- Я чотири рази старався здобути цю нагороду і лише за п’ятим разом це вдалося. У 2007 році я вперше був у Казімєжі, пізніше у 2012, 2016. У 2020 році я посів друге місце, тоді у мене була травма руки. Для мене це означає дуже багато, це радість, яку неможливо описати. Вже грати у Казімєжі — це дуже почесно, посісти перше місце — це взагалі чудово, а вже отримання «Башти» — це просто неймовірно, — розповідає Здзіслав Квапінський, лауреат головної нагороди — «Башти» — на 57-му Фестивалі капел і народних співаків у Казімєжі Дольному над Віслою.
- Як ти готувався до цього фестивалю? Як взагалі виглядає етап підготовки до цього фестивалю? Відомо, що є відбіркові тури, які відбуваються у декілька етапів. Яка підготовка на завершальному етапі? Який матеріал ти цього разу підготував?
- У моєму регіоні треба обов’язково бути у Пшисусі. Там відбувається відбірковий тур. І там мене відібрали до Казімєжа. Там я грав дві мелодії, а вже у Казімєжі я додав ще дві. І це був репертуар з Повісля, адже я родом звідти. Я старався грати репертуар звідти. І цей репертуар я найбільше люблю, це моя велика любов, я дуже шаную ці повісляки. Також я стараюся грати мелодії і з інших регіонів, адже я також граю на весіллях, різних подіях, то там треба грати більше. Але повісляки, мелодії з-над Вісли, повільніші — найбільше припали до душі.
- А якими є ці мелодії, ці повісляки? Відомо, що вони повільніші, ніж ті, що грають на три. Але чим вони відрізняються від інших мелодій, що мають ритм 3/4?
- Основна різниця це така, що вони граються повільніше, загалом вони — повільніші. Як то кажуть, так, як Вісла пливе поволі, тож і мелодії звідси повільніші відповідно до течії річки. І особисто для мене ці повіслянські мелодії мають мало прикрас, вони граються, як співаються. І на скрипці я можу щось додати, якісь прикраси, але загалом цього є дуже мало. Це як співається, так і грається, так це мені вдається.
- Здзіславе, мені дуже цікаво, як зараз виглядає ваше родинне музикування? Я слідкую за різними вашими записами із сільських танців. Де вони відбуваються? Як часто ви їх організовуєте? І хто це організовує?
- Ми щасливі, адже моя похресниця — донька моєї сестри — отримала у спадок сільську хату у Шиманові. Там ми вирішили організувати такий народний дім, ми це називаємо Домом Квапінських. Там дуже гарний інтер’єр, адже колись, коли організовувались танці, то треба було з тих будинків практично все повиносити, щоб було місце для танців. Виносили ліжка, шафи та інші речі, щоб було більше місця для танців у великій кімнаті. А тут у нас не треба нічого виносити. Лавки стоять лише по краях і цього достатньо, адже середина вільна і можна танцювати.
На цьому подвір’ї, де знаходиться ця хата, я зробив пліт, такий традиційний, як були колись, щоб це обгородити. І я сердечно запрошую усіх до Шиманова, як тільки буде якесь оголошення на ФБ. Там відбулись вже не одні танці, там є та атмосфера, музика. Також ми граємо разом із Басею Міхалець, з братом, з сином. Також ми співаємо на цих танцях. Є також такі мелодії, які сьогодні вже немодні, це стара традиційна музика. Тому сердечно запрошую до Дому Квапінських.
До нас приходять і місцеві, але також приїжджають люди з різних сторін, з-поза Радома, це і 50 км, і 100. Бували люди, які долали такі відстань, аби до нас приїхати на танці. Ми стараємося грати так, як це було колись. У нас грає капела. Хочу згадати про те, як колись, коли мені було 17-18 років, батьки купили мені акордеон, це купили для нас, бо брат також грав. І тоді ми грали по забавах. Ми стараємось, аби ця атмосфера, ця гра була такою, як було 50 років тому, у цьому нашому будинку.
Тоді та атмосфера була іншою, тому що тоді була ще нафтова лампа чи 1-2 ліхтарі, щоб трохи освітлити приміщення. Тоді було тісно, молодь приїжджала звідусіль — велосипедами, приходили пішки. Тоді було і гаряче, і тісно, в середині був дим, бо палили в печі. Це може не було надто приємно, але разом з тим, це добре запам’яталося з тих років. Тоді ми грали найрізноманітніші мелодії, але також тоді, у ті часи, ми намагалися грати якісь сучасні хіти, це були популярні на той час пісні. Але зараз ми повертаємося до традиції, до народних мелодій, не граємо вже сучасних.
За словами Здзіслава Квапінського, є велике зацікавлення цією музикою серед місцевого населення, ця культура — культура сільських танцювальних забав сьогодні знову потрібна людям. Здзіслав Квапінський разом зі своєю родиною також намагається у різний спосіб популяризувати цю музику серед молодого покоління, наприклад, беручи участь у майстер-класах у музичних школах. Але також, як він каже, такого роду фестивалі, як у Казімєжі, є сьогодні дуже і дуже важливі у контексті поширення цієї музики і зустрічі старшого і молодшого поколінь поціновувачів традиції.
- Різного роду огляди, як у Пшисусі, у Казімєжі, і ще багато інших, у Вєняві, я там також буваю, також у Ліпську. За моїми спостереженнями, у цих оглядах бере участь все більше молоді. Після огляду у Казімєжі «майстер-учень», то помітно, скільки молоді вже є. Думаю, що колись стільки не було і такого зацікавлення. Я дуже позитивно про це думаю, адже так само і в Пшисусі, відомо, що більшість — це старші люди, які люблять цю музику, приїжджають послухати, поспівати, але, я вважаю, що молоді є все більше.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль