У черговому радіожурналі «Витоки» ми поговоримо про фестиваль традиційної музики «Усі мазурки світу» (пол. - «Wszystkie mazurki świata»), що цими днями відбувається у Варшаві. Це – один із перших фестивалів традиційної музики у Польщі такого великого масштабу, який, певним чином, формує фестивальний рух, смаки і вподобання поціновувачів традиційної музики. «Усі мазурки світу» відбуваються у центрі Варшави, тим самим, як кажуть організатори, показують, що традиційна, сільська музика – це те, з чого черпав натхнення Фридерик Шопен, це – велика і багата традиція, якою треба пишатися і заглиблюватись у неї. Про фестиваль і рух навколо нього розповідає одна із організаторок, дослідниця традиційної музики, співачка і журналістка Яґна Кніттель.
- Фестиваль «Усі мазурки світу» (пол. - «Wszystkie mazurki świata») ми почали організовувати у 2010 році. Тоді у Польщі був рік Фридерика Шопена. Певне коло осіб – ідейників цього фестивалю – ще набагато раніше усвідомили, що музика Шопена, його мазурки та інші твори не народилися б, коли б він не виховувався у певному музичному середовищі, яке за його часів було на польській провінції, у селі. З певних джерел ми знаємо, що Шопен бував на забавах у корчмі, а принаймні був один раз точно і навіть підігравав капелі на басолі. І з’явилась така ідея, аби поширити бачення, перспективу бачення творів Шопена на традиційну музику. Це була основа ідея, щоб саме у рік Шопена старатись отримати фінансування на те, аби розпочати такий проект.
А другою мотивацією цього проекту і фестивалю і, в принципі, найважливішою, була потреба, аби традиційну польську музику, яка в селах уже давно зникає, вимирає, а, разом з тим, вже мала своїх продовжувачів уже з 90-х років, коли у Польщі почали формуватися групки чи середовища, які цією автентичною музикою займалися, цікавилися, вчилися грати, танцювати, показати іншим. В основному – це були середовища, що формувалися навколо Варшавського дому танцю. Але раніше цей рух був дуже малий, він виходив з низів. Можна сказати, що це були еліти, які цінували таких старших музикантів, запрошували їх до Варшави, приятелювали з ними, від них вчилися грати і танцювати. Але все це було, можна сказати, сховане, цього ніхто не бачив. Це відбувалося у малих, закритих клубах для дуже малої кількості людей. Тоді було зрозуміло, що народна, сільська музика у польському суспільстві сприймається неоднозначно. Молодь та інтелігенція трималися від цього далеко, адже це асоціювалося не зовсім добре. По-перше, це теж було елементом пропаганди ПНР, по-друге, була проблема зі стилізацією – намальованими дівчатами на сцені. Польське суспільство не мало доступу до такої справжньої традиційної культури – музики, справжніх забав з тою музикою. Тому це поняття не було привабливим. Народна музика асоціювалася з чимось на зразок відсталості, з тим, що викликає сміх, не модне, не в тренді і не сексуальне. Тому ми – тих кілька осіб, що задумували фестиваль, - хотіли саме це змінити. Ми хотіли, аби цю музику було показано як щось цікаве, що викликає подив, захоплення, аби це явище подати на золотій тарілочці, красиво, щоб все це відбувалося у центрі Варшави. Це взагалі була наша головна умова – фестиваль має відбуватися у центрі Варшави, має бути велика промо-кампанія, щоб було багато людей, аби ця музика звучала настільки голосно, щоб приходили люди з вулиці. І так справді сталося. Це дійшло до людей вже тоді, хоч це був перший фестиваль і не було багато можливостей. Багато людей, які би ніколи в житті не пішли на такий фестиваль, приходили на танці з традиційної музикою.
Фестиваль "Усі мазурки світу" 2020, концерт "Розточчя - близький схід", видатні розточанські співачки Яніна Хмєль і Яніна Пидо разом зі своїми ученицями
А що означає назва «Усі мазурки світу»?
- З одного боку це було пов’язано із першим фестивалем у 2010 році – Шопен, невідома польська музика, не цінується польським суспільством, а з іншого боку – фактом є те, що мазурки і, взагалі, так звані польські ритми раніше, десь у 16 столітті потрапили до Швеції, пізніше – до Франції, і далі з військами Наполеона у світ... Є різні теорії на тему, наскільки багато спільного є із польськими мазурковими ритмами, ритмами куявяка – ще одного танцю, із музикою різних країн, з мазуркою, що є у багатьох франкомовних, іспаномовних країнах.
Капела Бутринів
На перший фестиваль було запрошено гостей з африканської Республіки Кабо-Верде зі своєю мазуркою, були гості з Франції, які також грали цю мелодію. Потім почали з’являтися гості зі сходу, які були дуже тепло прийняті, з України, Росії, Білорусі. Ми програму фестивалю формуємо так, що не просто запрошуємо фольклорні колективи, а передусім нам йдеться про людей, що глибоко цікавляться певною традицією, автентикою – in crudo, тобто вчаться від найстарших носіїв традиції, від майстрів, від сільських виконавців або ще краще - зі старих записів, аби це була така традиційна, найдавніша, найстаріша музика з конкретних регіонів, конкретних традицій. Але, коли формується програма фестивалю, то ми шукаємо різні поєднання, аналогії або також і відмінності у музиці. Неодноразово на фестивалі були українські концерти і завжди ми шукали спільних течій, або, наприклад, поєднували музику до танцю – ту, яка є за межами Польщі, і яка є у нас. Тобто ми до цього підходимо тематично. Назва «Усі мазурки світу» і саме це слово «мазурки», ритм цієї мелодії найчастіше асоціюється із польською музикою.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль