До 19 листопада в Етнографічному музеї ім. Францішека Котули в Ряшеві можна оглянути виставку «Поліфонія пам’яті на межі карпатських світів». На одній із вершин Східних Бескидів (так звані Бещади в Польщі) сходяться кордони трьох держав: Польщі, України та Словаччини. Прикордонні території національних держав навколо Карпатського вододілу є просторами накладання різних і мінливих інтерпретацій минулого та політики пам’яті. Місця пам’яті — це як самі кордони, так і прикордонні ландшафти, насичені національною символікою та вшануваннями. Через переміщення кордонів, міграцію, контрабанду, шлюбні стосунки пам’ять про карпатське пограниччя є багатоголосою. Про виставку розповідає її автор, доктор етнолог Томаш Косєк з Ряшівського університету.
— Це щось, що є зі мною вже давно. Причому, я думаю, що спочатку це було доволі неусвідомлено. Взагалі, вертаючись до моїх етнографічних витоків, то насправді на етнологію у Познані мене притягнув досвід підлітка, коли я їздив у Бескиди, Нижній Бескид, і там я помічав сліди людей, яких нема. І тоді у моїй голові зароджувалася якась цікавість. Це були спроби підліткових пошуків. Це мене привело на етнологію. І, скажімо, навколо цього прикордонного трикутника, де стикаються три кордони, який ми бачимо на цій виставці і намагаємося про це розповісти з куратором, художницею і з цілою командою людей, то десь ця пам’ять, сліди по різних рівнях пам’яті були постійно присутні, причому спочатку це було трохи цікаво, трохи своєрідне захоплення, але не до кінця усвідомлене. Але в міру наукового розвитку, дорослішання, роздумів над світом цей елемент з’являвся все більше. Він ніколи не був суто предметом моїх досліджень — цей шар суспільної пам’яті навколо цих трьох кордонів. І, щиро кажучи, щойно під час пандемії, коли Університет Сант-Галлена запропонував такий грант на поширення досліджень на прикордоннях, я над цим задумався. Це не мав бути грант суто науковий, а більше популяризаторський. І тоді я подумав, що можна було б запропонувати їм таку документацію про різні пам’яті навколо цих кордонів — Польщі, Словаччини та України. І звідти є ці фотографії, також звідти є аудіозаписи, які можна послухати в іншому залі [Етнографічного музею у Ряшеві — ред.]. На основі цих матеріалів також було створено сторінку wododzial.pl. На ній є частина цих матеріалів. І над цим ми працювали разом із колегами з іншого нашого проекту wododzial.tv. Виявилося, що те, що ми запропонували і що нам вдалося зробити за наданий грант з Університету Сант-Галлена, добре сприйняли грантодавці. Коли з’явилася можливість, щоб тут, у Етнографічному музеї ім. Францішека Котулі у Ряшеві показати виставку, то швейцарська сторона сказала, що також охоче це профінансує. Нам це дало можливості для того, аби зробити щось більше, ніж лише стандартну виставку фотографій. Ми старалися про поліфонію, багатоголосся, пам’ять навколо трьох кордонів розповісти через різні три канали.
До 19 листопада в Етнографічному музеї ім. Францішека Котули в Ряшеві можна оглянути виставку «Поліфонія пам’яті на межі карпатських світів», фото: Томаш Косєк
А цими каналами є фотографія, карти з різних періодів, усні розповіді та аудіосфера місць навколо кордонів.
— Тут ми маємо це найближче сусідство навколо трьох кордонів. Центр зустрічі цих кордонів сьогодні знаходиться на горі Кшемєнєц (Krzemieniec), яку також називають Кременарос (Kremenaros), а люди, які були у Бескидах і яким вдавалося видряпатися на неї, знають, що на самій вершині там є мармуровий тристоронній обеліск, на якому є герби трьох країн, назва кожної з країн і там стикають три кордони. Це один із екскурсійних пунктів у Бескидах. Але у самому проекті не йдеться про цей пункт, а більше про простір навколо цієї точки. І, скажімо, на відстані 50 км від цієї точки. Виявляється, що це триростороннє прикордоння, ці кордони, ці держави, які сьогодні там перетинаються, це не є щось вічне, незважаючи на те, що національні, історичні наративи нам намагаються так говорити. Але, якщо ми ознайомимося з цією виставкою, то виявляється, що упродовж 120 років зміни кордонів, зміни країн і також зміни наративу про те, що таке пам’ять, чим повинна бути локальна пам’ять, національна пам’ять навколо цих трьох кордонів, то цих значень і сенсів є дуже багато. Це була наша спроба, наша мета, аби показати це на виставці, що тут була велика динаміка, величезні зміни…
До 19 листопада в Етнографічному музеї ім. Францішека Котули в Ряшеві можна оглянути виставку «Поліфонія пам’яті на межі карпатських світів», фото: Томаш Косєк
Тож якою є нарація виставки «Поліфонія пам’яті на межі карпатських світів»?
— Всі ці фотографії — мої. І їх я робив у 2020 році у рамках цього першого проекту з Університету Сант-Галлена. Я завжди у ці місця їздив з фотоапаратом. Тому цього разу цей фотоапарат був головним знаряддям — дослідницьким, цього буття на польових дослідженнях. Я потрапляв до місцевостей, які вже раніше знав, але, зосереджуючись на різних проявах минулого, я потрапляв також до інших нових місцевостей, де я раніше не був, але виявлялося, то там також можна було на щось цікаве натрапити. Тому на цих фотографіях можна побачити різні елементи із кожного з трьох кордонів чи з кожного боку кордонів, які там були. Є матеріали з Закарпатської області в Україні, яка раніше була частиною Угорського королівства чи Чехословаччини, є Львівська область, яка сьогодні є частиною України, але до Другої світової війни була частиною Другої Речі Посполитої, а раніше — Галичини. Є також Словаччина, яка була частиною так званої Верхньої Угорщини і Угорського королівства. Тому слідів тут є дуже багато, навіть з часу до Першої Світової війни ще можна щось знайти.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль