Із генералом Вальдемаром Скшипчаком говоримо, між іншим, про те, чому не був збитий черговий російський літальний об’єкт над територією Польщі, про психологічну війну путіна проти НАТО, про необхідність зняття усіх заборон на використання західної зброї для ударів по території росії, про безумовність й негайність передачі Україні пострадянських літаків, а ще про так звану Курську операцію та про чергові масовані російські обстріли.
Пане генерале, чому протиповітряні сили Польщі не збили так званий невстановлений наразі літальний об’єкт, що перетнув польський кордон під час масованого обстрілу росії України. Адже це вже не перший подібний випадок із такими «невстановленими об’єктами», які залітають у повітряний простір Польщі під час масованих російських обстрілів України.
— У Польщі прийнято, що жоден об’єкт, який залетів, як й перший, другий, чи тепер третій, збивати не будуть. Мабуть, вважається, що збиття цих об’єктів невиправдане. Я не знаю, чому політики приймають такі рішення, але саме вони відповідальні за те, що військові не відкривають ракетний вогонь по об’єкту, який залітає до Польщі. Військо підкреслює, що готове, НАТО підкреслює, що готове, але нічого не робиться, окрім підвищення рівня бойової готовності. Прошу звернути увагу на одну річ. До Польщі залітає невеликий об’єкт, який вже декілька діб шукає багато військових і цей маленький об’єкт спричиняє велику паніку в НАТО. Коли НАТО дізнається, що такий маленький об’єкт порушує повітряний простір Польщі, члена НАТО, то відразу вилітає пара чергових літаків, і про це повідомляють увесь світ, що йде відстеження цього об’єкта. Після чого цей об’єкт впаде і ніхто його не може знайти. Зверніть увагу, що такий маленький об’єкт у змозі вивести з рівноваги політичні органи НАТО, результатом чого стає їх реакція у вигляді відправлення чергової пари літаків. А що буде, якщо прилетить кільканадцять дронів? Я не можу собі навіть уявити рівня паніки, якщо прилетить більш ніж один дрон із того напрямку. Жодного прийнятного рішення не було. Звісно, їх є три. Перше: у випадку, якщо такий об’єкт залітає, — збити його та забути. Друге рішення — стежити, спостерігати поки він не впаде, а потім шукати його. Так само, як це відбувається зараз. Це неефективне рішення. Третє, хай влітає, хай впаде... Загалом, стратегії немає. А тепер запитання: ці прильоти випадкові чи навмисні? Дивлячись на ці три прильоти до Польщі, я вважаю, що вони були навмисними. Я суджу про це, виходячи з рівня паніки та хаосу, які ці прильоти викликають у країнах НАТО. Зверніть увагу, що ЗМІ істерично реагують на такий одиничний невеликий об’єкт. У результаті вже кілька днів політики та експерти говорять про те, наскільки це загрозливо для безпеки Польщі та НАТО. А я говорю про щось цілковито протилежне. Ця паніка, хаос — це наслідок психологічної війни, яку путін веде проти Польщі та країн НАТО. Подивіться, будь ласка, визначення психологічної війни. І тоді ми всі відповімо, що це саме те, що путін робить проти нас. Він однією ракетою вводить усе НАТО в стан істерії, паніки та найвищого рівня тривоги. І всі країни НАТО не в змозі запанувати над своїми емоціями.
Пане генерале, тобто ви вважаєте, що цей об’єкт, який, ймовірно, є російським бойовим безпілотним літальним апаратом, НАТО й Польща мали би беззаперечно збити, аби показати рішучість путіну? Чи все ж залишається вказівка від союзників у НАТО не збивати, аби, так би мовити, не доводити до більшої ескалації? Хоча про яку ескалацію може бути вже мова, невідомо...
— Це, звісно, справа НАТО та Польщі, тому що ні НАТО, ні Польща ніколи не відповідали путіну таким чином, який був би для нього попереджувальним сигналом. Путін зараз грається і з НАТО, і з Польщею, тому що за всім, що він нам відсилає у наш бік, ми спостерігаємо, чекаємо, коли воно впаде, і тоді шукаємо. А заліт такого невеликого літачка над Польщею викликає таку велику паніку, такий великий хаос, такий великий страх в НАТО і Польщі. Путіну цього достатньо. Йому більше нічого не потрібно робити, він залякує нас, залякує наші засоби масової інформації та політиків тим, що він робить, а ми, на жаль, дозволяємо себе втягувати у його стратегію.
Але чи не достатньо було часу, аби Захід усвідомив, що Україна та українські збройні сили вже давно стерли усі можливі червоні лінії, якими путін намагається залякувати й шантажувати Захід?
— Ви питаєте військового... Мене Україна давно переконала, що путіна не треба боятися. Але зауважте, що політики постійно лякають нас путіним і війною, хоча самі нічого не роблять, щоб стримати путіна. Тож, знаєте, важко очікувати, що ті, хто нас лякають, тобто політики, візьмуть приклад з України, яка вже давно не боїться.
Пане генерале, чи на вашу думку слушною і можливою для реалізації найближчим часом є заклик Києва створити на заході України так звану буферну зону, у межах якої польські ППО, натівські ППО могли би збивати російські ракети й дрони, що летять у напрямку кордону країн НАТО, тобто теж кордону Польщі... Президент України днями вкотре закликав до створення такої зони.
— Це має бути рішення НАТО. Польща є членом НАТО, і Польща не прийматиме таких рішень самостійно, тому що не повинна. Це має бути рішення НАТО, і я вважаю, що Зеленський повинен очікувати таких рішень перш за все від НАТО. По-друге, зверніть увагу на те, що зараз відбувається за нашим східним кордоном. Українці перемагають і розбивають російську армію. Так було тільки на початку війни. Росіяни зараз у величезній паніці. Вони не знають, як впоратися з цією драматичною для них ситуацією в Курській області, і, схоже, криза, яку викликали дії України в Курській області, поглиблюється. Криза наростає. У мене таке враження, що росія тоне, і Зеленському не слід очікувати буферної зони. Зеленський має право на дану мить очікувати великої допомоги від Заходу, щоб використати перевагу, яку має Україна, щоб побити росію. Тому що зараз зрозуміло, що росіяни не можуть впоратися з тим, що відбувається. Україна має перевагу, яка викликає у росії та Кремля велику метушню, великий безлад, які путін не контролює. Тож це великий прорив, яким потрібно скористатися, і цю можливість, яку Україна має, не треба змарнувати».
Пане генерале, на вашу думку, чи були найновіші російські масовані обстріли міст України, енергетичної інфраструктури, мирних жителів, черговою помстою путіна за його військові провали на фронті, зокрема, за Курську операцію? Чи він попри все продовжуватиме цю тактику тотального терору і вбивст мирних жителів в Україні?
— Безумовно, ми повинні враховувати, що наступні атаки будуть. Зараз цими ударами по Україні путін рятує своє обличчя. Зараз, на мій погляд, у путіна є серйозні проблеми з опануванням цієї ситуації у росії. І для нього ці масовані атаки по Україні мають відвернути увагу росіян від катастрофи, яка відбувається в росії. Але, на мою думку, росіянам все більше набридає ця війна, все більше набридає путін. Вони самі бачать, що перемоги росії ця війна чи спецоперація не приносить. Навпаки, це приносить їй тільки поразки та призводить до кепкування над росією.
Чи може Київ сподіватися, що врешті-решт Захід після подібних масованих атак, що здійснюють росіяни з глибини своєї території, дасть дозвіл на ураження його далекобійною зброєю військових об’єктів і аеродромів, з яких здійснюються ці масовані терористичні атаки?
— Звичайно, Україна має право на відплату. Забороняти Україні нічого не можна. Особливо зараз, коли росія слабка, коли у росії великі внутрішні проблеми, необхідно атакувати росію у всіх можливих місцях і всіма можливими засобами, щоб завдати їй ударів, які її послаблять.
На вашу думку, чи може Польща передати Україні всі пострадянські винищувачі МіГ-29, які вона нині має у зв’язку із придбанням Варшавою найсучасніших літаків F-35, якими вона може замінити старішу крилату техніку?
— Я вважаю, що якщо Україна хоче МіГи-29, то їх потрібно негайно передати Україні. Без умов і без обговорень.
Пане генерале, великою несподіванкою для всіх стала Курська операція, організацію та проведення якої високо оцінили експерти, політики та військові також на Заході. Безумовно, Ви також слідкуєте за подіями на Курщині. Тому цікавить ваша думку як військового, яким може бути подальший сценарій розвитку подій та чи можуть українські війська розвинути успіх й відкрити чергові ділянки фронту, наприклад, в інших областях росії?
— По-перше, ця операція перевершила очікування самих українців. Українці не думали, що ця операція принесе такі результати. Здивувалися самі українці. Тим не менш, вони користуються цією можливістю і продовжують цю операцію, громлячи російські війська. Здається, що українці мають потенціал продовжувати ці дії і трохи їх розширити. Але схоже, що це вже таємниця Зеленського і його командирів, що ще вони хочуть зробити. Не будемо гадати, не будемо спекулювати. Вони знають, що робити, і якщо у них є потенціал, якщо у них є додаткові бригади, вони будуть проводити і розширювати ці дії. Проте для них також важливо те, що відбувається на Донбасі. Там також мають бути готові не допустити росіян до Краматорська та Слов’янська, бо захоплення Донбасу змусить путіна заявити, що він виграв війну. Тому українці, якщо у них є потенціал, а я думаю, що він є, хай продовждують операцію і не дозволяють путіну намагатися досягати хоча б якихось перемог.
Тарас Андрухович
