У Буковині Татранській на Підгаллі відбувся 51-ий Ґуральський карнавал. Це один із найважливіших фестивалів-конкурсів на півдні Польщі, де виступають колядницькі групи регіону, а також танцюристи. Окрім цього, фестиваль має на меті збереження давніх колядницьких традицій Підгалля, Бескидів, Живєцього регіону, Спіша, Орави та інших теренів, а також продовження їх для наступних поколінь. На Ґуральський карнавал до Буковини Татранської деякі із колядників приїжджають вже дуже багато років, понад 20. Трапляється так, що в одній групі виступають навіть три покоління — дідо, син і внук. Саме так, адже тут колядують лише чоловіки.
Розповідає директор Буковянського центру культури «Народний дім», підгалянський музикант Бартломєй Кошарек:
— Безперервно з 1973 року Ґуральський карнавал у Буковині Татранській, тут, у Народному домі, відбувається, триває і дуже добре мається. У 1973 році за ініціативи культурних діячів під проводом мого тата Юзефа Кошарка та Адама Савіни, який працював у структурах повітового Будинку культури у Новому Тарзі, було започатковано цей дуже важливий і цінний конкурс, коли йдеться про різдвяну, новорічну обрядовість, що пов’язані із польською культурою, яка виводиться із християнського коріння.
Я якраз народився на перший Ґуральський карнавал, тож я не бачив того світу, мої дитячі очка були ще маленькі. Але тоді треба було дуже багато зробити, щоб фестиваль взагалі відбувся. Пам’ятаймо про те, що це був ще час ПНР, це була зовсім інша реальність, що було пов’язано із оковами комуністичної цензури. Тож треба було бути дуже уважним, аби християнські мотиви, які опираються на народженні Христа, тодішня влада затвердила і допустила до конкурсу, щоб ця подія могла відбутися. І це вдалося.
Шимон Бафія, колядник із Закопаного:
— Ми приїхали із Закопаного і околиць. Сьогодні ми представляли Шопку, так звану «закопянську шопку». У нас не говорили, що це були відвідини колядників. У нас ходилося із шопкою або ходилося із «дідом». Сьогодні тут у Буковині Татранській ми представили «шопку із Дідом». І це найстаріший (записаний понад 100 років тому Юліушем Зборовським, керівником Татранського музею) знаний обряд відвідин колядників. Тоді це було не ґуральським діалектом, а ламаною словацькою мовою. Це була ні польська, ні словацька мова. І так, як це було ним записано, так ми сьогодні це тут представили, у тій оригінальній версії. Головна постать — Дід, також були Федор, Стах і Іван, це такі архаїчні колядницькі постаті, а також найважливіший ангел із шопкою, який її тримав, який сповіщав про народження Ісуса Христа.
Група колядників із Закопаного, Mariana Kril
Етнологиня, членкиня журі Ґуральського карнавалу, доктор Дорота Маєрчик:
— Я працюю у складі журі на цьому фестивалі з 2009 року, це вже кільканадцять років. І щороку мене тут захоплює дуже високий рівень колядницьких груп, адже вони вже відібрані, це кращі з кращих, їх обирали на рівні повітів, воєводств. Можна сказати, що сюди приїжджають найкращі групи колядників. І це справді велика радість їх споглядати і слухати ці видовища, цих людей. Також іноді я дивлюся на це з ностальгією, оскільки приїжджають справді люди, для яких це щось дуже важливе, на сцені видно не лише мистецький рівень, але також і емоції, видно зворушення. Дуже часто — це старші люди, які з року в рік стають старші, а вони і далі з великим ентузіазмом беруть участь над цими виступами. Відчувається, що це для них частина життя, вони вкладають у це багато праці і душі.
А коли йдеться про підтримку традицій і їх продовження?
— Ці колядницькі традиції справді живі, їх продовжують. Сьогодні я трохи розмовляла за кулісами із групами і запитувала, чи вони справді відвідують людей з колядою, чи ці виступи готують лише для фестивалю. Але вони справді ходять під час свят із колядою, тож ця традиція живе. Але особисто я дуже радію тому, що ці колядницькі форми, наприклад, Героди, передають із покоління в покоління у традиційній формі. Звісно, трапляються сучасні тексти, адже все змінюється і розвивається, також змінюються проблеми, з якими ми змагаємося. І все це, особливо у віншуваннях, сучасні колядники стараються нам передати. Ми всі віримо, що слова мають силу, тобто те, що нам скажуть колядники, має збутися. Також я радію тому, що у залі є багато людей, особливо дітей, молоді, які дуже гарно реагують, наприклад, на сцени, де з’являється смерть, чорт, там представлена боротьба Добра зі Злом, тут з’являються виховні моменти, дітям показується, що добро завжди перемагає, що за злі вчинки дається покарання, тож тут є дуже багато педагогічних аспектів, які з’являються у колядницьких сценах. Я дуже радію, що тут є діти і молодь, сюди приходять цілими родинами, які тут, у Буковині, проводять зимові канікули.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль