Сьогодні у «Витоках» представляємо новий альбом із музичної серії «Музика джерел» Радіоцентру народної культури Польського радіо, 34-та частина якої вийшла минулого тижня. Новий диск серії присвячений одній із найвідоміших польських традиційних співачок, іконі музики курпівського регіону Валерії Жарнох із місцевості Домбри біля Мишинця.
Валерія Жарнох народилася у 1908 році, а померла у 1988. У Домбровах вона провела все своє життя. Витинанкарка, поетка, весільна співачка, артистка розмовного жанру. Це була видатна виконавиця різножанрових пісень курпівського регіону. Валерія Жарнох була лауреаткою Премії ім. Оскара Кольберга «За заслуги для народної культури» у 1978 році і головної нагороди на Фестивалі капел і народних співаків у Казімєжі Дольному у 1986 році. Її вважають однією із найвидатніших співачок у документальній історії польської традиційної музики.
В архіві Польського радіо є понад 100 музичних записів Валерії Жарнох, зроблених у 70-х роках ХХ століття. Значна частина записів – це також розмови зі співачкою та інтерв’ю на тему сільських обрядів.
У радіожурналі «Витоки» ми також послухаємо спів Валерії Жарнох, а також розповідь про співачку видатного польського етномузиколога, професора Варшавського університету Пьотра Даліґа, який з 70-х років записував співачку і з нею приятелював.
«Особисто я зустрівся з пані Валерією, чи Валерцею, як вона сама про себе казала, у 1978 році. Тоді разом з вже покійною професоркою Анною Чекановською і групою студентів ми відвідали найвидатніші постаті курпівської музичної культури. Тоді я був ентузіастом, коли йдеться і про записи різних розповідей, історій. Я записував всі її розповіді, адже через них я усвідомлював, що це неймовірно багата особистість, неймовірно різностороння, життєрадісна, гостинна, але вона також мала свій гонор, навіть гострий курпівський язичок і це було її такою гарною рисою, дуже особливою як дуже самостійної артистки. Вона була посередницею між зовнішнім світом та цією традиційною, у певному розумінні закритою, культурно ізольованою консервативною Курпівщиною. Думаю, Валерія Жарнох відіграла схожу роль, як видатний музикант з Підгалля Сабала. Вона мала непосидючий характер. Була неймовірно активною на різних полях. Вона брала участь у першій фазі популяризації курпівсього фольклору. У 1929 році вона заснувала перший фольклорний гурт. Це була співоча група, що працювала на запрошення. Це була особа, що виросла на хвилі ініціатив можна сказати політичного характеру, що сприяли популяризації народної культури також у ІІ Речі Посполитій».
Особистість і харизму Валерії Жарнох складно собі уявити, дивлячись лише на фото, але слід знати, що це була справді виняткова артистка – аніматорка місцевого культурного життя, виконавиця різних пісень і знавець звичаїв та обрядів регіону. Вона була неймовірно популярна з огляду на свою пам’ять і репертуар, який співала, що був дуже давній (знала близько 800 пісень). Також мала дуже особливий голос.
«Вона була постійно активна, також і в 50-х роках вона не відмовлялася представляти курпівську культуру на загальнодержавному рівні. Заглиблюючись у її характер, чому вона була саме такою, то мені здається це було зумовлено прикордонням. На прикордоннях загалом є характерною така традиційна поведінка, коли йдеться про культуру. Там є більш виразна та свідома ідентичність. І це також мало значення. А другий момент, це те, що чоловік Валерці був дуже прихильний до її активності, поїздок, представлення. А це не є частим явищем. Тож вона мала всі дані, аби розвиватися як справжня зірка курпівського співу. І також вона була до кінця життя. Це одна із найбільш впізнаваних, і у репертуарному контексті, співачка. Важливо, що вона відчувала певну популяризакторську місію своєї майстерності. Валерця завжди охоче приймала студентів музикології, аби поділитися своїми знаннями. Завжди, коли ми приїжджали, то на її столі було багато зошитів. І вона казала: „Вибирайте пісні з цих зошитів. Мелодії я знаю”. Ці мелодії були в голові. Це була така людина, яку пам’ятаєш все життя. Мені здається, що в собі вона мала всі курпівські риси. Те, що з неї справді випливало, то це те, що вона сама називала „kulasiki”. Це були різні прикраси у співі, мелізми, які вона з певною магією вводила у свій спів. Це випливало з почуття надання особливості цьому співу, це було щось святе. Вона надзвичайно прислухалася до мелодичної лінії. Коли вона співала курпівські пісні, то це було для неї як свято. Вона була свідома того, що вона виняткова особистість. Також це вона віддзеркалювала у своєму стилі співу. Ця - святий спів. І це вона робила з повним переконанням того, що щоби вона не співала, то це висловлення її внутрішньої правди».
Записи, які увійшли до нового диску із серії «Музика джерел», які вибрали журналісти Радіоцентру народної культури Польського радіо Маґдалена Тейхма і Куба Борисяк, це записи 70-х років, а передусім вони були зроблені у 1974-1978 роках. У архіві Польського радіо переважно є весільні пісні у виконанні Валерії Жарнох, лісові, колисанки, пісні про кохання.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль