Друга світова війна перетворила Варшаву із жвавої європейської столиці з інтенсивним музичним життям на руїну. У вересні 1939 року місто постраждало від повітряних нальотів. Тоді ж було знищено будівлі Національної філармонії та Національної опери, знищено разом із колекціями інструментів та нотними збірками. Це втрати, які й до сьогодні годі оцінити об’єктивно.
Перед вибухом Варшавського повстання у місті проживало близько 1 мільйона мешканців. Попри такі серйозні руйнування та постійний терор, жителі Варшави намагалися жити максимально… нормально. Та музичне життя в окупованій Варшаві не занепадало. Відповідно до настанов Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини полякам було заборонено організовувати концерти. Тому дехто з музикантів змінював професію, дехто намагався грати на вулиці, хоч це не було надто безпечно. Окупанти, однак, дозволили музикувати в кав’ярнях. З часом музиканти навчилися оминати заборони і під час окупації розгорнулося підпільне концертне життя: у приватних квартирах музиканти почали влаштовувати підпільні концерти.
У важкі часи виявилося, що музика — це хороший спосіб заспокоїти емоції, але й спонукати до боротьби. У дні, коли ми вшановуємо пам’ять варшавських повстанців, пам'ятаймо і про захисників України, які мужньо боронять батьківщину від російських загарбників, пам'ятаймо про усі міста, де зараз гаряче, нехай вони звучать мирно.
Як звучало місто, хто створив його музичне підпільне обличчя, якими були голоси борців за свободу, запрошуємо послухати у доданому звуковому файлі.
Матеріал підготувала Данута Наугольник