Зазвичай ми навіть не усвідомлюємо, наскільки величезне значення для функціонування світу природи мають комахи. Особливо ті, що запилюють рослини. Присвяченими їм дослідженнями займається гостя одного з ефірів Третього каналу Польського радіо габілітована докторка Вероніка Банашак-Цібіцька з лабораторії бджільництва Кафедри зоології Природничого університету в Познані.
До вашої уваги переклад цієї розмови на українську.
Пані професорко, розкажіть, будь ласка, як у вас виникла ідея зайнятися комахами?
— Запилювачі, бджоли — це така наша родинна традиція, бо мій батько також займається бджолами, їхнім значенням, екологією. Отже, це такі питання, що я якось успадкувала. Це родинна історія. Вони мене зацікавили відносно рано, а, власне кажучи, під час навчання в університеті я вирішила зайнятися цією групою у майбутньому.
— Комахи — це найчисленніша група тварин на Землі. Є такі види, яких ми особливо не любимо, це, наприклад, комарі. Але є й такі, без котрих наше життя на планеті вимерло б, ми би без них собі не порадили. Чи не так?
— Напевно такою дуже важливою групою є комахи-запилювачі. Від них залежить запилювання як диких, так і культурних рослин, від яких залежимо вже ми.
— Тобто і насіння, і плоди з’являються завдяки їхній роботі?
— Безперечно. Тому це дуже важлива група, яку ми мусимо підтримувати. Важливим є і добре пізнання різноманітних загроз, що на них чигають, а також важливо намагатися відповісти на питання про те, як ми можемо цим комахам допомагати, формувати середовище, аби вони вижили попри те, що наш світ змінюється.
— Але ж вони літають з квітки на квітку в пошуках нектару?
— Звісно, що не роблять цього безкорисливо. Вони мають свій власний план. Але при нагоді запилюють рослини і діють нам на користь.
— Комахи-запилювачі — це багато різних видів. Котрі групи комах належать до числа безцінних запилювачів?
— Безумовно, найважливішою групою запилювачів на нашій географічній широті є бджоли. Притому, я говорю не лише про медоносних бджіл, яких більшість слухачів напевно знає, адже це вид, який людьми розводиться всюди. Але про всю групу бджіл, тобто й про диких, котрі функціонують якби незалежно від нас.
— Це, так би мовити, бджоли-самотники. Про них ніхто зазвичай майже не згадує, але вони також відіграють важливу роль у запилюванні.
— Так, виявляється, що вони відіграють дуже значиму роль. Медоносна бджола є дуже розповсюдженим запилювачем, що використовує дуже багато харчових рослин. Вона, безперечно, є дуже важливим запилювачем. Проте вона не настільки універсальна, аби могла замінити цілу решту видів бджіл. Ця решта, яку, власне, часто називають дикими бджолами, відіграє надзвичайно важливу роль у запилюванні рослин. Вони запилюють не лише дикі рослини, але й дуже часто збільшують плодоносність культурних видів рослин. І навіть якщо ми маємо недалеко від поля медоносних бджіл, то додаткова присутність диких бджіл також виявляється надзвичайно суттєвою для плодоносіння. Тому для нас дуже важливо, аби різноманітність комах була великою.
— Окрім цього, розповсюдженими запилювачами є відносно маловідомі повисюхові мухи та джмелі. І вони також виконують чимало праці, чи не так?
— Так, джмелів ми загалом зараховуємо до бджіл. Притому, вони специфічні, тому окремо ведемо про них мову, бо вони дуже характерні — великі, із яскравими барвами, волохаті. Цим вони звертають на себе увагу. А на додаток, цей вид також утворює сім’ї. Це також, власне кажучи, суспільні тварини. Так само, як і медоносна бджола.
— Ви на початку згадали про те, що запилювачі мають величезні проблеми. Чим вони зумовлені?
— Фактично, дослідження свідчать про те, що зменшується різноманітність і численність бджіл. Ці зміни, безперечно, зумовлені змінами навколишнього середовища. Природа зазнає суттєвих змін, зникають натуральні або напівнатуральні терени. А дедалі більше з’являється суттєво преображених людиною теренів. Змін зазнають також сільськогосподарські угіддя, де такі комахи функціонували завжди. Зараз, натомість, збільшення сільськогосподарських ареалів, інтенсивне використання хімічних добрив, зникання натуральних і напівнатуральних середовищ, що були місцем, де такі комахи могли розвиватися та знаходити для себе їжу, є дуже шкідливим фактором. Бо ми мусимо пам’ятати, що на сільськогосподарських теренах такі ареали розповсюдження комах надзвичайно важливі. Адже, з одного боку, комахи закладають там свої гнізда, складають яйця, якщо ми говоримо про повисюхових мух і метеликів. Але, з іншого боку, вони знаходять там поживу, бо дуже часто сільськогосподарські угіддя, навіть якщо вони забезпечують джерело пилку та нектару, то дуже часто квітнуть дуже коротко. А для комах надзвичайно важливою є доступність поживи впродовж усього сезону. Тоді, коли ми вже маємо такі середовища, де живуть ці істоти — якісь лісові посадки, межі чи навіть невикористані луки, то це такі місця, де комахи можуть знайти поживу для себе поміж квітінням культурних рослин.
— Так, і ми часто не усвідомлюємо, наскільки наші дії негативно впливають на функціонування і самих угідь. Адже личинки повисюхових мух з’їдають тлі, чи не так?
— Так, повисюхові мухи є дуже неоднорідною групою, тому їхні личинки можуть вживати різну їжу. Але згадані середовища забезпечують місце для життя для дуже багатьох груп комах, котрі можуть також стати союзниками людини не лише у запилюванні, але й у захисті рослин. Отже, ми маємо тут такі групи, котрі можуть допомогти, поїдаючи різноманітних шкідників.
— Ми говоримо про сільське господарство. Знаю, що обидві ваші дисертації були присвячені бджолам у місті. Але я би хотів запитати вас про наступне. Коли ми розмовляємо про значення запилювачів, то вже якийсь час з’являються дещо фантастичні повідомлення про те, що науковці, інженери намагаються вирішити проблему із вимиранням комах-запилювачів. Я бачив таких мініатюрних роботів, покликаних виконувати їхню працю. Але навіть мільйони таких роботів не зможуть замінити комах, чи не так?
— Безперечно, ні. І це справа дуже далекого майбутнього. Ми, натомість, перебуваємо на такому етапі, що все ще можемо спокійно задумуватися над тим, що можемо зробити, аби підтримувати і захищати цих комах, котрі в нас функціонують, а не мусити їх заміняти якимось іншим чином.
— А що, отже, всі ми можемо і мусимо зробити для комах-запилювачів, тобто насправді для себе?
— Так, безумовно, є великомасштабні дії, що вимагають захисних кроків у масштабі всього ландшафту. Першим, отже, дуже важливим питанням є збереження натуральних або напівнатуральних ареалів, що ще є в навколишньому середовищі, відновлення їх всюди, де це можливо. Натомість черговою тенденцією, що, власне, формується, є творення додаткових середовищ, що можуть бути привабливими для цих важливих комах. Тобто на сільськогосподарських теренах це можуть бути різноманітні лісопосадки чи кущі. А також така досить нова у Польщі ідея, але досить розповсюджена на Заході, тобто створення квіткових смуг чи галявин у міському середовищі. А також ідея відповідного косіння, тобто вже після того, як відквітнуть рослини, що використовуються цими групами комах. Часто таке косіння сприяє повторному квітінню, тому може виявитися для комах необхідним. Але дуже часто, особливо у сильно трансформованих теренах, наприклад у центрах міст, косіння буває занадто частим і це дуже негативно впливає на функціонування присутніх організмів. Безперечно, можливі різноманітні кроки, до яких можемо вдаватися ми самі у нашому найближчому оточенні, тобто звичайне сіяння рослин, що приваблюють таких комах хоч би на наших присадибних ділянках чи на балконах і терасах. Це прості кроки, але виявляється, що навіть невелике збільшення обсягів такого типу рослинності, що саджається людьми, може сприяти функціонуванню запилювачів у містах.
Trójka/А.М.