Контрнаступ українських Сил оборони в Курській області Росії спричиняє паніку в лавах російського війська. Противник несе значні втрати, як відзначають українські військові експерти. Метою чергового наступу вони називають відтягнення ворожих сил з інших ділянок фронту війни Росії проти України. А політичною метою — посилення позицій і впливу Києва на випадок мирних переговорів про припинення бойових дій.
Майже піврічна воєнна операція українських Сил оборони спричинилася до значних втрат Росії, заявив український Генеральний штаб Збройних сил. Повідомляють, що за п'ять місяців Курської операції, яка розпочалася 6 серпня 2024 року, загальні втрати ворога становили понад 38 тисяч, з них близько 15 тисяч — убитими. Внаслідок цієї операції вперше за 11 років війни РФ поти України бойові дії були перенесені на територію Росії. Метою операції в Курській області Генштаб назвав недопущення наступу російських окупантів у Сумській області та створення «буферної зони». Операція Сил оборони України змусила Росію перекидати значні ресурси до Курської області, що послабило її позиції на інших напрямках фронту. Загарбники стягнули туди одні з найбільш боєздатних підрозділів повітряно-десантних військ, морської піхоти та спеціального призначення. Росія навіть була змушена терміново просити допомогу у Північної Кореї, яка направила в Курську область майже 12 тисяч своїх солдатів. «Близько чотирьох тисяч із них уже ліквідовано, а частина підрозділів втратила боєздатність», — йдеться у заяві Генштабу. Український полковник запасу Роман Світан вважає, що черговий наступ Сил оборони, який почався 6 січня, має на меті розвідку боєм і визначення напрямку головного удару:
— Формуючі операції почалися з розвідки бою у напрямку Курщини. Там не було оперативних резервів і широкомасштабних наступальних операцій там просто не було кому проводити. А от формуючі операції під виконання певних завдань виконуються і за деякими напрямками просування складає від сотень метрів до кількох кілометрів. Здебільшого, це розвідка боєм. Її головне завдання визначити алгоритм роботи оборони супротивника за цим напрямком, визначити вогневі точки та дати можливість артилерії працювати по ним. У нас стоїть не одна пускова установка типу HIMARS і для них треба визначити цілі. Ми постійно чуємо зараз, як щодня накривають або командні пункти, або розташування військової частини, або якійсь майданчик зі збільшеною щільністю російських військ. Виконується основне завдання будь-якої армії, що обороняється — знищення армії противника, яка намагається наступати якраз на курському напрямку. Нам не треба утримувати землю, ми її не збираємось завойовувати чи тримати під контролем. Мобільні групи мають завдання не захоплення території, а знищення противника. І зараз триває гонитва за росіянами і там вони знищуються. Показники дуже хороші, там знищується не одна рота росіян на добу плюс не один десяток бронетехніки. Досі там ще не було оперативних резервів. Після обробки інформації, яку отримає Генштаб у результаті роботи нашої армійської розвідки, буде рішення або на розвиток цієї операції, або на перенесення її в інше місце, або, можливо, використання як відволікаючий маневр. Не можна виключати, що найближчим часом ми побачимо розвиток наступу на іншому напрямку, яких як мінімум ще є 5-7, починаючи від Білорусі та закінчуючи Придністров'ям.
Один з командирів Легіону «Свобода Росії», який воює на українському боці на позивний «Цезар», заявив, що атака українців Курської області супроводжується відчайдушними спробами російського війська опиратися цьому, не шкодуючи навіть власних громадян:
— Противник використовує будь-які засоби вогневого ураження, включаючи клубнокаліберні авіабомби, важку артилерію. Спочатку там були мобілізовані кадирівці, які досить швидко розбіглися. Там були загони Шторм-Z, якісь лінійні частини. Для того, щоб відбити наш прорив, туди було перекинуто другу бригаду спецназу Генштабу Росії. Противник був змушений на наш напрямок відтягувати сили та засоби з інших ділянок фронту. Противник має багато втрат, і навіть з військової точки зору це для нього великий провал. Ми маємо підтримку не лише російських військових, а й депутатів, представників адміністрації, силових відомств. Розумні люди розуміють, що Путін — це могила Росії. Що довше затягується ця війна, то глибше прірва, в яку падає наш народ. Тому ми отримуємо інформацію про те, що відбувається всередині путінського апарату. Звичайні люди ставляться до нас без ворожості. Вони розуміють, що війну розпочала не Україна і не російські добровольці розпочали війну, війну розпочав Путін. Вони ставляться до нас або нейтрально, або навіть доброзичливо. Але основне їхнє завдання зараз — це рятуватися втечею з прикордонних регіонів, або десь сховатися у укриттях, у підвалах. Бо путінська армія нещадно все розносить, зрівнюючи із землею. Людям бракує продуктів, порушена робота інфраструктури, люди сидять без світла, без води внаслідок путінських обстрілів. Люди швидше приходять до розуміння того, що цю війну треба закінчувати. Наша кінцева політична мета — це Москва, це повне знищення путінського режиму, який вбиває народ України, який вбиває народи Росії. І створення на чистому, рівному фундаменті справжньої демократичної системи самоврядування.
Проте зараз Україна не ставить собі за мету захоплення російських територій чи маршу Сил оборони на Москву, застеріг український воєнний експерт і учасник багатьох воєнних місій НАТО Сергій Грабський. Він вважає курську операцію маневром з розпорошення сил противника і примусу його воювати за українськими правилами:
— При всьому нашому бажанні, Україна зараз не має ресурсів для того, щоб проводити наступальну операцію в напрямку на Москву. У нас просто фізично немає ресурсів, і ми не можемо, на жаль, собі це дозволити. Але чи означає це, що ми маємо припинити будь-які наступальні дії? Аж ніяк! І саме тому ми завжди говорили і будемо говорити про важливість курської операції для нашої загальної оборонної стратегічної операції України. Реакцією буде додаткове залучення військ противника на цьому напрямку. І саме тут полягає ключова фраза — додаткове залучення сил противника, тому що ці сили треба з якогось напрямку зняти. Таким чином ми говоримо про загальний тренд відволікання додаткових сил та засобів противника, які в такому випадку не можуть бути використані на інших ділянках фронту. Ми ведемо гібридну війну. Вона ведеться не тільки на полі бою, вона ведеться і в інформаційному просторі. Це удар по статусу кремлівського вождя за два тижні до інаугурації Трампа. Путін поставив задачу до Різдва викинути українські війська з території Курщини, але ця задача не може бути вирішена, ба більше, українські війська розгортають додаткові наступальні операції. Тут Курщина виглядає для нас найбільш зручним елементом для проведення подібних дій. Саме тому, що це не наша земля і ми там вільні робити все, що ми хочемо. Найважливішим фактором ефективності ведення бойових дій є знищення бойового потенціалу противника — це те, для чого ведемо ми війну. Ми робимо все можливе для того, щоб противник як бульдог вчепився в свою жертву і не мав змоги відчепитися. Для нас це так само добре, бо активні бойові дії на Курщині допомагають вести бойові дії на інших ділянках. Це дуже важливо для нас.
Курська операція стала полігоном для випробування нових воєнних технологій, які дозволяють чинити опір російській агресії переважаючими людськими ресурсами та за умов кількісної переваги ворога в озброєнні, переконаний військовий експерт Михайло Самусь. Він назвав це способом успішного стримування наступів росіян і спрогнозував, що майбутнє буде саме за технологічно кращими військами, а не кількісною перевагою противника:
—Це той самий асиметричний підхід, який демонструє, що українська армія може проводити власні операції, не концентруючись на Донбасі, тому що Путін намагається саме там показати, що він претендує на перемогу в цій війні, саме окупувавши Донбас. Україна діє асиметрично, показуючи, що насправді не тільки на Донбасі ведеться війна, і тому з точки зору технології Україна якраз є лідером зараз на полі бою. Вона постійно реалізує нові технологічні рішення. Є РЕБ, є дрони. Україна продемонструвала ефективний захист української бронетехніки та українських сил саме засобами РЕБ, з якими не впоралися російські дрони. Навіть ведення розвідки було ускладнене. І це є демонстрацією того, що постійно розвивається технологія. Роботизована важка бронетехніка — це майбутнє на полі бою. Без важкої бронетехніки і в ХХІ—ХХІІ столітті не обійдешся. Це нова доктрина, цього ніхто ніколи не робив. Це не написано в підручниках, чи в історичних книжках. Але Україна йде вперед і реалізує нові підходи за межами того, що прийнято в Європі, в США, в найкращих академіях.
Критика проведення курської операції не враховує ані стратегії оборони України, ані можливостей, які вона відкриває для української дипломатії, вважає директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло. На його думку, критичні випади є наслідком роботи ворожої підривної пропаганди, а не реальної оцінки ситуації на полі бою:
— Утримання Курщини більш періоритетне, ніж утримання всього Покровсько-Курахівського плацдарму, більш періоритетні, ніж утримування Донецької і Луганської областей. На Курщині воюють найкращі штурмові підрозділи — десантники, морська піхота і загартовані в боях підрозділи Сил територіальної оборони. І якщо ці війська будуть стояти в глухій обороні, де росіяни просто завалюють українські позиції авіабомбами й постійно атакують і рівняють позиції з землею, ці шутрмові підрозділи будуть деморалізуватися. Їх слід застосовувати за прямим призначенням — для штурмових дій. Масове використання бронетехніки Bradley, масове використання РЕБ, перекидання української піхоти під посадки, де росіяни нічого не можуть з ними зробити, деморалізація росіян — це все-таки піднімає наш бойовий дух. Ці 50 тисяч, які не можуть впіймати українців на Курщині, зараз би посилювали Покровсько-Курахівський напрямок і про саме місто Покровське ми би вже говорили в минулому часі. Тому те, що відбувається зараз, — це правильно, бо вкотре ми намагаємося меншими ресурсами, меншими людськими силами домогтися переваги і перевертати ту шахову дошку, на якій з Україною намагаються грати росіяни. Головна задача, якщо в нас є слабка піхота, бо її просто значно менше, це зменшити тиск на наші піхотні підрозділи, щоб вороги або не добігали взагалі в атаках до наших піхотинців, або їх добігало дуже мало. І Курщина тут зразок, коли третина їхньої піхоти підривається на мінних загородженнях, ще третина добивається FPV-дронами і артилерією, і лише третина-верть якось добігає до українців, які вже з ними розбираються. Тому все те, що відбувається, — це абсолютно правильна гра, враховуючи ті ресурси, ті геополітичні події, і те, що українських наших, як би там не було, залишається менше.
Контратака українських сил оборони в Курській області Росії може вплинути на зміцнення позицій Києва напередодні мирних переговорів про зупинення гарячої фази війни Москви проти України, як вважає держсекретар США Ентоні Блінкен. В інтерв'ю The New York Times він сказав, що лінії фронту російської війни проти України навряд чи сильно зміняться найближчим часом. На думку держсекретаря, малоймовірно, що російський диктатор Владімір Путін відмовиться від своїх амбіцій захопити Україну.
Олександр Савицький