Знову в рамках наших музичних досліджень перетинаються концепти природи, технології і музики. Міждисциплінарні проекти сьогодні не є чимось новим для культури, ми маємо стільки інструментів для того, аби могти краще бачити і чути, майже як це в казочці про червону шапочку - навіщо тобі всі ці електроди і кабелі — щоб краще тебе чути, навіщо тобі всі ці лінзи і камери — щоб краще тебе бачити.
І справді ми віримо в те, що всі ці технології нам допомагають краще чути і бачити, проте існує ще й контекст розуміння і сприйняття. Поверховість і суттєвість — два полюси, між якими знаходиться сучасна людина, ніби на шальках терезів.
Ми говоримо із Томашем Свєтліком про те, як вдалося розпрацювати ідею існування природи в центрі міста і побіжно згадаємо ще кілька проектів пов'язаних із музичною складовою. В яких архітектура оприявнює, або виникає на базі музичних візій, чи концептів
Томаш Свєтлік – архітектор, дослідник архітектури та економіст. Творець, серед інших, номінований на премію Mies Van Der Rohe Award Scenes in the Ukrainian Dnipro дослідницький проект Architecture of the 7th Day or Shadow Islands — інсталяція в рамках конкурсу FUTUWAWA 2021.
Одним із завдань було те, щоб витягнути на перший план всі дрібні біологічні речі, які там діються. Одним з інструментів було запрошення групи музикантів, які б записали філбрекординг, котрий би зосереджувався на цих різних біологічних процесах, які діяться. Тож там були два гурти MIRT + TER і Nowa Romantyka, і вони протягом кількох днів, зранку, увечері, записували різні звуки на площі. Це не завжди очевидні звуки, бо там є багато звукового забруднення від міста, але їм вдалося вибрати малнькі звуки природи і на базі цього виникли дві звукові доріжки від кожного гурту, а моїм завданням було створити простір, які можна заглибитися в цей звук, бо це не є автоматично зрозуміло, як пояснити про балаган сенсів, котрі діяться в просторі. Як зробити, щоб люди змогли зосередитися на музиці, яка є дуже тихою.
Це була композиція від проекту Nowa Romantyka з концерту Pory Placu – Пори площі.
Проекти на зразок того, про який йде мова вкотре намагаються вилущити із буденності крихти справжності. Зокрема цікавим є намагання музикантів Томека Мірта І Магди Тер та гурту Nowa Romantyka – це дуету Кароля на електроніці і Дата на гітарі та клавішах, пропрацювати звучання площі коло Нового театру(Nowy Teatr), вишукуючи в них крихти природи, яка не залита бетоном.
Інсталяції часто перетворюються на сміття після виникнення, ми ж хотіли зробити інсталяцію з перероблених матеріалів, це такі речі, які десь ми знайшли на складах в театрі. І вся ця інсталяція таким чином побудована, поскладана, позгинали ми матеріали так щоб пізніше її можна було розібрати. І всі ці матеріали знову виконують свої первинні ролі в театрі. Штори висять знову на шинах на сцені наприклад... те, що я розповів про те, що наша інсталяція зникла і не залишила сміття — це тренд, який виникає теж і в архітектурі. Я теж, скажімо, з іншої галузі діяльності виходячи, а я окрім як архітектором є також економістом, і між іншим теж займаюся економікою циркулярною і там я розглядаю це з точки зору ширших проектів, щоб будинки були в закритих циклах. Але це довгий і складний процес, мені здається, що ми наближаємося до таких практик.
Читаю зараз книжечку Джорджа В. Бертрама та Міхаеля Рюзенберга під назвою Імпровізувати! — Improvisieren!. Цікава праця на тему різних аспектів імпровізації. Думаю, ми ще до неї повернемося в моїх ефірах. Ідея яка привернула мою увагу в роздумах довкола імпровізації, а власне вони роздумують про імпровізування в аспектах різних процесів за участю людини, або без неї, це ідея імпровізації, яка спрямована на ціль, а отже може вважатися імпровізацією. Інтенція створити щось дає підґрунтя називати цей процес імпровізацією, а з іншого боку – рандомізація і випадковість, за якою функціонує природа – природа діє не інтенційно, вважають автори. Проте нам складно сказати, чи так це, чи ні, але точно показати природу в центрі Варшави було інтенцією для учасників проекту Pory Placu.
Nowa Romantyka продовжує наш ефір на Польському радіо для України, і перш ніж ми почнемо слухати композицію MIRT + TER Holographic з альбому Bacchus Where Are You?, Де ти є Бахусе?,я пригадаю вам про проект Гані Рані у співпраці із студією Лукаша Польчинського та Яна Шеліги, який минулого року виставлявся в Павільйоні Зодіак - проект називався Кімната для слухання, чи то пак кімната для чуття. Дуже просту дерев'яну архітектуру інсталяції розробила студія Zmir, а Ганя зробила озвучку для цієї кімнати в своєму неповторному стилі. Репортаж з цієї події доступний на сторінці Польського радіо для України, а ми з Томеком Сьвєтліком згадали і цей проект, оскільки ніщо в світі не випадкове, і ви ще довідаєтеся, що присутність павільйону Zodiak в нашій розмові теж не випадкова. Слухаємо Holographic від MIRT + TER.
Я дивлюся на арзітектурні проекти так, як існує певний континуум між різними проявами мистецтва — музикою архітектурою, скульптурою. Для мене, коли я слухаю музику, чи дивлюся на якесь мистецтво, вважаю, що можна щось і для архітектури тут отримати. Часто це є дуже відмінні речі, але завжди є щось, чого можна навчитися. Для мене важливим розумінням того, чим є архітектура, це такі формальні роздуми. Наприклад я люблю гурт Autechre. Це електронна музика, дуже складна.
Мені здається вони будуть на Unsound зараз.
Можливо. Для мене це завжди такі два пункти стосунку — з одного боку Autechre, а з іншого Константин Бранкузі. З одного боку дуже складна річ, в якій кожен наступний момент є чимось іншим, чим є наступний момент і дуже скдано говорити про якусь структуру.
А зараз ми почуємо Х4 від Autechre. З Альбому Plus 2020 року. Надзвичайно цікаве інтервю із музикантами на Dwotygodnik під назвою ZIMNA GORYCZ. Раджу почитати, хто цікавиться творчістю цих артистів.
Ми сьогодні говорили із Томеком Свєтліком, про його архітектурно-музичні проекти, але найцікавіше попереду, адже ви ще не чули, що він розповість про свій архітектурний проект у Дніпрі, про який він кинув це коротенький спойлерок на завершення своєї розмови.
Мирослав Трофимук