На 33-му Фестивалі народної музики Фолькові Миколайки у Любліні (Mikołajki Folkowe — пол.), окрім концертів, співочих і музичних майстер-класів, відбувались також заняття для цілої родини, пов’язані із різдвяними традиціями та виготовленням ялинкових прикрас, виробів з облатки та розпис запашних пряників. Щороку останнього недільного фестивального дня Студентський центр культури і медіа Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні перетворюється ніби на величезний будинок, де всі метушаться, готуючись до Різдва.
Ялинкові прикраси вже декілька поколінь поспіль виготовляють у родині Кшиштофа Становського — відомого польського громадського діяча, а на сьогодні — директора Центру міжнародної співпраці Люблінської міської ради. На фестивалі у Любліні ялинкові іграшки він робив разом із невісткою Аґаткою і внучкою Ханею. Розповідає Кшиштоф Становський:
— Сьогодні (10 грудня — ред.) на 33-іх Фолькових Міколайках вже трохи менше концертів, буде ще один концерт ввечері. Але зараз відбувається дуже багато майстер-класів. Тут біля нас роблять вітражі з облаткки, там далі — прикрашають пряники, ось тут — витинанки, а ми тут робимо традиційні ялинкові іграшки, в основному — з паперу. Нас тут три покоління — я, є моя невістка Аґата і внучка Ханя. Разом з людьми, які сьогодні сюди прийшли, ми робимо іграшки, які у нашій родині Становських робили декілька поколінь. Це — ангелики, метелики, ланцюжки, зірочки, зірочки, які вирізаються, іграшки із гофрованого паперу… Це — гарний час, гарна нагода… Іноді цей передсвятковий час асоціюється у нас із порядками, зі стресом. Звісно, потрібно щось приготувати, треба прибрати, але також треба всім разом присісти і зробити іграшки, якими слід прикрасити ялинку. На нашій ялинці є лише ті іграшки, які ми зробили власноруч.
За словами нестора роду Кшиштофа Становського, є іграшки, які передавалися з покоління в покоління.
— Найстаріша іграшка має мабуть 50 років. Але є зразки, які мають понад 100 років. Є такий орел з родини Дорошевських. Я отримав цей зразок від Улі Дорошевської. Його виготовили ще перед Другою світовою війною. Це такий патріотичний орел, який завжди є у серці ялинки. Є також дуже традиційні ланцюги. Частина із цих іграшок може і не зберігатися 100 років, адже все ж таки це папір, гофрований папір, соломка. Тоді слід їх відтворити і тоді є ще більше забави. Це не є так, що ялинка — вічна. Завжди треба мати якийсь новий взір, нову забаву. Ось тут хлопці біля нас зробили чудових ангеликів з жовтим волоссям, блакитними шатами, а їхня тітка закінчує чудового, різнокольорового метелика.
У родині Становських ялинкові прикраси починають робити якраз у цей час — з середини грудня.
— Ми також продовжуємо це робити і під час свят, коли ми зустрічаємося всією родиною, коли ми зустрічаємось, щоб колядувати. Ми також витягуємо ножниці, папір, тим більше, що зараз уже є п’ятеро внучок і внуків, тож є кому робити, але є також такі зразки, які може зробити кожна трилітня дитина, також є такі іграшки, для виготовлення яких інженерська освіта може придатися.
Іграшки іграшками, їх можна робити вже увесь грудень. Але коли слід ставити ялинку?
— У нас вдома ми ставимо на святвечір і прикрашаємо також на святвечір. Трапляється так, що саме дерево ми можемо поставити днем раніше, але прикрашаємо ми його на святвечір. І так, ми стараємось це робити разом, адже це не складно, це — радість витягування цих іграшок, які ми робили у минулі роки і вішання тих, які ми зробили вже цього року з дітьми, з внуками, тож святвечір — це той момент. І ялинка у нас стоїть до лютого, так, як повинно бути.
Кшиштоф Становський традицію виготовлення новорічних прикрас пам’ятає з раннього дитинства.
— Ці іграшки, ці ялинкові прикраси, які ми робимо зараз, великою мірою частина взірців виводяться з мого дитинства. Ми робили їх разом зі світлої пам’яті моєю мамою, яка, ведучи аматорський ляльковий театр, мала дуже багато художніх талантів, але також були іграшки, які робила наша бабуся, яка виготовляла обкладинки, вона працювала у Любліні. Вона була майстром цього ремесла. Пригадую, знаряддя, якими вона користувалася і яких сьогодні не так легко можна знайти, окрім якихось спеціальних майстерень. Але ці іграшки, які ми сьогодні робимо, може зробити кожний. Вони вимагають більше чи менше часу. Про талант тут не йдеться, їх справді може зробити кожний. Щороку один із наших синів вигадує нову іграшку.
Аґатка Становська — дружина одного із синів Кшиштофа Становського розповідає, що з дитинства з її дому виготовлення ялинкових прикрас було часом, на який чекала вся родина:
— Цю ялинку, яку ви бачите на цьому столі, ми привезли з дому, прикраси на ній — це наші прикраси, які ми виготовили спільно. Тут ми бачимо ланцюжки, але вони досить нетипові, вони дуже делікатні. Їх досить складно робити і досить довго. Наша родина довго над цим працювала. Це ланцюг, поєднаний зірочками. Це не є типовий ланцюг зі смужок, а це делікатно вирізані зірочки з паперу, які між собою поєднані. Вище — сніжинки. Усе — дуже маленьке, але це на ялинці виглядає дуже делікатно, не закриває інших іграшок. Також ми тут бачимо тривимірні зірочки, ангеликів, кожен з яких — інший. Ялинкові іграшки я роблю з дитинства, адже я ще з того покоління, коли це була чудова родинна забава, коли кожний папірчик, кожне золотко береглося і чомусь служило. І це також було натхнення для того, аби зробити іграшку, тож мої батьки передали мені цю традицію. І я радію, що із родиною мого чоловіка, тобто з родиною тата Кшися ми можемо продовжувати цю традицію, особливо, якщо нам при цьому вдалося поєднати спільне захоплення, тож всією родиною ми сідаємо за спільний стіл, зазвичай це під час свят, у період коляди і спільно увесь день ми можемо просидіти, роблячи ці іграшки.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль