13 травня у Варшаві розпочинається чотириденний 23-ій фестиваль Польського радіо «Нова традиція», що є чи не найважливішим фестивалем фолькової музики у Польщі. Його організатором є Радіоцентр народної культури і з 1998 року фестиваль дає можливість виступати молодим виконавцям з Польщі, що у своїй творчості черпають із польської народної музики та музики національних і етнічних менших, що є у Польщі, під час дводенного конкурсу у рамках фестивалю. На «Новій традиції» також відбуваються концерти виконавців world-music зі всього світу, а також на сцені Концертної студії Польського радіо ім. Вітольда Лютославського у Варшаві виступають старші музиканти та їхні учні, що грають музику in crudo – традиційну музику польського села. Цьогорічний фестиваль – винятковий з огляду на річну перерву, спричинену пандемією, а також вперше він відбудеться в онлайн форматі без участі публіки. Але всі концерти та конкурсні виступи можна буде дивитися в інтернеті на каналах Радіоцентру народної культури Польського радіо. До вашої уваги розповідь журналістки і засновниці фестивалю «Нова традиція» і Радіоцентру народної культури Польського радіо, етномузикологині Марії Балішевської про підвалини фестивалю та його мету, спрямування, а особливо про важливість конкурсу «Нова традиція».
Ідея створення фестивалю прийшла трохи ззовні, оскільки дуже важливий фестиваль схожого профілю мало ВВС на той час. Тоді я співпрацювала в рамках Європейської мовної спілки з різними європейськими радіостанціями. Я мала нагоду бути на їхньому фестивалі, який називався «Молода традиція». Досі він існує у Шотландському радіо. На своєму рідному радіо, на жаль, він не зберігся. Той фестиваль звернув мою увагу на те, що немає у Польщі місця для молодих музикантів, де би вони могли реалізовуватись не лише у галузі традиційної музики, що тоді у нас в 90-х роках була ще жива, хоча є живою і досі. Але не було такого місця, де би вони могли трохи експериментувати з цією музикою, пробувати свої сили в інших формах і на інших інструментах. Тому ця ідея фестивалю прийшла з Англії, але не лише, адже вже тоді був фестиваль «Фолькові Міколайкі», був фольковий фестиваль у Зомбковицях Сілезьких… Декілька фестивалів вже було, але всі вони мали дещо інший профіль. Ми хотіли, аби це було місце, де би черпалося з польської традиційної музики (тому і це відбувається на Польському радіо) і звичайно музики національних та етнічних меншин, що живуть у Польщі.
Володарі гран-прі "Нової традиції" у 2019 році гурт "Lumpeks"
За словами редакторки Марії Балішевської, коли фестиваль і конкурс «Нова традиція» творився, то передбачалося, що його форма має бути доволі відкритою для молодих виконавців, так і було записано у першому положенні конкурсу для фольк-виконавців.
До сьогодні важко однозначно визначити, чим є фолькова музика. На той час це було складно, а сьогодні, мабуть, ще складніше. Уже в самій цій назві – Фестиваль фолькової музики - є ця широка ідеологічно-мистецька панорама. Тобто кожен міг по-своєму так, як відчуває, як бачить і чує творити музику по-новому або ж відтворювати її так, як він цього хоче. Ми допускаємо найбільш можливу стилістичну різноманітність, що видно по широкому списку нагороджених гуртів протягом цих 23 років існування фестивалю. Ця музика може розвиватися. Ми також до конкурсу допускаємо гурти, що використовують дуже близько традиційну музику. Був такий лауреат «Гран-прі» як «Шукачі загубленого рулону», це струнне тріо, що грало абсолютно так, як грають капели на сільських весіллях або ж грали у минулому. Завжди це повинен бути свідомий вибір і стилістики. Капела Малішув це один із цікавий вибір. Це має бути свідомий вибір мистецького шляху, що близький до традиційної музики. Але, звісно, всі можуть експериментувати. Є гурти, що приїжджають на наш фестиваль з комп’ютером і з ним просто чудово імпровізують і також створюється цікава музика. Адже така наша мета: має творитися цікава, нова музика, але звичайно слово «нова» не обмежує. Це може бути також музика у старому стилі.
Отож, конкурсанти «Нової традиції» повинні у своїй музиці черпати з традиційної польської музики. Чи так завжди було і є?
Перший переможець фестивалю – це був гурт «Худоба» з Вроцлава. І це був гурт, що черпав передусім з української традиції. Тому цих обмежень не було. Спочатку був такий переможець, «Худоба». Наступного року – «Музиканти», тобто вже абсолютно польська традиція. Але на третьому фестивалі – 2000 року – гран-прі здобув гурт Cracow Klezmer Band, тобто це була єврейська музика. На нашому фестивалі можливо все – кожний стилістичний шлях, абсолютно кожне джерело за умови, що це і добре виконано, що це цікава музика, що це музика, у які відчувається мистецьке віяння. Такі очікування є. Польське радіо згодом популяризує гурти, які отримують нагороди, але не тільки ті, що стають лауреатами. Нагород не так багато, а у фінал проходить трохи більше десяти гуртів. І багато з них заслуговує на те, аби їм допомогти у пізнішій кар’єрі. Ця допомога – різноманітна: доступ до студії запису, змістова допомога, у минулі роки ми також організовували майстер-класи… Одним словом, фестиваль «Нова традиція» є своєрідною відправною точкою для розвитку музики, що походить з традиції.
Один із концертів "Нової традиції" у 2019 році
Я спостерігаю за цим фестивалем від початку його існування. Передусім, я бачу великий розвиток. Гадаю, що можна цей розвиток фолькової музики у Польщі приписати зокрема фестивалю «Нова традиція». Не лише, але і також нашому фестивалю. Я думаю, що молодим виконавцям він дає досить багато. Це своєрідний виклик, що стоїть перед ними. Якщо вони хочуть прийняти цей виклик, то вони повинні добре попрацювати, пошукати цей репертуар, тобто фестиваль їм дає нагоду дізнатися про музику, якої вони раніше не знали. І коли би не цей виклик, вони би цього не робили. Було чимало таких гуртів, які готували програму спеціально для цього фестивалю і вони мали успіх, бо знаходили якусь власну цікаву стежку реалізації цієї мети.
Дивлячись на те, скільки гуртів зголосилося цього року до фестивалю, а їх було 113, то, думаю, що фестиваль справді щось дає цим музикантам, якщо вони так масово хочуть в ньому брати участь. До фіналу ми допускаємо лише кільканадцять гуртів.
Варто сказати, що, по-перше, ця музика живе і певною мірою вона відродилася. І навіть, коли її і далі важко визначити, то й далі вона має той найважливіший елемент, а саме – джерело, звернення до польської народної традиції, до традиції національних та етнічних менших.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар'яна Кріль