«Хто, якщо не ми?», — запитує себе Арієць, захисник України. Він пішов добровольцем в зону АТО ще у 2015. Сім років пізніше пішов відстоювати інтереси України вдруге. Зараз разом з іншими захисниками виборює перемогу.
«Це був 2015 рік. Це було на хвилі патріотичного підйому в нашій державі. Після Євромайдану, Революції гідності, коли свідоме суспільство кинуло виклик тій несправедливості, я був одним з тих, хто добровільно зголосився відстоювати інтереси нашої держави», — розповідає Арієць.
З перших днів повномасштабного вторгнення він повернувся на службу. Запорізький, Херсонський напрямки. Зараз військовослужбовець перебуває на сході.
«Відбувався контрнаступ на Харківщині. Ми взяли на себе значний удар, стримували сили противника на Херсонщині, тому що в той період там було велике скупчення російських військ, звільнення Херсонщини можна записати на наш рахунок. Ми були під Херсоном, на Запорізькому напрямку, а тепер на Східному», — розповідає військовослужбовець.
«Звичайно, як кожна нормальна людина під час першого обстрілу відчуваєш страх, тому що кожна людина жива. Вона народилася для того, щоб жити. Потім в стані ейфорії це все нівелюється, забувається, тому що ти знаєш що маєш робити. Перед тобою стоїть конкретна мета, тому що ти недарма покинув своє сите життя, не щоб здатися. Розпочав справу, треба її завершити».
Ця думка підштовхує і допомагає пережити важкі хвилини.
«Це війна на виживання — або ми, або вони. Нам і так нічого втрачати, нікуди відступати. Ми на своїй землі, відстоюємо свої права, своє життя. Я все ж надіюся, що ми доведемо справу до кінця, і ця війна дійде до логічного завершення, тобто до нашої перемоги».
Про війну, мрії, тугу за близькими та плани на майбутнє військовослужбовець з позивним Арієць розповів Польському радіо для України.
