З Томеком Сьвєтліком, варшавським архітектором ми спілкувалися цього вересня, обговорюючи його проект в Новому Театрі, на площі цього театру. Прект, який має назву Пори міста і я особисто залишаю загадкою нюанс того, чи йдеться тут про Пори, як пори року, чи про пори, як пори на тілі організму, бо обидві ці назви мають сенс і вписуються в концепцію, про яку ми спілкувалися у вівторок. Зрештою, хто не чув може собі послухати запис на сторінці польського радіо для України.
Будівництва соціального, будівництва, як перформансу, як гепенінгу. Будівництва з ціллю не лише збудувати, а будівництва-процесу, будівництва, яке покликане залучити мешканців і збудувати, або ж оприявнити вже попередньо утворені соціальні зв’язки.
Мимоволі згадується тут Андрій Любка і його
Ти прокинешся зранку і скажеш: знаєш,
Ти, типу, письменник, архітектор людських душ,
Представник культурної інтелігенції, ну і всяке таке...
Томаш Сьвєтлік: В час комунізму сталося дещо, що заслуговує на увагу - ми збудували 3500 приблизно костелів, протягом кількох десятків років. І це було дуже дивне, бо ми мали таку політичну систему, яка не надто підтримувала ідею костелів і ми мали централізовану систему будування житлових комплексів і загалом архітектури і це було дуже масове і придумане для того, щоб отримати певні результати, обмежені в певних рамках. І якимось дивом в такій системі виникло 3 500 костелів, які є абсолютно фантастичними проектами будівель, постмодерні, емоційні, космічні будівлі.
Там була якась легка така структура організаційна, але загалом це все було дуже низове і там не було працівників задіяних. Були архітектори, які проектували це все, але не було підтримки держави, будівельних машин не було, це ве будувалося низовим чином, досить плаваючим чином, не було будівельних матеріалів - хтось там вкрав три цеглинки і приніс їх на будівництво і так ці будівлі виникали.
Минулого тижня Entropia Ensemble мала свій пречудовий концерт в рамках серії концертів Jazz State організованих Кароліною Шевць в клубі Spatif, і я сподіваюся, що хтось із вас потрапив на цей концерт, бо його музичне наповнення відповідало повністю терміну і назві — ентропія поняття і фізичне і соціологічне, означає воно відхилення від норми у фізичній системі, розсіювання, розпорошення енергії, значні аберації розсіювання енергії, і я вважю, така назва абсолютно чітко описує джаз, проте у виконанні Ансамблю Ентропії цей джаз звучав ще більш непередбачувано і фактично озвучував нам поведінку фізичних часточок, які розпорошуються в просторі. Ця тема межує нам із концептом теорії складних систем і відповідно самоорганізації. Тому ми ще почуємо кілька композицій із альбому 2018 року Entropia Ensemble. А зараз ще кілька слів про проект СЦЕНИ у Дніпрі.
З цього дослідження виникла книжка, вона так і називається Архітектура 7 дня. Вона збирає всі ці історії, збирає архітектуру будинків, але ми хотіли з Кубою Снопком якимось чином перенести ці лекції на практику і так сталося, що в Дніпрі наші знайомі Катя і Андрій, які керують ГО Kultura Medialna, вони після Євромайдану розпочали фесиваль Конструкція. Вони хотіли, щоб ми для них щось збудували, і це мало звісно ж такий політичний аспект для нас. В цей момент було бажання перебудови всього і люди тягнулися в Україні до створення нових інституцій, змін певних речей, щоб якось підважувати спосіб функціонування, який існував до цього часу, і однією з таких речей був наш проект, який полягав на тому, що ми увійшли до міського парку, який до цього моменту був під правлінням старої влади. Ми постановили собі змінити те, як він працював.
І тут виникає суспільна складова проекту, базуючись на лекціях, які ми винесли з проекту, ми хотіли перевірити, чи ми зможемо органіувати людей так, щоб в результаті виник будинок. Це називається краутсорсинг, а йдеться про те що кожн докидає кілька копійок і все зрештою вибудовується.
У 2017 році 4 ініціаторів Андрій Палаш, Катерина Русецька — співорганізатори фестивалю Конструкція і співзасновники Dnipro Center for Contemporary Culture Куба Снопек засновник фірми Direction, урбаніст і дослідник міст, та архітектор і економіст Томаш Сьветлік зібралися в Дніпрі, аби створити щось, чого у Дніпрі не існувало. Але придумати, вирішити, що саме має створитися потрібно було самим мешканцям Дніпра. Зрештою, почалося все, як завжди воно буває із розмови. Розмови з місцевими, а завершилося величезною будівлею в центрі Парку Шевченка, яка була збудована, щоб за два роки знову перестати існувати.
Ти кажеш, що тоді тебе не те щоб здивувало, але той низовинний контекст і поєднання людей в Дніпрі спрацювало. Це було відчутно.
Це було дуже чутно. Це було неймовірно, якось так напевно це виглядало в Польщі в 90-х, а може й ні. Не знаю, не памятаю, бо я був малий. Але рівень ентузіазму і потреби реалізації був неймовірний. Це було відчутно і коли будинок почав працювати, то він притягнув неймовірна багато людей. Ми його назвали такою відкитою структурою. Ми просто даємо інструменти для того, щоб реалізовувати події, і на тому будинку написані висіли правила — звучали вони так, приблизно, можеш робити що хочеш, але подзвони, щоб не наклалися події на чужі події. На цьому правила завершувалися. Була людина, яка займалася координацією, туди приходили люди займатися йогою, увечері були концерти, люди приходили танцювати і то такі речі, про які не можливо було раніше подумати, не можливо було би запрограмувати кураторсько.
Випадково-не випадково все це діялося довкола фестивалю, який називається Конструкція. Короткотривалий експеримент в форматі низової ініціативи і низової діяльності — дослідження активності і рухливості дніпровського середовища.
Тема низових ініціатив — важливий аспект української культури, яка ніби та хвиля виникає після Майданів, після повномасштабного вторгнення. Сьогодні, відбувається черговий пік зацікавлення цією тематикою. Цьогорічний 8 фестиваль Конструкція пройшов під гаслом «Український хардкор:вивчаючи досвід низових ініціатив» і на події можна було почути і Влада Яковлева, з яким ми нещодавно перетиналися на хвилях Польського радіо для України, і представників українських лейблів
Liky Pid Nohamy (Віктор Константінов), Pincet (Ярослав Качмарський), Pep Gaffe (Даниїл Головко), Dnipropop (Євген Гончаров)
Говорилося в рамках фестивалю і про архітектуру, теж про соціальну тільки вже в дещо актуальнішому контексті. «Власність, борг і солідарність: відбудовуючи спільне». — звучала назва дискусії. Анна Пашинська та Тетяна Пашинська з ініціативи (Co-Haty) розповідали про досвід будівництва довготермінового соціального житла. В дискусії брали участь теж Юлія Юрченко (Greenwich University), Оленка Ґу (Спільне), Оксана Дутчак (Спільне), Олександр Анісімов, (Aalto University/New Housing Policy).
На сайті фестивалю по екрану літає цеглинка, знову ж прямий натяк на будівельну тематику, зрештою цеглинка — це вже стала метафора культури, адже саме вона є офіційним сувенірним об’єктом львівського Інституту Стратегії Культури.
Скажи мені ще таку справу, вертаючись до Дніпра, чи ті люди, які долучалися до будівництва, було зрозуміло, що це якась частина тусовки. Скажімо, групи артистів, людей, які були зацікавлені, чи це були люди з вулиці.
Це був мікс. Я звісно не спілкуюся українською, тож я мав досить обмежене розуміння, але я спостерігав і розумів, що це був мікс. Великий мікс. Часто було так, що ми там сиділи, і приходила особа, яка взагалі не мала нічого спільного з будь ким, хто там був, і ми так собі знайомилися, наприклад, були люди, які приодили до парку на прогулянку, вони записували — що тут робиться, ми розповідали, і вони доєдналися і будували.
Був такий хлопець, який прийшов з дівчиною, прогулятися, підійшов о нас, ми поспілкувалися, він пішов додому переодягнувся, і наступний тиждень приходив до нас щодня.
Chillera — це серф-даб жіночий гурт з Одеси, Україна. Учасники гурту: Ганна Брижата (бас), Настя Марикуца (ударні), Поліна Мацкевич (гітара).
Chillera дебютувала в 2017 році з альбомом «Schax», випущеним на лейблі Muscut. Гурт не використовує синтезатори — лише бас і електрогітари разом із барабанами — змішуючи все в суміш серф-року, даб-ритмів і фанку.
Фестиваль Конструкція про музику, а це найголовніше для нас. Я там згадував про хвилю низової діяльності і зацікавлення нею, це тут знову ж актуально, оскільки і в розмові із Олександром Скаєм про музику з Одеси і в розмові з Андрієм Савіних випливала тема моря і хвиль в контексті створення музики, і гурт Chillera там також випливав.
В програмі фестивалю Конструкція цьогоріч присутній зокрема Іван Скорина і тут цікава справа, адже він нещодавно взяв участь у спільному проекті Хвиля у Квадраті. Це компіляція, на якій до речі знайшовся теж Андрій Савіних AKA. Dj Superelite, який нещодавно також був в нас в гостях на Хвилях польського радіо для України.
Так отже ми сьогодні спілкувалися про будівництво і фестиваль конструкція, до слова у Львові готується виставка, про історію українських низових ініціатив. Вона відкриватиметься 27 грудня, а 10 числа відбудеться дискусія на тему — Андеграунду не існує з кураторами та авторами виставки, а це Ляна Мицько, директорка Львівського муніципального мистецького центру, «Лінія Втечі», Назар Шешуряк, amnesia.in.ua та Олена Погонченкова, bubblegum zine.
Це ще точно не все про Дніпро і про низові ініціативи і про андеграунд, адже, ви знаєте, ми з вами регулярно чуємося на хвилях Польського радіо для України, щоб говорити про те, що нового, чи давно забутого в світі андеграунду діється. І ми з вами зустрінемося у Вівторок, щоб цю розмову продовжити.
Нагадаю, що з вами в ефірі був Мирослав Трофимук і це було Польське радіо для України. І RUSSIA DELENDA EST. Надобраніч