Українська Служба

Кшиштоф Требуня-Тутка: Люди вірять, що доки ходять колядники – доти не буде кінця світу

31.12.2021 00:06
На Підгаллі ми віримо у те, що Ісусик народився під горою Ґєвонт, під Татрами, у курені, у холоді, у вбогій шопці, адже саме так написано у Святому Письмі. Першими до Ісуса прибули пастухи, а пастирі – це ми, ґуралі, які, як добрий пастир, дбають про свої вівці, – розповідає Кшиштоф Требуня-Тутка
Аудіо
  • Кшиштоф Требуня-Тутка: Люди вірять, що доки ходять колядники - доти не буде кінця світу
Rodzina Trebuniów-Tutków
Rodzina Trebuniów-Tutków Aleksandra Tykarska PR

У Польщі триває час колядування, попри те, що все частіше Різдвяні свята обмежуються до двох днів – 25 та 26 грудня. Проте, наш гість каже, що так не повинно бути. Колядувати треба аж до свята Трьох Королів, тобто до 6 січня, це – чудова традиція. Кшиштоф Требуня-Тутка – відомий музикант з Підгалля, мультиінструменталіст, вчитель та архітектор, лідер родинного гурту «Требунє-Туткі» підкреслює, що на Підгаллі колись колядники навіть танцювали у хаті господаря. Це була велика радість.

Одна із ґуральських колядок каже: «Dobrze, żeś się Jezu pod Giewontem zrodził» («Добре, що ти, Ісусе, народився під Ґєвонтом» – укр.). І, справді, ґуралі вірять і пишаються цим.

- На Підгаллі ми віримо у те, що Ісусик народився під горою Ґєвонт, під Татрами, у курені, у холоді, у вбогій шопці, адже саме так написано у Святому Письмі. Першими до Ісуса прибули пастухи, а пастирі – це ми, ґуралі, які, як добрий пастир, дбають про свої вівці. Так, ці всі біблійні тексти нам дуже близькі і ми завжди їх перекладаємо на свою реальність, на свій підгалянський, татранський простір. А на Підгаллі збереглися звичаї ще з дохристиянських часів. Відомо, що щомісяця за римських часів бажалося успіхів. Тоді стукалося палицями у землю, до підлоги, щоб ці побажання мали більшу силу. І це також збереглося у нашому колядуванні, коли приходить Ангел, баца, що несе шопку, троє царів з цікавими іменами – Фридерцик, Стах, Іван. З ними також є старий дід. Звичай шопки є об’єднуючим елементом по всіх Карпатах. У нас вона також збереглася. Коли ми були малими дітьми, то наш тато старався її відновити, – розповідає Кшиштоф Требуня-Тутка.

Концерт колядок родинного гурту Требунє-Туткі у концертній студії Польського радіо у Варшаві, 2019 рік, 1 частина

А що особливого було у шопці?

- Коли я був дитиною, до нас приходили такі більш краківські колядники, тобто героди зі смертю, з маршалком, чортом. Пастерська шопка тоді вже була дещо призабута. Але були ще старші люди, що пам’ятали з дитинства, і вони нам трохи переповіли ці історії, як вона виглядала. Ми звернулися також до матеріалів Татранського музею, які зібрав Юліуш Зборовський. Іноді цей діалект є дуже стародавній, для нас не завжди зрозумілий. Він – напівґуральський, напівсловацький. Але особи із шопкою до сьогодні ходять по домівках і приносять щастя, успіх на увесь рік. Люди вірять, що доки ходять колядники, доти не буде кінця світу.    

Концерт колядок родинного гурту Требунє-Туткі у концертній студії Польського радіо у Варшаві, 2019 рік, 2 частина

А чи на Підгаллі колядують і чоловіки, і жінки?

- Раніше колядували лише чоловіки. І це були не лише молоді хлопці, але також і дорослі, також ходили по домівках, співали. Згодом старші вирішили, що оскільки вже нема біди, більш-менш добре живеться, то колядування і прохання про якісь подарунки не є доброю традицією. Звісно, це неправда, адже це чудовий звичай співу, колядування, побажань. А цей обмін подарунками, тобто коли колядники співають у подарунок, віншують, а іноді навіть танцюють із доньками господаря, яким бажається вийти заміж, успішного життя, щоб мали успіх на господарстві, у курені… Коли є баца, то є одні побажання, а коли ґазда – то інші. І цих побажань є багато. І чим ближче до Нового року, то вони змінюють свою форму, тому також ходиться з Зіркою, з Туронем, тобто з таким створінням, що зроблене з черепа, з рогами барана, що закручені, із пащею з дерева, а також зі шкірою. Іноді на цього Туроня вбирають спеціальний коц, тканий, дуже старовинний. Колись такі в кожному домі ткалися на ткацьких верстатах. І це так багато різних реквізитів. Ці звичаї, старі пісні виводяться з дуже давніх часів, часто ще з дохристиянських, але з християнством вони прекрасно поєдналися. І сьогодні ми віримо, що все це на хвалу Божу, це все створено для того, аби ми добре проживали час свят, щоб ми раділи, і не лише протягом цих двох святкових днів, як це є зараз, у комерційні часи, але щоб це святкування тривало від Святвечора аж до свята Трьох Королів щонайменше.  

Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі

Мар’яна Кріль    

Побач більше на цю тему: колядки Різдво народна музика