Моя практика з філдрекордингом обмежується слуханням, а не записом, я тебе розчарую, і я є такою людиною, яку запрошують на майстер-класи скоріше. Приїде і зробить, бо пам'ятаємо, що робив такі речі і так далі... Я зараз мало ходжу з диктофоном. Не те що я хвалюся, але в мене стільки тих записів вже, не стараюся, зараз себе розрекламувати, що маю записи, але це права. Диски переповнені, я вже скоріше слухаю і для цього мені ця практика була потрібно стільки років. Я змінив розуміння реальності в себе в голові, якщо хтось мене запрошує на майстер-класи, то я приїду і розкажу про досвід, про те, що ще можна видобути з того слухання, які маєш результати, якщо уважно ставишля до оточення - не лише інтелектуально чи зорово, але теж слухаючи. Багато хто думає, що слухати означає слухати людей. І це правда. Тож такі записирозмов між людьми теж цікаві, всі ті, які виникають випадково при запису середовища. В такому суспільному вимірі вони є цікаві. Мені цікаво розповідати, але я також суперово почуваюся, коли просто слухаю. Я навчився слухати за ці роки. І не записую, бо що б я мав робити далі. Видавати альбоми… Гарно, що є колекціонери, які колекціонують, розумію їх прекрасно, але я колекціоную інші речі.