В 1937 році Юліуш Петри залишив посаду директора Польського радіо у Вільнюсі і повернувся до рідного колективу у Львові. Його керівником він залишався до середини 39-го, доки 11 вересня дикторка Целіна Нахлік не зачитала повідомлення про припинення мовлення Польського радіо у Львові. Частина його працівників разом із командою колишньої «Веселої львівської хвилі» залишили місто та евакуювалися до Румунії. Юліуш Петри залишився у Львові на радіо. Диктор Чеслав Гальський у своїх спогадах занотував, що за кілька днів до цього до його робочої кімнати зайшов невідомий чоловік, який представився без імені лише як секретар Польського радіо з Варшави і повідомив, що відтепер він тут надаватиме накази. Чеслав Гальський обурено виставив його з кімнати і заявив, що його директором залишається Юліуш Петри. 17 вересня Львів опинився у сфері радянського впливу, і замість Польського радіо на його базі почала діяти інша радіостанція. Юліушу Петри запропонували іншу посаду, до лютого 1940 року він був завідувачем абонентського відділу. Потім він працював реставратором у Музеї художньої промисловості. Коли Львів потрапив до рук німців, Юліуша Петри розшукувало гестапо, він був змушений переховуватися.
«Мені не вдалося з'ясувати, як так сталося, що він і працював, і був у розшуку одночасно. Але такі свідчення я знайшов, про те, що як інтелігент він був у списку осіб, призначених до ліквідації, і саме тому він переховувався. Але весь цей час він також був активним у підпіллі в головній опікунський раді у Львові, а згодом і в Армії Крайовій. Коли Львів був знову окупований радянською армією, Петри повернувся до роботи в музеї. А потім вони разом з дружиною Целіною Нахлік організовували концерти, наприклад, у церквах або навіть у себе вдома», — зауважив Кшиштоф Саган.
Після закінчення Другої світової війни, в грудні 1945 року, Юліуш Петри переїхав до Польщі у її нових кордонах. Чим займався перший час, досі недостатньо досліджено. Онука Йоанна Петри-Мрочковська упродовж багатьох років намагається доповнити біографію свого дідуся. Березнем 1946 року датуються деякі фото Юліуша Петри серед працівників Катовицької радіостанції Польського радіо. Але жодних згадок про те, що він міг там працювати, немає. Скоріше за все Петри приїздив до родини і як відомий довоєнний радіодіяч завітав до радіо в Катовицях. Приблизно в той самий час він опинився на радіо у Варшаві, де був заступником керівника програмного відділу.
«Я маю листування мого діда: він просто мусив виїхати зі Львова і, як я розумію, ненадовго опинився у Варшаві, а звідти його відправили до радіостанції у Вроцлаві, яку він повинен був підняти з руїн. Там дідусь пробув лише півтора року. Я натрапила на коментар, що він не витримав, що це було дуже непросто в нових політичних умовах, бо були вже сталінські часи. Потім він знову переїхав до Варшави на радіостанцію, де був радником. В цей час він вже почав хворіти. Потім дідуся перевели в експериментальний підрозділ, який працював над розвитком польського телебачення», — розповіла для проєкту Radio w pamięci zapisane онука Юліуша Петри Йоанна Петри-Мрочковська.
4 вересня 1946 року на Польському радіо Вроцлав вийшла в ефір перша пробна програма. Урочисте відкриття радіостанції відбулося 29 вересня. Натомість у пресі з нагоди відкриття ім'я Юліуша Петри не згадується. Свою роботу у Вроцлаві на посаді директора Петри розпочав у червні. Однак у повідомленнях тодішніх газет про відкриття радіостанції фігурувало інше ім'я.
«Можна сказати, що він намагався перенести туди львівські стандарти, з одного боку, а з іншого, намагався не дуже втручатися в ефіри. Під час однієї з пробних передач технічні працівники, які також були зі Львова, пустили в ефір пісню "Тільки у Львові". За спогадами Петри, його викликали у відділ безпеки, де він мав пояснити, як це сталося, і пообіцяти, що нічого подібного більше ніколи не робитиме. Потім він звертався до працівників із проханням цієї платівки не відтворювати. Водночас легенда про "Веселу львівську хвилю" була ще живою, адже він намагався створити подібну програму у Вроцлаві разом з Єжи Міхотеком, співаком зі Львова. Міхотек навіть спеціально написав пісню для такої передачі у Вроцлаві. Але чи то через брак авторів і артистів, запустити таку передачу не вдалося. Працівниця, у майбутньому — легендарна для Польського радіо у Вроцлаві, Малґожата Стербувна розповідала, що, коли вона з'явилася на роботу в день початку мовлення з однією валізою, директор Петри негайно відправив її до студії, щоб записати голос. Вона на це відповіла: "Але я не співачка, а працюватиму редактором". Натомість Петри зауважив: "Я знаю, дитинко, але якщо треба буде, то мусиш співати, бо ми тут, у Вроцлаві, маємо півтора співака, два актори, одного письменника і одного журналіста. То кожен новий мусить потроху виконувати всі ці ролі". Це показує, у якому кадровому стані було радіо в день відкриття радіостанції. Цього було замало, щоб створити програму на кшталт "Веселої львівської хвилі", хоча бажання зробити щось подібне було», — підсумував Кшиштоф Саґан.
Отож відновлення такої передачі, якою колись була «Весела львівська хвиля», так і залишилася нездійсненною мрією Юліуша Петри. Після роботи на Польському радіо у Вроцлаві він повернувся до Варшави, де працював над розвитком польського телебачення, а в останні роки свого життя дуже хворів і оселився під Варшавою, де помер у 1971 році.
Запрошує послухати матеріал
Христина Срібняк, Krzysztof Sagan