але на різних чистих частотах. SPW на довжині хвилі 22 метри, SPD — 26. Завдяки цьому, якщо на одній з цих частот хтось мав поганий прийом, то міг перелаштуватися на іншу, і тоді прийом там міг бути кращим», — розповів Кшиштоф Саґан.
Короткохвильова радіостанція в Бабицях під Варшавою
Мовили станції відповідно до ліцензії, виданої Національною радою з питань телебачення і радіомовлення. На шкалах багатьох радіоприймачів того часу в короткохвильових частинах діапазону були позначення «Бабиці», «Варшава» або просто «SPW». Знак «SPW» також використовувала післявоєнна берегова станція «Радіо Варшава», яка слугувала для короткохвильового морського зв'язку (разом з «Радіо Ґдиня», «Радіо Щецин" і «Радіо Вітово»).
«Інвестиції в програми для закордонну весь час продовжувалися в рамках загальної програми розширення Польського радіо. Тож у серпні 1938 року було запущено ще дві чергові станції, SP19 і SP25, і їхній сигнал був спрямований на Південну Америку. А ще через два місяці, в жовтні, було запущено станції SP48 і SP31, які були спрямовані на Європу. Ця передача транслювалася з 21:00 до 23:00, деякі джерела кажуть, що до 23:30. А ще перед початком Другої світової війни, в вересні 1939 року, була запущена сьома передавальна станція, вже не в Бабицях, а в Радомі, де раніше також була така раніше станція зв'язку. Тож на початку війни Польща мала сім короткохвильових передавачів і вела мовлення на польську громаду в США, в обидвох Америках, а також на поляків, які проживали, наприклад, у Франції чи Бельгії. У виданні "Радіо в Польші в 1938 році" цілий аркуш присвячено програмам для зарубіжних країн і цим короткохвильовим станціям. Тут можна прочитати, серед іншого, що в цих передачах транслювалися щоденники та репортажі про Польщу, її минуле та історичні пам'ятки, про її краєвиди, соціальне, економічне, культурне та політичне життя», — зауважив Кшиштоф Саґан.
У зв'язку із широким розповсюдженням англійської мови серед польської громади в в Америці та США передачі ці виходили англійською. Важливу роль у програмах відігравало спілкування зі слухачами. Листи, що надходили до редакції, свідчили про їхню популярність.
«У 1939 році до Польщі прилетів пан Лєон Цєцюх, який був директором польської програми, що транслювалася в Нью-Джерсі. Тобто польська громада у США створила власну польськомовну програму. Коли він приїхав до Польщі, то відвідав, серед іншого, Польське радіо, і журналісти записали з ним інтерв'ю. Коли вони запитали його, чи польські американські слухачі цікавляться тим, що відбувається в Польщі, він відповів: "Важко собі уявити, наскільки земляки в Америці цікавляться справами поляків. Нас цікавить все, що ви тут робите і говорите. Ми, хоча багато хто з нас, молодих, зовсім не розмовляє польською мовою, любимо Польщу не менш щиро, ніж ви. Ми поділяємо з вами ваші радощі і печалі, і хочемо, щоб наша батьківщина була щасливою". Наступне питання стосувалося того, яку роль відіграють в Америці ці польські короткохвильові станції, про які ми згадували. І відповідь була: "Величезну". Тільки, на жаль, ці передачі погано чути, особливо в деяких штатах. Очікуємо з нетерпінням на зміцнення коротковильовок», — додав Кшиштоф Саґан.
У 1938 році Польське радіо для закордону мовило польською, англійською, німецькою, чеською та угорською. В 39-му додалися також португальська та італійська. Одним із перших англомовних дикторів Польського радіо для закордону, серед інших, був актор, добре відомий із «Кабаре старших панів» Єремі Пшибора. Йому ми обов’язково присвятимо одну із наших наступних програм. Із початком Другої світової і до самої окупації Варшави станції, що були призначені для іномовлення, продовжували інформувати слухачів у Польщі та за кордоном про поточні справи у країні. Але потім, як можемо пам’ятати із попередніх випусків, Трансатлантичний центр радіотелеграфного мовлення у Бабицях захопили німецько-нацистські війська. Натомість радіостанцію у Рашині, аби вона не дісталася окупантам, підірвали самі ж поляки. Пізніше аналізували, чи не було це зроблено занадто рано? Чи можливо було продовжувати мовлення ще деякий час? Адже наступного дня, коли люди прокинулися і увімкнули приймачі, сигналу Польського радіо не було, і таким чином вони були відрізані від інформації. Натомість німцям вдалося налаштували одну зі своїх радіостанцій на частоту, на якій мовив Рашин і передавали неправдиву інформацію польською мовою, наприклад, що Варшава впала, коли це ще не було правдою. Звичайно, цю інформацію намагалися спростовувати на хвилі «Варшава ІІ», а також регіональними радіостанції, які все ще мовили, наприклад, у Львові чи Вільнюсі.
Однак треба пам'ятати, що їхнє охоплення було набагато меншими…
Запрошуємо слухати аудіоверсію матеріалу у прикріпленому файлі
Христина Срібняк, Krzysztof Sagan