Країнам НАТО закидають відсутність рішучої та згуртованої реакції на російське нахабство, постійні провокації й диверсії проти критичної інфраструктури в Балтійському морі. За виключенням декількох випадків, коли фіни, а потім й шведи наважилися зупинити судна, підозрювані у пошкодженні кабелів, жодна інша країна НАТО поки не проявила сміливості більш жорстких дій щодо таких суден. Що стоїть на заваді? Та чи змінить місія «Балтійський вартовий» ситуацію й чи достатньо вона ефективна, зокрема у правових питаннях щодо реагування на подібні інциденти, відповідає експерт з питань безпеки Лукаш Пахольський:
«Будьмо чесними, у багатьох випадках сили НАТО, які будуть і вже діють на Балтиці, дуже обмежені законом. Міжнародне морське право, якщо ми подивимося на морські конвенції, так і все законодавство Організації Об’єднаних Націй, включаючи, наприклад, питання свободи судноплавства, то тут, на мій погляд, заходи в рамках операції із забезпечення безпеки Балтійського моря, забезпечення безпеки критичної інфраструктури в Балтійському морі передусім включатимуть демонстрацію можливостей сил НАТО. Це будуть теж польоти патрульних літаків, які співпрацюватимуть із надводними силами. Ми чудово знаємо, що НАТО направило дві постійні групи сил в Балтійське море, групу фрегатів і групу протимінних кораблів. В обох випадках за командування групами відповідають голландці. Те, що ми не знаємо, і що, безумовно, буде тихо використовуватися, — це підводні човни, які, завдяки своїм можливостям таємно спостерігатимуть за рухом підозрілих суден у районах, де є газопроводи або підводні електричні чи інформаційні кабелі. І ці підводні човни зможуть збирати необхідні докази, щоб пізніше можна було зупинити таке судно. Не забуваймо, що єдиним виходом з Балтійського моря є Данська протока, тобто територіальні води Данії, де данська адміністрація, спираючись на докази, зібрані під час операцій НАТО в Балтійському морі, зможе зупиняти окремі судна і притягувати їх до суду відповідно до міжнародного права», — зазначив Лукаш Пахольський.
Перемовини між США та Російською Федерацією щодо України стали однією з найгостріших тем сучасної геополітики. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році ці дипломатичні діалоги набули ще більшої ваги, адже торкаються не лише долі української держави, а й глобальної архітектури безпеки.
Перемовини «про Україну, але без України» тривають… Чи можливо таке, що українців просто поставлять перед фактом результатів цих перемовин, відповідає депутат Верховної Ради України, члена Комітету з питань цифрової трансформації Володимир Ар'єв.
«Принцип «нічого про Україну без України» зберігався протягом багатьох років. Але для того, щоб його зберігати і далі, потрібна була професійна дипломатія, а не емоційна і навіть часом агресивно-хамовита. І в даному разі, коли Україна вже опинилася між двох вогнів, то виявляється, що світові лідери можуть обійтися і без неї. Ну, вочевидь, вважаючи, що сідати за стіл з керівництвом України в серйозних питаннях не завжди є продуктивно. Однак Україна повинна і далі вимагати своєї присутності на будь-яких перемовинах щодо її долі. І не важливо, між ким будуть відбуватися ці перемовини чи консультації: Путіна з Трампом, чи Трампа з іншими світовими лідерами. Нині перед Україною існує єдина зараз задача — це повернути знову собі суб'єктність на міжнародній арені. І не просто повернути суб'єктність, а перетворити дипломатію на професійну. Бо лише із серйозними людьми будуть розмовляти про серйозні речі. І нинішня українська адміністрація має це чітко усвідомити. Далі вже так, як раніше, не буде, і треба приймати нову реальність, а не намагатися знову її підлаштувати під себе. Тому що сьогодні принцип «про Україну без України» дійсно стає можливим, як ніколи за 11 років цієї війни», — наголошує Володимир Ар'єв.
Нині російські війська контролюють близько 30% територій України. Це понад 150 тисяч квадратних кілометрів. Всі вони вже, так би мовити, «узаконені», тобто прописані в Конституції РФ, як власність Росії. Як пояснює професор, доктор політичних наук Сергій Телешун, війна — це насамперед конкуренція, і росіяни прагнуть запустити процес дезінтеграції України.
«Території — це дуже важливо. Річ у тім, що якщо росіяни офіційно «затягнуть» українські окуповані території у своє законодавство, вони вже не будуть українськими. Існує чимало прикладів того, як інші держави активно діють на вимивання етнічного складу, на інтеграцію, або введення спеціального статусу з законодавством, з іншими паспортами, мовою, з деякими громадянствами. Ці території не будуть контрольовані Україною. Вони будуть вважатись де-юре, а де-факто – ні. Тобто це треба на небажання звільнити території відпрацьовувати механізм, який допоможе ці території перевести в іншу юридичну площину згідно зі статутом ООН», — наголошує Сергій Телешун.
Запрошуємо до прослуховування програми у прикріпленому аудіофайлі
Вікторія Машталер/Тарас Андрухович